справа № 362/4759/21 головуючий у суді І інстанції Ковбель М.М.
провадження № 22-ц/824/722/2023 суддя-доповідач у суді II інстанції Березовенко Р.В.
06 березня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді -Березовенко Р.В.,
суддів:Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Жванко О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Васильківської територіальної громади Обухівського району Київської області про визнання права власності в порядку спадкування,-
У вересні 2021 року позивачі звернулися до суду з позовом, в якому просять визнати за ними право власності в порядку спадкування за законом в рівних частинах на житловий будинок АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позов обґрунтовують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх мати - ОСОБА_4 , після смерті матері відкрилася спадщина. У шестимісячний строк позивачі звернулися до Васильківської районної державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини.
29 грудня 2020 року нотаріус Васильківської районної державної нотаріальної контори видав постанову про відмову вчинення нотаріальної дії, оскільки позивачами не наданий документ, який підтверджує право власності спадкодавця на житловий будинок.
На підставі рішення виконавчого комітету Данилівської сільської ради матері позивачів під прізвищем ОСОБА_4 виданий акт про відведення в натурі присадибної земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку в с. Кожухівка Данилівської сільської ради Васильківського району затвердженого архітектором Васильківського району 25 жовтня 1973 року і видано свідоцтво на забудову індивідуальної садиби. Відповідно до даних документів мати позивачів зобов'язана була здати індивідуальне житло в експлуатацію. Відповідно до довідки КП КОР «Київського обласного БТІ» № 285 від 13 листопада 2020 року вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 під час проведення технічної інвентаризації 09 листопада 2020 року встановлено житловий будинок загальною площею 58.2 кв.м., житлова 45.2 кв. м., огорожа. Самовільного будівництва не виявлено. Відповідно до архівної довідки № 286 від 13 листопада 2020 року на ім?я завідувача Васильківської районної державної нотаріальної контори КП КОР «Київське обласне БТІ» вбачається що станом на 31 грудня 2012 року право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано на ім?я ОСОБА_4 .
З огляду на вищевикладене, позивачі позбавлені можливості в іншому, ніж в судовому, порядку визнати за нами право власності по 1/3 частині будинку, що розташований АДРЕСА_1 .
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу.
У апеляційній скарзі апелянти, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просили рішення суду першої інстанції скасувати та повернути матеріали справи на новий розгляд.
Обґрунтовують апеляційну скаргу тим, що позивачі та їх представник були позбавлені можливості в підготовчому засіданні до початку першого судового засідання заявити клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем. Також, на думку апелянтів, протокол судового засідання суду першої інстанції містить помилки та неточності, оскільки в протоколі підготовчого засідання вказано, що представник підтримала позовні вимоги позивачів, а натомість позивачі та їх представник фактично знаходилися за межами судового засідання.
Окрім того, до апеляційної скарги було додано клопотання, в якому представник позивачів - адвокат Рябкова Т.Ю. просила в порядку ст. 363 ЦПК України приєднати дане клопотання до апеляційної скарги та в порядку п. 6, 7, ч. 1, ст. 365 ЦПК України вжити заходи до забезпечення позову. Дане клопотання обґрунтоване тим, що у підготовчому засіданні представник позивачів була позбавлена права в порядку ст. 51 ЦПК України в підготовчому засіданні заявити клопотання про заміну первісного відповідачі на Фастівську територіальну громаду Київської області.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року відкрито апеляційне провадження в справі та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Однак відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи до суду не з'явилися, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі свідоцтва на забудову індивідуальної садиби виданого виконавчим комітетом Васильківської районної ради Депутатів трудящих Київської області ОСОБА_4 надано дозвіл на будівництво житлового будинку в с. Кожухівка Васильківського району Київської області.
На підставі свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , ОСОБА_4 змінила прізвище на « ОСОБА_4 ».
На підставі свідоцтв про народження судом встановлено, що ОСОБА_4 є матір'ю позивачів.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою Васильківської районної державної нотаріальної контори від 29.12.2020 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку спірного житлового будинку, оскільки неможливо встановити право власності спадкодавця.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що предметом позову є визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, яке територіально відноситься до Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області, натомість позовна заява пред'явлена до Васильківської міської територіальної громади. Позивачами та їх представником клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем подано не було.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.
Згідно з вимогами ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).
Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 3 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).
Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 48 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Згідно з ч. 3 ст. 51 ЦПК України після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).
Положеннями глави 89 ЦК України визначено порядок оформлення права на спадщину, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно і зареєструвати право на таку спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна, оскільки право власності на таке майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації.
Визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Належним відповідачем у справах про спадкування є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності - відповідна територіальна громада в особі сільської, селищної ради. Сільські, селищні ради можуть бути залучені в якості третіх осіб у спорах щодо земельних ділянок, які знаходяться на території відповідної ради.
У постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі № 265/6868/16-ц (провадження № 61-34234св18) вказано, що: "у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.
Судом першої інстанції було встановлено, що нерухоме майно, щодо якого позивачі просили визнати право власності в порядку спадкування, територіально відноситься до Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області.
Отже, належним відповідачем в даній справі є Калинівська селищна рада Фастівського району Київської області, а не Васильківська міська територіальна громада, до якої позивачами було заявлено даний позов.
Апеляційний суд бере до уваги, що установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39)).
Враховуючи вказані висновки, які є обов'язковими до застосування судом (ст.263 ЦПК України), апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову у зв'язку з пред'явленням позову до неналежного відповідача.
Довід апелянтів щодо позбавлення їх та представника позивачів можливості в підготовчому засіданні до початку першого судового засідання заявити клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем апеляційний суд вважає необґрунтованим, зважаючи на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 вересня 2021 року було прийнято позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Васильківської територіальної громади Обухівського району Київської області про визнання права власності в порядку спадкування до розгляду та відкрито провадження в цивільній справі в загальному порядку, призначено судове засідання у справі на 27 січня 2022 року об 11 год. 30 хв. з викликом сторін (а.с.76).
Відповідно до довідки, складеної секретарем судового засідання, слухання справи, призначеної до розгляду на 27 січня 2022 року, не відбулося та було відкладено на 31 березня 2022 року о 12 год. 45 хв. (а.с.82.).
У матеріалах справи містяться зворотні рекомендовані повідомлення, згідно яких позивачі були належним чином повідомлені про відкриття провадження в справі та дату, час та місце розгляду даної справи (а.с.85-86).
Поряд з цим, в матеріалах справи міститься заява відповідача, відповідно до якої учасників справи повідомлено, що с.Кожухівка, Фастівського району Київської області не входить до території Васильківської міської територіальної громади (а.с.77).
Окрім того, з протоколу судового засідання від 26 вересня 2022 року вбачається, що представник позивача була присутня в судовому засіданні та підтримала позовні вимоги, просила позов задовольнити. Жодних клопотань, в тому числі щодо заміни первісного відповідача належним відповідачем стороною позивачів заявлено не було (а.с.114).
Апелянти зазначали, що ними було подано зауваження щодо протоколу судового засідання від 26 вересня 2022 року, оскільки, як стверджували позивачі, вони та їх представник не були присутні при розгляді справи як у підготовчому так і в судовому засіданні 26 вересня 2022 року.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2022 року письмові зауваження щодо неправильності протоколу судового засідання залишено без розгляду.
Вказану ухвалу позивачі в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законом, не оскаржували.
Отже, довід апелянтів щодо позбавлення їх можливості подати відповідне клопотання про заміну відповідача спростовується матеріалами справи.
Будь-які клопотання позивачів та/або їх представника про заміну первісного відповідача належним відповідачем у матеріалах справи відсутні.
Таким чином, встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, суд першої інстанції мотивовано відмовив у задоволенні позову з цих підстав.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Крім того, колегія суддів враховує правовий висновок Верховного Суду № 524/3490/17-ц від 27.03.2019 року, згідно якого: «Із урахуванням того, що доводи касаційної скарги є ідентичними доводам позовної заяви та апеляційної скарги заявника, яким судами надана належна оцінка, Верховний Суд доходить висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх».
Отже, переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки зводяться лише до переоцінки доказів та тлумачення норм права на розсуд апелянтів, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновків суду, викладених в рішенні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2022 року - залишити без задоволення.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова