Справа № 640/4314/21 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:
Келеберда В.І.
16 березня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2022 року (розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» до Міністерства економіки, торгівлі та сільського господарства України про визнання протиправним та скасування наказу №2785 від 29.12.2020, зобов'язання видати висновок,
У лютому 2021 року, Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» (далі - позивач та/або ДК «Укрспецекспорт») звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - відповідач та/або Мінекономіки) та просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства економіки, торгівлі та сільського господарства України від 29.12.2020 №2785 «Про відмову у видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, Державній компанії «Укрспецекспорт»«;
- зобов'язати Міністерство економіки, торгівлі та сільського господарства України видати Державній компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» висновок щодо продовження строків розрахунків на підставі поданої нею разом із супровідним листом від 04.12.2020 №USE-12-13709 заяви про надання висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за контрактом (угодою замовлення) від 30.04.2018 №09/18/USE-17.3-33-К/КЕ-18 та доданих до неї документів;
- стягнути на користь позивача витрати понесені ним по сплаті судового збору.
Мотивуючи позовні вимоги позивач вказує, що ним була подана заява Мінекономіки на одержання висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком особою, яка має на те повноваження, а всі документи, які долучені до останньої завірені належним чином. Представник ДК «Укрспецекспорт» зазначає, що нормативно-правовими документами, які регулюють спірні правовідносини не передбачено обов'язку резидента подавати разом із завою документи на підтвердження повноважень особи, яка подає таку заяву. Враховуючи наведене, на переконання позивача, наказ Міністерства економіки, торгівлі та сільського господарства України від 29.12.2020 №2785 «Про відмову у видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, Державній компанії «Укрспецекспорт»« є протиправним та таким, що підлягає до скасування.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2022 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким позов задоволити.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, що Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» звернулась до Міністерства економіки, торгівлі та сільського господарства України із листом від 04.12.2020 №USE-12-13709 «Щодо надання висновку за Контрактом №09/18/USE-17.3-33-К/КЕ-18 від 30.04.2018.
До вказаного листа позивачем долучено: заяву на одержання висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком; копія №8 угоди-замовлення №09/18/USE-17.3-33-К/КЕ-18 від 30.04.2018 французькою мовою з перекладом на українську мову; копію митної декларації №UA100020/2019/515914 від 11.10.2019; копії протоколів приймання-передачі послуг та протоколу остаточного приймання виробів від 15.11.2020 французькою мовою з перекладом на українську; копію дозволу ДСЕКУ №229082101 від 10.09.2019; копію протоколу кількісної та якісної прийомки виробів від 24.10.2019 французькою мовою з перекладом на українську мову; копію меморіальних ордерів на надходження коштів; копію листа №USE-12/2-12609 від 31.10.2019; копію квитанції DH; довіреність №Д-217/2020 від 18.08.2020.
Відповідні документи від імені Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» підписані т.в.о Генерального директора - ОСОБА_2.
За наслідком дослідження поданих позивачем документів відповідачем відповідно до статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», абзацу 4 пункту 10 Порядку видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 13.12.2019 №104, наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.02.2019 №329 «Про затвердження форми заяви на одержання висновку щодо продовження граничних строків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, та Інструкції щодо її заповнення, форми висновку щодо продовження граничних строків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.03.2019 №218/33189 видано наказ від 29.12.2020 №2785 «Про відмову у видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, Державній компанії «Укрспецекспорт»«, яким відмовлено Державній компанії «Укрспецекспорт» у видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком (далі - оскаржуване та/або спірне рішення, наказ).
Листом від 05.01.2021 №4432-11/315-07 відповідач повідомив позивача щодо виданого наказу та, серед іншого вказав, що строк дії Контракту №09/18/USE-17.3-33-К/КЕ-18 від 30.04.2018 закінчився 30.04.2020, враховуючи статтю 4 контракту.
Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» категорично не погоджується зі спірним наказом, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на що звернулось до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначає Закон України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII (далі - Закон № 2473-VIII).
Частинами 1, 2 статті 3 Закону № 2473-VIII регламентовано, що відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону.
За правилами частин 1-4 статті 13 Закону № 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.
