Справа № 308/9426/22
Закарпатський апеляційний суд
14.03.2023 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали контрольного провадження 11-кп/4806/621/22 за апеляційними скаргами захисника-адвоката ОСОБА_5 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.11.2022.
Цією ухвалою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 04.01.2023, включно, щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, працюючого на посаді головного редактора Всеукраїнського інформаційного видання «Спеціальний контроль», не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 125, ч. 3 ст. 296 КК України.
З матеріалів контрольного провадження вбачається, що в провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває об'єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022078030000479 та № 12022071030000497, про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 125, ч. 3 ст. 296 КК України.
Задовольняючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд взяв до уваги те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 125, ч. 3 ст. 296 КК України, які ним вчинено в стані алкогольного сп'яніння та два з яких, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії нетяжких, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років. При цьому, ризики, які служили підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, своєї актуальності не втратили та продовжують існувати, зокрема те, що ОСОБА_6 може переховуватися від суду, знищити або спотворити речові докази, незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім того, судом враховано і те, що характер та фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень свідчать про підвищену суспільну небезпеку. Зазначене, на переконання суду, свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
-2-
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_5 просить ухвалу суду від 07.11.2022 про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 скасувати та обрати йому більш м'який запобіжний захід (заставу). Захисник стверджує про помилковість висновку суду першої інстанції щодо доведеність існування ризиків, визначених ст. 177 КПК України. ОСОБА_6 перебуває під вартою з 05.05.2022, тобто більше шести місяців, ніколи не притягався до кримінальної чи адміністративної відповідальності, має на утриманні двох малолітніх дітей та хвору пристарілу матір, позитивно характеризується, частково визнав вину у вчиненому, а також цивільні позови. Окрім того вважає, що судом взагалі не враховано позицію сторони захисту, більше того, прокурором заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, в усній формі без подання відповідного клопотання в письмовій формі, без наведення обґрунтування того, чому не можливо застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід, без вказівки на ризики, при цьому вказуючи лише на те, що особа вчинила злочин, захисник вважає, що судом грубо проігноровано вимоги ст. 5 Конвенції. Разом з тим, звертає увагу на те, що в оскаржуваній ухвалі не обґрунтовано, а прокурор не довів обставини, за яких до обвинуваченого не може бути застосовано більш м'який запобіжний захід. До 07.11.2022, сторона обвинувачення посилалась на два ризики: вплив на потерпілих та свідків, а також переховування від органу досудового слідства. Проте, станом на 07.11.2022 потерпілі були допитані, а відтак даний ризик відпав, також в цей день в судовому засіданні був допитаний один зі свідків, до цього часу свідки не допитувались виключно через те, що прокурор не забезпечив їх на судове засідання, при цьому розгляд справи неодноразово відкладався з цих причин, що не залежали від волі обвинуваченого. Щодо ризику приховування від органу досудового розслідування та суду, то це тільки голослівні слова, які не підтвердженні жодним фактом, оскільки особа в умовах дії воєнного стану не тільки не може, але і немає можливості переховуватись від правоохоронних органів. Просить суд врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішеннях: від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», від 10.02.2011 у справі «Марченко проти України» та від 11.10.2010 у справі «Хайреддінов проти України».
В черговій апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_5 , посилаючись на аналогічні обставини, порушує питання про скасування ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.11.2022 про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 та обрання йому більш м'якого запобіжного заходу, зокрема, заставу.
Апеляційні скарги розглядається у відсутності прокурора, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_5 , неявка яких, з огляду на положення ч. 4 ст. 422-1 КПК України не перешкоджає її розгляду. З матеріалів контрольного провадження вбачається, що прокурор, обвинувачений та адвокат належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги. При цьому береться до уваги і те, що будь-яких заяв про відкладення розгляду апеляційної скарги чи даних про поважність причин неявки від вищевказаних процесуальних осіб не надходило. Крім того враховується клопотання захисника про розгляд апеляційних скарг у її відсутності.
Заслухавши доповідь судді, основні доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали контрольного судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.
Доводи апеляційних скарг про незаконність та необґрунтованість судового рішення колегія суддів відхиляє з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
-3-
За приписами ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1ст. 177 КПК України.
Ухвалюючи рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен з'ясувати доцільність продовження застосування запобіжного заходу, що у свою чергу повинно відповідати ризикам та обставинам, що передбачені ст. 177, 178 КПК України, у їх зі ставленні з конкретними фактами, встановленими учасниками судового провадження.
Згідно ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти, передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст. 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статі 184 цього Кодексу повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Суд першої інстанції, вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вказаних вимог кримінального процесуального закону дотримався.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Зі змісту ст. 199 КПК України вбачається, що слідчий суддя, суд продовжує строк тримання під вартою за умови, що прокурор, слідчий доведуть існування заявлених ними ризиків, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, та наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
-4-
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання. Слідчий суддя, суд зобов'язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Висновок суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_6 колегія суддів вважає належним чином вмотивованим, викладені в судовому рішенні судження такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з наявними в матеріалах контрольного провадження доказами та обставинами кримінального провадження.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги те, що обставини, які були підставою для обрання та продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не змінились, наведені прокурором ризики не зменшились і продовжують існувати.
Разом з тим, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу обґрунтовано взяв до уваги наявність обґрунтованої підозри про вчинення обвинуваченим, інкримінованих злочинів, два з яких відповідно до ст. 12 КК України відносяться до нетяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, те, що судове провадження не закінчено й на даний час ще не допитані всі свідки, відсутність обставин, які б перешкоджали триманню обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою та необхідність проведення судом необхідних процесуальних дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення
Тому, колегія суддів вважає, що виходячи з тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких ОСОБА_6 обвинувачується, конкретних обставин, за яких скоєні діяння та даних про його особу, є обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_6 перебуваючи на волі, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, інших осіб у кримінальному провадженні й вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується.
Колегія суддів вважає, що продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що застосований щодо ОСОБА_6 запобіжний захід з урахуванням його тривалості та у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку й кореспондується з характером суспільного інтересу, в зв'язку з чим, із урахуванням сукупності викладених обставин щодо тривалості перебування обвинуваченого під вартою, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , у силу характеру інкримінованих йому діянь та одночасної потреби у проведенні судом дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення (допит потерпілого, свідків, дослідження письмових та речових доказів), суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з чим погоджується й колегія суддів, вважаючи, що інші, більш м'які, запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не будуть достатніми для
-5-
запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а також дієвості кримінального провадження.
Наведені вище обставини, на переконання апеляційного суду, свідчать і про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про те, що інші більш м'які, запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, будуть недостатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 під час судового провадження та запобігання встановлених ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які стороною захисту не спростовані як у суді першої інстанції, так і в ході розгляду апеляційної скарги. При цьому, стороною захисту не надано таких доказів, зокрема й даних про особу обвинуваченого, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, не буде ухилятися від суду, незаконно впливати на свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення, і що до нього може бути застосовано більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
Доводи апеляційних скарг про те, що обвинувачений ОСОБА_6 ніколи не притягався до кримінальної чи адміністративної відповідальності, має на утриманні двох малолітніх дітей, пристарілу матір, позитивно характеризується, частково визнав вину у вчиненому, а також цивільні позови, мотиву переховуватись від слідства та суду немає, як і наміру незаконно впливати на свідків, інших учасників кримінального провадження, чи вчиняти інше кримінальне правопорушення, - апеляційний суд з урахуванням наведеного вище визнає такими, що не спростовують встановлених ризиків, а відтак і не дають підстав для застосування щодо обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу.
При оцінці доводів про те, що ОСОБА_6 має на утриманні двох малолітніх дітей, пристарілу матір, апеляційний суд бере до уваги те, що стороною захисту не надано жодних доказів, які б підтверджували ці доводи, а тому вони відхиляються як не підтверджені і такі, що також не впливають на висновки суду першої інстанції про наявність передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків і неможливість їх запобігання шляхом застосування менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
При цьому, апеляційний суд бере до уваги і те, що у матеріалах контрольного провадження відсутні й стороною захисту не надано доказів про наявність у ОСОБА_6 будь-яких захворювань, які б свідчили про неможливість тримання його під вартою в умовах ізоляції від суспільства.
З огляду на наведене вище, доводи апеляційних скарг про те, що жоден ризик, визначений у ст. 177 КПК України на який посилається прокурор у клопотанні, не підтверджений належними та переконливими доказами, колегія суддів відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження та спростовуються наведеним вище.
Наведені в апеляційних скаргах захисника ОСОБА_5 доводи на захист обвинуваченого ОСОБА_6 були предметом перевірки та розгляду судом першої інстанції і підстав для їх задоволення не встановлено. Зазначені у апеляційних скаргах мотиви також не дають підстав для зміни чи скасування ухвали суду і застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
На інші доводи, які б слугували підставою для скасування ухвали суду про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , захисник - адвокат ОСОБА_5 , в апеляційних скаргах не посилається.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги, доводи яких не знайшли свого підтвердження і не впливають на висновки суду першої інстанції, задоволенню не підлягають, а ухвала суду першої інстанції, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без змін.
-6-
Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду не встановлено фактів, які б могли істотно вплинути на висновки суду першої інстанції чи спростувати їх, і на такі стороною захисту не вказується в апеляційних скаргах.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 422-1 КПК України, апеляційний суд
Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.11.2022 щодо ОСОБА_7 , - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді