справа № 754/16157/21
провадження № 22-ц/824/5131/2023
07 березня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.
при секретарі Кошель К. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Лебединської Надії Сергіївни на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2022 року в складі судді Савлук Т. В.,
встановив:
16.09.2022 ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою, посилаючись на те, що на підставі виконавчого листа, виданого 27.06.2022 Дніпровським районним судом м. Києва по справі №754/16157/21, відкрито виконавче провадження щодо виконання заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 04 лютого 2022 року.
Зазначав, що 16.06.2022 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на заочне рішення суду, яку ухвалою Київського апеляційного суду від 21 липня 2022 року повернуто відповідачу.
03.08.2022 відповідачем було повторно подано заяву про скасування заочного рішення суду, тому вважав, що заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 04 лютого 2022 року не набрало законної сили на підставі ст. 289 ЦПК України.
Враховуючи викладене, просив суд визнати виконавчий лист по справі №754/16157/21, виданий Дніпровським районним судом м. Києва таким, що не підлягає виконанню повністю.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2022 року вказану заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.
В поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Лебединська Н.С. просить ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2022 року скасувати, визнати виконавчий лист виданий Дніпровським районним судом м. Києва таким, що не підлягає виконанню. Стягнути на користь ОСОБА_1 безпідставно одержані ОСОБА_2 у виконавчому проваджені кошти в сумі 35 662,97 грн та стягнути з позивача судові витрати, понесені відповідачем на правову допомогу адвоката в апеляційній інстанції.
Свої доводи обґрунтовує тим, що рішення суду, на підставі якого було видано виконавчий лист, на момент розгляду заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню скасовано ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27 вересня 2022 року. Остаточного рішення по справі не прийнято досі.
Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції посилався на п. 4, 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», однак заявник просив не закінчити виконавче провадження, а визнати виконавчий документ від 27.06.2022 таким, що не підлягає виконанню.
Враховуючи, що суд першої інстанції не розглянув подану заяву у строк, передбачений ст. 432 ЦПК України, ОСОБА_1 був позбавлений права звернутися із заявою про повернення безпідставно отриманих коштів за виконавчим листом, який має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.
При цьому, стягувач ОСОБА_2 отримала часткове стягнення аліментів, відповідно до довідки від 06.01.2023, виданої фінансовим відділом ГУ СБУ у м. Києві та Київській області - 35 662,97 грн ( червень 2022 року - 6 671,66 грн; липень 2022 року - 13 398,22 грн; серпень 2022 року - 15 593,09 грн). Дані кошти не можуть бути зараховані на виконання іншого виконавчого листа за іншим судовим рішенням.
Вказує, що виконавчий лист №754/16157/21 від 27.06.2022 є дійсним, що дає заявнику право звертатися відповідно до ст. 432 ЦПК України до суду із відповідною заявою.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Лукашенко М. П. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Вказує, що на момент видачі виконавчого листа рішення було чинним, виконавчий документ видано компетентним судом, а отже помилки в його видачі не було.
У зв'язку із затягуванням розгляду справи, з вини боржники, позивач та третя особа перебувають у скрутному матеріальному становищі, оскільки відповідач на утримання сина матеріальної допомоги не надає, а оплата за навчання сина постійно зростає.
Твердження відповідача щодо неможливості зарахування часткової сплати боргу при повторному розгляді справи є необґрунтовані та безпідставні, оскільки відповідач не позбавлений права надати як суду так і до виконавчої служби докази про часткове погашення боргу та врахувати цей факт як при ухваленні рішення так і під час виконавчих дій.
Також не заслуговують на увагу твердження відповідача щодо можливості оскарження позивачем постанови виконавчої служби про закінчення виконавчого провадження, яка ухвалена 25.10.2022 та набрала законної сили.
При закінченні виконавчого провадження виконавчий лист стягувачу не повертається, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у випадках, скасування рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду який його видав, а тому повторне його подання позивачем є неможливим.
Щодо витрат на правову допомогу зазначає, що відповідачем не надано позивачу жодних доказів на підтвердження понесених витрат, їх обсяг та вартість відповідних послуг, тому позивач позбавлена можливості ознайомлення з доказами по цій вимозі, неможливо здійснити їх аналіз та надати суду свої доводи, пояснення та інші докази на захист своїх прав.
Крім цього, скарга стосується тільки проміжної ухвали суду, а не рішення за результатами розгляду справи, а тому відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України вимога про відшкодування таких витрат є безпідставною.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник - адвокат Лебединська Н. С. апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Лукашенко М. П. просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 04 лютого 2022 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 від усіх видів доходів щомісячно, на період навчання в Київському університеті права Національної академії наук України, починаючи з 21 жовтня 2021 рок у і до 30 червня 2024 року включно.
06.07.2022 головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) Арійончик К. В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №69336273 з виконання виконавчого листа №754/16157/21, виданого 27.06.2022 Дніпровським районним судом м. Києва на виконання вищевказаного судового рішення про стягнення аліментів.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27 вересня 2022 року заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 04 лютого 2022 року скасовано. Справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи (а.с. 245-248 т.1).
Згідно із частинами 1, 2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Наслідком визнання судом виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
У пункту 5 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, як самостійну підставу для закінчення виконавчого провадження.
У зв'язку з цим у разі, якщо виконавчий лист вже пред'явлено до виконання, необхідності звертатися до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, немає. Виконавче провадження в цьому випадку буде закінчене на зазначеній підставі.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Така позиція суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 16 січня 2018 року, справа № 755/15479/14-ц.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржена ухвала суду відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржена ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а скарга без задоволення, то згідно ст. 141 ЦПК України сплачений заявником судовий збір за подання апеляційної скарги та витрати на професійну правничу допомогу покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лебединської Надії Сергіївни залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. А. Семенюк