№ справи: 372/2894/17
№ апеляційного провадження: 22-з/824/110/2023
Головуючий у суді першої інстанції: Зінченко О.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
(додаткова)
09 березня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Немировської О.В.
суддів - Махлай Л.Д., Ящук Т.І.
секретар - Ольшевський П.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків «Солнєчний Луч», Державного підприємства «СЕТАМ», Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, ОСОБА_4 , про визнання недійсними електронних торгів, скасування протоколу про проведення електронних торгів та свідоцтва про придбання майна, скасування державної реєстрації права власності,
за заявами представників ОСОБА_1 - Корець Олександра Григоровича та ОСОБА_6 про ухвалення додаткового рішення,
встановив:
постановою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року було скасовано рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 липня 2021 року та ухвалено по справі нове судове рішення, яким частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .
Представник позивача - Корець О.Г. подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій він просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати та витрати на правничу допомогу в розмірі 116 539 грн. 99 коп.
Представником позивача - ОСОБА_6 подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив ухвалити додаткове рішення по справі та витребувати на користь ОСОБА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_7 машиномісце № НОМЕР_1 , розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Представником відповідача - Ткаченко О.В. було подано заперечення на вказані заяви, в яких представник просила відмовити в їх задоволенні.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Представник позивача - Корець О.Г. 21.12.2022 року подав заяву про розподіл судових витрат, в якій вказував, що за Договором про надання адвокатських послуг від 22.11.2017, укладеним між ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням «Група Бізнес Партнерів» (з додатками від 03.01.2018 та від 20.09.2018) представником позивача було подано заяву про розподіл витрат 06.04.2018, в якій було вказано розмір витрат в сумі 32 345 грн. 19 коп. 20.07.2021 представником позивача було подано заяву про розподіл судових витрат в сумі 64 744 грн. 86 коп. В подальшому за період з 18.08.2021 по 17.02.2022 позивач поніс витрати на правничу допомогу в сумі 17 920 грн., та витрати на поштові відправлення в сумі 1 529 грн. 76 коп. Таким чином, позивач поніс витрати в сумі 116 539 грн. 99 коп., які представник Корець О.Г. просив стягнути на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.
Обухівським районним судом Київської області було ухвалено рішення по справі 22 липня 2021 року. Представник позивача - Проскурня Т.В. 29.07.2021 року подала заяву про розподіл судових витрат, де вказала, що розмір судових витрат, які поніс позивач складав 32 345 грн. 19 коп., про що позивач подавав заяву 06.04.2018. В подальшому позивач поніс витрати на правову допомогу адвоката Проскурні Т.В. за Договором про надання адвокатських послуг від 22.11.2017 в розмірі 24 732 грн. 96 коп. Після направлення справи на новий розгляд позивач поніс витрати на правову допомогу в розмірі 39 040 грн. Всього розмір судових витрат, яка вказала представник позивача склав 97 090 грн. 05 коп.
В заявах про розподіл судових витрат представник позивача Проскурня Т.В. зазначала про витрати, які поніс позивач за Договором про надання адвокатських послуг від 22.11.2017 (з урахуванням додатку від 03.01.2018 та 20.09.2018), до складу витрат на правову допомогу зазначала підготовку заяв з процесуальних питань, підготовку клопотань, виїзду до суду, враховуючи витрати на прибуття до суду, підготовку пояснень, підготовки заяв про розподіл судових витрат, представництво позивача в судовому засіданні, сплату судового збору, поштові витрати, супровід справи в суді першої та апеляційної інстанції, ознайомлення з матеріалами справи.
До заяви від 29.07.2021 представником позивача було додано інший Договір про надання правової допомоги від 20.09.2018.
Посилання представника позивача на зазначене в п. 3.1.3. Договору про надання правової допомоги від 20 вересня 2018 року про обов'язок клієнта оплачувати витрати, необхідні для виконання доручень клієнта (поїздки, відрядження, сплата державного мита, судового збору, витрати на поштові відправлення, виготовлення копій та інші витрати), не свідчить про те, що вказані витрати є витратами на надання правничої допомоги.