Національний банк України має право встановлювати мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до цього Закону граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
За окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, приймає рішення про видачу чи відмову у видачі зазначеного висновку протягом десяти робочих днів з дня отримання відповідної заяви. Інформація про виданий висновок оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу не пізніше наступного робочого дня після видачі висновку.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, протягом п'яти робочих днів з дня видачі висновку, зазначеного в абзаці першому цієї частини, інформує Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про видачу такого висновку.
Порядок видачі висновку, у тому числі перелік документів, які подаються для видачі висновку, підстави для відмови у видачі висновку або залишення документів без розгляду, включаючи перелік товарів, за якими документи для видачі висновку підлягають залишенню без розгляду, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Видача висновку здійснюється безоплатно.
Постановою Кабінету міністрів України від 11.09.2019 №838 затверджено Положення про Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, у відповідності до пункту 1 якого Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (Мінекономіки) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Мінекономіки є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує: формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, державну промислову політику, державну військово-промислову політику, державну інвестиційну політику, державну зовнішньоекономічну політику, державну політику у сфері технічного регулювання, стандартизації, метрології та метрологічної діяльності, управління об'єктами державної власності, розвитку підприємництва, державно-приватного партнерства, інтелектуальної власності, інноваційної діяльності в реальному секторі економіки, туризму та курортів (крім здійснення державного нагляду (контролю) у сфері туризму та курортів), державних та публічних закупівель, а також державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів; формування та реалізацію державної політики у сфері державної статистики, державного матеріального резерву, експортного контролю; формування державної політики у сфері захисту прав споживачів, державної політики з контролю за цінами, державної регуляторної політики та державної політики з питань ліцензування, дозвільної системи, нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності; реалізацію державної політики у сфері організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності; формування та реалізує державну аграрну політику, державну політику у сфері сільського господарства та з питань продовольчої безпеки держави, охорони прав на сорти рослин, тваринництва, насінництва та розсадництва; формування та реалізацію державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства та безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства, лісового та мисливського господарства, ветеринарної медицини, безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, у сфері карантину та захисту рослин, у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів; формування державної політики у сфері нагляду (контролю) у системі інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу; формування та реалізує державну політику у сфері праці, зайнятості населення, трудової міграції, трудових відносин, соціального діалогу; формування та реалізацію державної політики у сфері промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про працю та зайнятість населення.
Мінекономіки є уповноваженим органом з питань координації діяльності з реалізації державного оборонного замовлення.
Отже, Мінекономіки є суб'єктом владних повноважень, який уповноважений, з урахувань вимоги статті 13 Закону № 2473-VIII, за окремими операціями з експорту та імпорту товарів продовжувати граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, шляхом видачі висновку.
У свою чергу, Постановою Кабінету міністрів України від 13.12.2019 №104 затверджено Порядок видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком (далі - Порядок №104), який визначає механізм видачі висновків щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком (далі - висновки), перелік документів, які подаються для видачі висновку, підстави для відмови у видачі висновку або залишення документів без розгляду і перелік товарів, за якими документи для видачі висновку залишаються без розгляду.
У відповідності до положень пунктів 2-9 Порядку №104 висновок видається Мінекономіки за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, що здійснюються резидентами, а саме:
під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) виробничої кооперації - операціями з постачання сировини, матеріалів, вузлів, деталей, запасних частин, заготовок напівфабрикатів, комплектувальних та інших виробів галузевого і міжгалузевого призначення, що технологічно взаємозв'язані і необхідні для виготовлення кінцевої продукції;
під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) консигнації - операціями з реалізації товарів, відповідно до яких одна сторона (консигнатор) зобов'язується за дорученням іншої сторони (консигнанта) продати протягом визначеного часу дії угоди консигнації за обумовлену винагороду з консигнаційного складу від свого імені товари, які належать консигнанту;
під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) у будівництві - операціями з виробництва та постачання будівельних матеріалів, конструкцій, машин і механізмів, обладнання та матеріалів для виконання необхідних робіт;
під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) тендерної поставки - операціями з постачання товарів, замовлених за результатами міжнародних торгів (тендерів);
під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) гарантійного обслуговування - експортними операціями з постачання товарів та проведення розрахунків частинами після підписання відповідних актів технічного приймання (випробовування, установки, монтажу, налагодження) товарів, а також проведення остаточних розрахунків після закінчення відповідного гарантійного періоду;
під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) постачання складних технічних виробів - імпортними операціями з постачання устаткування частинами або складних технічних виробів, що потребують установки, монтажу, налагодження, гарантійного обслуговування і введення їх у дію на місці експлуатації, а також з постачання складних технічних виробів, строк виготовлення та транспортування яких перевищує 180 днів;
під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) постачання товарів спеціального призначення - операціями з міжнародних передач товарів військового призначення та подвійного використання згідно з переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України; операціями з постачання природного газу за контрактами з постачальниками природного газу, які здійснює Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", та з транспортування (транзиту) природного газу іноземного власника для його подачі у визначені договором місця (точки) та проведення остаточних розрахунків після підписання відповідних актів.
Для одержання висновку резидент надсилає поштою або подає особисто у паперовому вигляді чи через Єдиний державний портал адміністративних послуг Мінекономіки в електронній формі такі документи:
заяву на одержання висновку (далі - заява) за формою, затвердженою Мінекономіки, що містить відомості про стан виконання зовнішньоекономічного договору (контракту) на момент звернення та обґрунтування необхідності продовження установленого строку розрахунків на певний період;
копії зовнішньоекономічного договору (контракту), усіх специфікацій, додатків, додаткових угод та інших документів, які є невід'ємними частинами договору (контракту), засвідчені в установленому законодавством порядку. У разі коли зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено іноземною мовою, резидент додає його переклад на українську мову;
копії документів, що підтверджують здійснення операції з експорту (імпорту) товарів, зокрема платіжних банківських документів, довідок банків, митних декларацій, коносаментів, транспортних документів, актів приймання-передачі товару (виконання робіт, надання послуг), засвідчені в установленому законодавством порядку;
копії листів, повідомлень, які обумовлюють та обґрунтовують необхідність продовження установлених строків розрахунків, засвідчені в установленому законодавством порядку.
Оформлення та подання резидентами в електронній формі для одержання висновку документів, оформлення та видача Мінекономіки в електронній формі висновку здійснюються через Єдиний державний портал адміністративних послуг згідно з вимогами законодавства у сфері електронних довірчих послуг і цього Порядку.
У разі коли документи подано резидентом в електронній формі у вихідний, святковий, інший неробочий день або в неробочий час робочого дня, днем подання таких документів вважається перший робочий день, що настає за таким днем.
Мінекономіки розглядає подані резидентом для одержання висновку документи згідно з цим Порядком і протягом 10 робочих днів з дати їх одержання приймає рішення про видачу або про відмову у видачі висновку.
Інформація про виданий висновок оприлюднюється на офіційному веб-сайті Мінекономіки не пізніше наступного робочого дня після видачі висновку.
Строк продовження розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів обчислюється не раніше одержання Мінекономіки документів.
Висновок оформлюється в електронній формі та/або паперовому вигляді в одному примірнику за формою, затвердженою Мінекономіки.
Видача висновку здійснюється безоплатно.
Висновок видається резиденту в паперовому вигляді за наявності документа, що посвідчує його особу, або уповноваженому представникові резидента за умови подання до Мінекономіки оригіналу довіреності, що засвідчує право на одержання висновку, та документа, що посвідчує особу представника.
Видача висновку, оформленого в електронній формі, здійснюється шляхом його надсилання через Єдиний державний портал адміністративних послуг до персонального кабінету резидента (за його наявності), зазначеного у заяві на одержання висновку, протягом одного робочого дня з дня видачі висновку.
У свою чергу, пунктом 10 Порядку №104 регламентовано підстави для відмови у видачі висновку.
