Справа № 640/27462/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:
Шулежко В.П.
16 березня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національної поліції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2022 року (розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання протиправним та скасування протоколу в частині, зобов'язання вчинити дії,
У листопаді 2020 року, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної поліції України (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправною відмову Національної поліції України у призначенні та виплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , код платника податків НОМЕР_1 , одноразової грошової допомоги;
зобов'язати Національну поліцію України призначити та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , код платника податків НОМЕР_1 , одноразову грошову допомогу у розмірі, передбаченому пп. б) п. 3 ч. 1 ст. 99 Закону України «Про національну поліцію», - 300 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому буде прийнято рішення про виплату.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до відповідача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги в зв'язку інвалідністю, що настала внаслідок отримання травми в ході виконання обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, надавши для цього всі необхідні документи, однак відповідачем неправомірно відмовлено в задоволенні такої заяви.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправною відмову Національної поліції України у призначенні та виплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , одноразової грошової допомоги.
Зобов'язано Національну поліцію України призначити та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , одноразову грошову допомогу у розмірі, передбаченому пп. б) п.3 ч.1 ст.99 Закону України «Про національну поліцію», - 300 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому буде прийнято рішення про виплату.
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України та Національній поліції України і на підставі наказу від 17.15.2019 №1530о/с дск звільнений зі служби в поліції за пунктом 2 (через хворобу) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Позивачем отримано довідку до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 19.05.2020 серії 12 ААБ № 437373, згідно якої позивачу встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку з отриманням травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
Позивач звернувся до відповідача із заявою (рапорт) від 20.05.2020, в якій просив виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку із інвалідністю, що настала внаслідок захворювання при проходженні служби в органах внутрішніх справ та отриманні травми при виконанні службових обов'язків у країні, де велись бойові дії.
Листом Національної поліції України від 19.06.2020 №7469/09/29-2020 відмовлено у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з відсутністю в статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» випадку - захворювання, поранення (контузія, травма, каліцтво), пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, унаслідок якого позивачу установлено інвалідність. Відповідачем зазначено, що у разі встановлення інвалідності у випадках, що не передбачені відповідними пунктами статті 97 вказаного Закону, правові підстави для призначення допомоги відсутні.
Вважаючи таку відмову протиправною позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі також Закон №580-VIII).
До набрання чинності вказаним Законом порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 (далі - Порядок №850).
Відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії (п. 2 Порядку № 850).
Згідно п.5 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» (набрав чинності 07 листопада 2015 року) визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».
Разом з тим, за змістом п.15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Закону України «Про міліцію» зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №580-VIII.
За приписами пункту 3 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
За приписами пункту 4 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» підставою для виплати одноразової грошової допомоги є визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Таким чином, для отримання права на призначення одноразової грошової допомоги на підставі частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» визначено наявність обов'язкових умов:
- інвалідність повинна наступити внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції;
- інвалідність повинна наступити не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції;
- причина звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, чи участі в участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
При цьому, оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги виникло в період дії Закону України «Про Національну поліцію», то така допомога підлягає нарахуванню і виплаті в розмірах передбачених Законом України «Про Національну поліцію», а не Законом України «Про міліцію».
Статтею 101 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком: а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням; б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом); г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.
Відповідно до частини другої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейських центрального органу управління поліції, територіальних органів поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України, поліцейських в т. ч. слухачів та курсантів вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, поліцейських, відряджених до інших органів державної влади, установ, організацій визначено Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, що затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 21.09.2017 №788), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №163/28293 (далі - Порядок №4).
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 розділу І Порядку №4 випадки, за яких призначається ОГД у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського під час виконання службових обов'язків (пункти 3, 5 частини першої статті 97 Закону) - випадок, пов'язаний із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Підпунктом 2 пункту 1 розділу ІІ Порядку №4 визначено, що днем виникнення права на отримання ОГД є дата, з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.
Згідно з пунктом 5 розділу V Порядку № 4 для виплати ОГД у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає:1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках); 3) довідку органу, установи, організації, підрозділу, яким попередньо було здійснено виплату ОГД із зазначенням підстави та дати її призначення, розміру виплати (у разі отримання такої виплати); 4) копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; 5) копію постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; 6) копії акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; 7) копію посвідчення інваліда війни (за наявності); 8) копії сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; 9) копію документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті).
Пунктами 1-3 розділу IV Порядку №4 визначено, що у місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 5 розділу III, фінансові підрозділи готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою (додаток 2).
Висновок про призначення ОГД складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівниками фінансового та кадрового підрозділів органу поліції, навчального закладу, в якому поліцейський проходить (проходив) службу.
Висновок про призначення ОГД затверджує/відмовляє: у територіальних органах поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції, закладах та установах, що належить до сфери управління Національної поліції України - керівник відповідного органу, закладу, установи або особа, на яку покладено виконання таких функцій.
Рішення про призначення виплати ОГД приймається керівником органу поліції або навчального закладу, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п'ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови. Пунктом 5 розділу І Порядку №4 передбачено, що ОГД не призначається і не виплачується за наявності підстав, визначених статтею 101 Закону.
Вичерпний перелік підстав, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, визначено статтею 101 Закону України «Про Національну поліцію».
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 1989 року по листопад 2015 року.