Крім того, в додатку до заяви про розподіл судових витрат представник ОСОБА_1 - Корець О.Г. подає на підтвердження розміру судових витрат в сумі 17 920 грн. Акт прийому-передачі наданої правової допомоги від 13.12.2022, в якому зазначено, що адвокат Чабаненко О.М. здійснювала підготовку апеляційної скарги на рішення, готувала заяви про попередній розрахунок суми судових витрат, заяви з процесуальних питань, відзив на апеляційну скаргу на додаткове рішення суду, відповідь на відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , письмові пояснення у справі, брала участь у судовому засіданні протягом 2 годин 17.02.2022, тоді як апеляційну скаргу на рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 липня 2021 року подала в інтересах ОСОБА_1 адвокат Проскурня Т.В. Заяву про попередній розрахунок 18.08.2021, заяву з процесуальних питань також подавала Проскурня Т.В. (а/с 80, 98, 99 т. 9). Відзив на апеляційну скаргу на додаткове рішення подавав особисто ОСОБА_1 04.11.2021 (а/с 152 т. 9). Ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокату Чабаненко О.М. було видано лише 06.12.2021. Письмові пояснення, датовані 06.12.2021 Чабаненко О.М. не подавала, а судове засідання в суді апеляційної інстанції 17.02.2022 тривало 1 годину. В судовому засіданні 09.03.2021 брав участь адвокат Корець О.Г., який здійснював представництво позивача та ОСОБА_4 , на підставі ордеру, виданого Адвокатським об'єднанням «Група Бізнес Партнерів». З 15.06.2022 представляв інтереси позивача адвокат Корець О.Г., який здійснює адвокатську діяльність індивідуально.
В постанові Київського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року було зазначено, що в задоволенні заяви про стягнення на користь ОСОБА_1 судових витрат, які представник позивача визначала, як витрати на правничу допомогу, відмовлено.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
В статті 133 ЦПК України передбачається, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
З матеріалів справи видно, що адвокат Проскурня Т.В. здійснювала представництво інтересів ОСОБА_1 з 08.12.2017, про що подала заяву та надала копію Договору про надання адвокатських послуг від 22.11.2017. Попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 240 грн. представник позивача подала 05.01.2018, до складу яких включила сплату судового збору, подання клопотань про залучення третьої особи та про відвід судді, подання додаткових пояснень, ознайомлення та юридичний аналіз матеріалів виконавчого провадження.
В постанові Київського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року було відмовлено у стягненні на користь ОСОБА_1 суми судових витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 141 ЦПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Витрати на сплату судового збору, які поніс ОСОБА_1 в ході розгляду справи в судах, першої, апеляційної та касаційної інстанції в загальній сумі 16 621 грн. були розподілені та стягнуті в рівних частинах з відповідачів.
Таким чином заява, подана представником позивача - Корець О.Г. , про ухвалення додаткового рішення задоволенню не підлягає.
Представник позивача - ОСОБА_6 в заяві від 09.01.2023 просив ухвалити додаткове рішення по справі, яким витребувати від ОСОБА_7 на користь позивача машиномісце № НОМЕР_1 , розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що в постанові суду апеляційної інстанції не було прийнято рішення щодо цієї позовної вимоги.
Як видно з матеріалів справи, представником позивача 30.11.2020 було подано заяву про збільшення позовних вимог щодо витребування на користь позивача у ОСОБА_7 машиномісця № НОМЕР_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки за договором дарування, укладеним 15.11.2018, та посвідченим приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. за реєстровим номером 5803, ОСОБА_2 подарувала, а ОСОБА_7 прийняла у дар вказане машиномісце.
За змістом статей 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
В ст. 387 ЦК України закріплено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Згідно з ч. 3 ст. 388 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 21 листопада 2018 року (справа № 674/31/15-ц) захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до особи, яка незаконно володіє цим майном (у разі відсутності між ними зобов'язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які, зокрема, дають право витребувати майно в добросовісного набувача.
Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 19 листопада 2019 року (справа № 911/3680/17), власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.
Таким чином, слід ухвалити по справі додаткове рішення, яким на користь позивача має бути витребувано від ОСОБА_7 машиномісце № НОМЕР_1 , розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна: 1304115332231.
На підставі викладеного та керуючись ст. 270, 382 ЦПК України суд
постановив:
в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - Корець Олександра Григоровича про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалити по справі додаткове рішення, яким витребувати від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 машиномісце АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1304115332231.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в касаційному порядку.
Повний текст постанови виготовлено 15 березня 2023 року.
Головуючий
Судді