Так, у видачі висновку може бути відмовлено у разі, коли: у поданих резидентом документах виявлено недостовірну інформацію; документи подано з порушенням вимог, зазначених у пункті 3 цього Порядку, в тому числі вимог щодо комплектності та оформлення документів; заява, додані до неї документи (документ) підписані (засвідчені) особою, яка не має на це повноважень; у зовнішньоекономічному договорі (контракті) відсутні істотні умови договору, передбачені законодавством; операція резидента з експорту (імпорту) товарів не належить до окремої операції, визначеної пунктом 2 цього Порядку; операція резидента здійснюється з товарами, що включені до переліку товарів, за якими звернення про видачу висновку залишаються без розгляду, згідно з додатком; продовження строків розрахунків виконання зовнішньоекономічного договору (контракту) за операцією з експорту (імпорту) товарів зумовлено форс-мажорними обставинами; у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні відомості про резидента або наявні відомості про його припинення.
Згідно із пунктом 12 Порядку №104 у рішенні про відмову у видачі висновку зазначаються причини відмови з посиланням на положення законодавства.
Повідомлення про відмову у видачі висновку надсилається резиденту поштою на адресу його місцезнаходження та/або в електронній формі через Єдиний державний портал адміністративних послуг до персонального кабінету резидента (за його наявності) не пізніше наступного робочого дня з дня прийняття рішення про відмову у видачі висновку. За вибором резидента повідомлення про відмову у видачі висновку може бути отримано резидентом особисто.
Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до наступних висновків.
По-перше, резидент для одержання висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком має подати поштою або особисто у паперовому вигляді чи через Єдиний державний портал адміністративних послуг Мінекономіки в електронній формі документи, визначені пунктом 3 Порядку №104.
По-друге, Мінекономіки розглядає подані резидентом для одержання висновку документи згідно з цим Порядком і протягом 10 робочих днів з дати їх одержання приймає рішення про видачу або про відмову у видачі висновку.
По-третє, підстави для відмови у видачі висновку регламентовані пунктом 10 Порядку №104 та є вичерпними.
Матеріалами справи встановлено, що підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного наказу було те, що подані ДК «Укрспецекспорт» документи, а саме заява та додані до неї документи (документ) підписані (засвідчені) особою, яка не має на це повноважень.
У відзиві на позовну заяву (арк. 4) представник Мінекономіки вказує, що у пакеті документів позивачем не надано підтверджуючих документів щодо повноважень т.в.о ДК «Укрспецекспорт», у той час коли генеральним директором такої компанії згідно відомостей із ЄДР є ОСОБА_1 .
В свою чергу, на противагу доводам Мінекономіки позивач вказує, що пункт 3 Порядку №104 містить вичерпний перелік документів, подання яких є необхідною умовою для отримання висновку. При цьому, вимоги пункту 3 Порядку №104 не вимагають від резидента подання доказів на підтвердження повноважень особи, яка підписала відповідну заяву.
У той же час, ДК «Укрспецекспорт» наполягає, що подані ним документи засвідчені належним чином, що підтверджується копією довіреності №Д-217/2020 від 18.08.2020.
Надаючи оцінку вказаним твердження позивача у взаємозв'язку із доводами відповідача та зважаючи на наявні документи в матеріалах справи суд зверне увагу на наступне.
Як вже було вказано судом вище, для одержання висновку резидент надсилає поштою або подає особисто у паперовому вигляді чи через Єдиний державний портал адміністративних послуг Мінекономіки в електронній формі такі документи, зокрема, заяву на одержання висновку (далі - заява) за формою, затвердженою Мінекономіки, що містить відомості про стан виконання зовнішньоекономічного договору (контракту) на момент звернення та обґрунтування необхідності продовження установленого строку розрахунків на певний період.
В свою чергу, наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.02.2019 №329, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 04.03.2019 за № 218/33189 затверджено форму Заяви на одержання висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком та Інструкцію щодо заповнення форми заяви на одержання висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком (далі - Наказ №329 та/або Інструкція).
Згідно із Наказам №329 у пункті 27 Заяви вказується: «Уповноважена особа заявника: П. І. Б., посада, дата, підпис.».
Відповідно до пункту 1 Інструкції вона встановлює порядок заповнення резидентами форми заяви на одержання висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком (далі - заява).