Відповідно до Закону України «Про участь України в міжнародних миротворчих операціях», Указів Президента України від 02.10.1999 №1261/99 та від 01.07.2000 №848/1000, на підставі наказу МВС України від 24.06.2003 № 314 о/с з 24 червня 2003 року по 24 червня 2004 року старший оперуповноважений в особливо важливих справах Головного управління боротьби з організованою злочинністю МВС України підполковник міліції ОСОБА_1 перебував у тривалому закордонному відрядженні у складі миротворчого персоналу Спеціального миротворчого підрозділу МВС України в місії ООН у Косово, колишня Союзна Республіка Югославія, для участі в міжнародній миротворчій операції.
Згідно з довідкою командира спеціального миротворчого підрозділу МВС України в Косово від 24.06.2004 підполковник міліції ОСОБА_1 під час відрядження у складі миротворчого персоналу приймав участь в спеціальних операціях по підтриманню міжнародного миру та безпеки.
При цьому, згідно наказу МВС України від 24.06.2003 № 314 о/с наказано Національній академії внутрішніх справ України призначити працівників, у тому числі ОСОБА_1 , на посади згідно з штатним розкладом Спеціального миротворчого центру.
Згідно наказу МВС України від 25.06.2004 №334о/с «По особовому складу» наказано вважати таким, що з 24.06.2004 прибув з тривалого закордонного відрядження після виконання службових обов'язків у складі Спеціального миротворчого підрозділу МВС України в Косово підполковника міліції ОСОБА_1 та призначено на посаду, з якої його було відряджено.
За висновком командира Спеціального миротворчого підрозділу місії ООН у Косово від 30.09.2003 встановлено отримання тілесних ушкоджень патрульними Спеціального миротворчого підрозділу МВС України у Косово, в тому числі позивачем, а саме: струс головного мозгу, забій лівого плеча, в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з охороною громадського порядку.
Також, відповідно до висновку додаткового службового розслідування за фактом отримання тілесних ушкоджень, затвердженого першим заступником начальника ГУБОЗ МВС України полковником міліції ОСОБА_2 від 25.07.2007, встановлено, що підполковник міліції ОСОБА_1 під час відрядження у складі миротворчого персоналу Спеціального миротворчого підрозділу МВС України в місії ООН у Косово отримано тілесні ушкодження у період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних із безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю.
На підставі вказаного висновку складено акт про нещасний випадок та акт розслідування нещасного випадку, що стався 23.09.2003 у Косово.
З огляду на викладене, матеріалами службового розслідування відносно позивача встановлено та підтверджено обставини того, що позивач, у період проходження служби в МВС України під час закордонного відрядження у складі Спеціального миротворчого підрозділу МВС України під час виконання службових обов'язків, виконував завдання міліції по охороні та забезпеченню громадського порядку за вказівкою регіонального керівництва місії ООН у Косово (Гнилянського регіонального штабу місії ООН у Косово) та діяв у відповідності до наданих йому у відповідності до Закону України «Про міліцію» повноважень, що підтверджується оцінкою командиром офісу з координації дій спецпідрозділів поліції місії ООН у Косово Катлусом Детлефом та Гнилянським регіональним штабом міжнародної поліції дій миротворців - працівників МВС України, у тому числі позивача.
Більш того, на підставі викладених вище обставин, за висновком Центральної комісії МВС України з розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника бойових дій та учасника війни, ОСОБА_1 отримав статус учасника бойових дій, про що видано посвідчення від 27.08.2004.
На підставі рапорта позивача від 16.12.2019 та свідоцтва про хворобу №173, виданого Госпітальною військово-лікарською комісією Центрального госпіталю МВС 13.12.2019, наказом Національної поліції України від 17.15.2019 №1530о/с дск полковника поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 (через хворобу) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Тобто підставою звільнення зі служби стало саме захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а саме отримання травми, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
В подальшому, позивачем отримано довідку до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 19.05.2020 серії 12 ААБ № 437373, згідно якої позивачу встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку з отриманням травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
За змістом пп. б) п. 3 ч. 1 ст. 99 Закону України «Про Національну поліцію» розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату: поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 3, інвалідності:групи - 300 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на те, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки другу групу інвалідності внаслідок захворювання так, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ встановлено внаслідок отримання травми під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
Чинним законодавством передбачено право на отримання одноразової грошової допомоги внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми, каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ чи в поліції, водночас не встановлено обмежень щодо того, що захворювання або травма повинна бути отримана лише під час виконання службових обов'язків в Україні, а визначальною умовою є встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання.
З урахуванням норм законодавства. днем виникнення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги є 19.05.2020, тобто дата довідки МСЕК.
Оскільки звільнення позивача зі служби та встановлення йому інвалідності відбулось після набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію», то правила п.15 Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» до позивача не застосовуються.
Днем звільнення позивача згідно наказу Національної поліції України від 17.15.2019 №1530о/с дск, є 31.12.2019, а інвалідність позивачу встановлено 19.05.2020, тобто в межах шести місяців після звільнення з поліції.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що не спростовано відповідачем належними доказами, позивачем отримана травма в період проходження служби при виконанні службових обов'язків; позивача звільнено у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ; інвалідність встановлена позивачу протягом шести місяців після звільнення зі служби, а тому вказані обставини в сукупності є достатніми для отримання позивачем права на призначення одноразової грошової допомоги згідно умовами частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію».
Інших підстав для відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги відповідачем не наведено.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відмова Національної поліції України у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги є протиправною та не ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а отже позовні вимоги позивача в частині зобов'язання Національної поліції України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі, передбаченому пп. б) п. 3 ч. 1 ст. 99 Закону України «Про національну поліцію», - 300 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому буде прийнято рішення про виплату підлягають задоволенню.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено всі обставини справи у зв'язку із чим прийшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Національної поліції України - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: Н.П. Бужак
М.І. Кобаль