19 серпня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Романюка Я.М., -
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби охорони при УМВС України в Житомирській області, Малинського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 25 серпня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 11 листопада 2004 року,
У жовтні 2003 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відділу державної виконавчої служби охорони при УМВС України в Житомирській області, Малинського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, мотивуючи свої вимоги тим, що при виконанні ним трудових обов'язків сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої йому заподіяно ушкодження здоров'я та встановлено 60 % втрати працездатності. З листопада 1991 року по червень 2001 року йому виплачувались страхові виплати, але не в повному обсязі. Посилаючись на те, що за вказані періоди відповідачами недоплачували йому щомісячно по 91 грн. 47 коп., позивач просив суд стягнути: 12 256 грн. 98 коп. з відділу державної виконавчої служби охорони при УМВС України в Житомирській області, 1 829 грн. 40 коп. з Малинського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, а також стягнути в солідарному порядку з обох відповідачів 10 000 грн. моральної шкоди, що виникла в результаті неправильного визначення розміру зазначених виплат та недоплатами.
Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 25 серпня 2004 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 11 листопада 2004 року, позов задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1:
- з відділу державної виконавчої служби охорони при УМВС України в Житомирській області 4 352 грн. 14 коп. недоплаченої суми за період з 1 січня 1991 року до 25 червня 2001 року, 1 552 грн. 31 коп. компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою, а в задоволені позову про відшкодування моральної шкоди відмовлено;
- з Малинського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 2 104 грн. 37 коп. недоплаченої страхової суми за період з 26 червня 2001 року до 1 червня 2004 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Малинського районного суду Житомирської області від 25 серпня 2004 року й ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 11 листопада 2004 року в частині відмови в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права.
Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 25 серпня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 11 листопада 2004 року не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду грунтується на тому, що позивач не мав права на відшкодування моральної шкоди, оскільки ст. 237 -1 КЗпП України, на яку посилався позивач, введена в дію Законом України від 24 грудня 1999 року, даний Закон зворотної сили не має і на правовідносини, що виникли до цього, не поширюється.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права, і доводи скарги цих висновків не спростовують.
Керуючись ст.ст. 332, 335-337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Малинського районного суду Житомирської області від 25 серпня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 11 листопада 2004 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді
Верховного Суду України : Є.Ф. Левченко
Л.М. Лихута
Я.М. Романюк