Пунктом 2 Інструкції регламентовано, що заява заповнюється резидентом українською мовою в електронній формі (у разі подання документів через Єдиний державний портал адміністративних послуг) або від руки розбірливо друкованими літерами чорним або синім чорнилом (у реквізитах 8-13, 17, 18 заповнюється мовою, визначеною згідно із зовнішньоекономічним договором (контрактом)).
Згідно із пунктом 3 Інструкції реквізит 27 - зазначаються прізвище, ім'я, по батькові керівника резидента, який підписав заяву, його посада (для юридичних осіб), дата, підпис.
Аналізуючи вказані обставини колегія суддів приходить до висновку, що формою Заяви передбачено зазначення в останній уповноваженої особи заявника: П. І. Б., посада, дата, підпис, а вимоги Інструкції передбачають зазначення прізвище, ім'я, по батькові керівника резидента, який підписав заяву, його посада (для юридичних осіб), дата, підпис.
Водночас, ані Наказ №329, ані пункт 3 Порядку №104 не вимагають від резидента надання доказів на підтвердження повноважень особи, що підписала таку заяву. Отже, суд частково погоджується із твердженнями позивача в цій частині, однак, на переконання суду, необхідність подання таких документів випливає із пункту 10 Порядку №104, адже фактично не надання останніх є підставою для відмови у видачі відповідного висновку.
Досліджуючи спірні правовідносини вважає, що в даному випадку має місце прогалина в законодавстві, зокрема в пункті 3 Порядку №104 в частині документів, які мають бути подані разом із заявою на одержання висновку.
Колегія суддів при вирішення спору по суті враховує, що за загальним правилом, зокрема згідної із частиною 5 статті 65 Господарського кодексу України (далі - ГК України) керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
Згідно із пунктом 13 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IV (далі - Закон № 755-IV) в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою (ч. 1 ст. 10 Закону № 755-IV).
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру керівником Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» є ОСОБА_1 .
Натомість, судом встановлено, що заява від імені позивача підписана т.в.о Генерального директора - ОСОБА_2.
Колегія суддів вказує, що станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять в собі належних та достатніх доказів на підтвердження повноважень т.в.о Генерального директора - ОСОБА_2.
Варто наголосити, що ДК «Укрспецекспорт» у позовній заяві посилається на наказ від 01.12.2020 №368-к щодо уповноваження вказаної особи діяти від імені ДК «Укрспецекспорт», проте до суду вказаний наказ не надає.
Також, матеріали справи не свідчать про надання наведеного вище вказаного наказу Мінекономіки при поданні заяви щодо отримання дозволу.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає вірним висновки Мінекономіки про наявність підстав для застосування абзацу 4 пункту 10 Порядку №104 та прийняття спірного наказу.
Окрім зазначеного, колегія суддів зверта увагу на те, що належність/неналежність засвідчення копій документів, які були долучені до заяви щодо надання висновку не було підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, а тому дані обставини не перевіряються судом та, їм не надається оцінка по суті.
Також при вирішення спору по суті не можуть бути враховані посилання позивача на інші заяви щодо отримання висновку, які були задоволенні Мінекономіки за аналогічно поданих документів, оскільки наведене не може бути оцінено судом, з огляду на те, що такі обставини не входять до предмету доказування в межах даної адміністративної справи та не можуть бути підставою для задоволення адміністративного позову.
Поряд з цим, колегія суддів враховує, що спірний наказ та лист від 05.01.2021 №4432-11/315-07 містить розбіжності в частині номеру абзацу пункту 10 Порядку №104, який був застосований відповідачем при прийнятті відповідного наказу, однак зазначає, що наведене не випливає на вирішення спору по суті, оскільки оцінці підлягають виключно підстави, які наведені в оскаржуваному наказі.
З аналогічних підстав колегія суддів залишає поза увагою та не надає оцінку твердженням відповідача, що строк дії Контракту №09/18/USE-17.3-33-К/КЕ-18 від 30.04.2018 закінчився 30.04.2020, враховуючи статтю 4 контракту.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутні підстави для зобов'язання відповідача вчинити певні дії, з огляду на похідний характер позовних вимог в цій частині, що, у свою чергу, зумовлює відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в цілому.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: Н.П. Бужак
М.І. Кобаль