Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
Головуючого Синявського О.Г.,
Суддів Філатова В.М., Буніна О.І.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 серпня 2006 року справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20.02.2006 р. та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 27.04.2006 р.
Цим вироком
ОСОБА_2, 29 квітня 1982 року народження, громадянин України, раніше несудимий
засуджений за ст. 124 КК України на 2 роки обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнений від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком 2 роки.
Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_2 покладено обов»язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, своєчасно повідомляти ці органи про зміну місця проживання та періодично з»являтися для реєстрації в ці органи.
За вироком суду постановлено стягнути з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 1599, 52 грн., моральної шкоди - 5000 грн. та у рахунок відшкодування потерпілому витрат, пов»язаних з наданням юридичної допомоги, - 1500 грн..
Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 27.04.2006 р. вирок суду залишено без змін.
За виркоом суду ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що 20.07.2005 р. приблизно о 12 год. у магазині “21 Століття», розташованого біля ринку “Будматеріали» по вул. Космонавтів, 65 у м. Миколаєві, перевищуючи межі необхідної оборони, заподіяв ножем потерпілому ОСОБА_1 тяжке тілесне ушкодження
У касаційній скарзі потерпілий порушує питання про скасування постановлених по справі судових рішень та направлення справи на нове розслідування, оскільки вважає, що засуджений не перебував у необхідній обороні, заподіявши йому умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для його життя в момент заподіяння, а тому вказує на те, що дії ОСОБА_2 необхідно кваліфікувати за ст. 121 ч.1 КК України. Крім цього, потерпілий не погоджується з вирішеним судом цивільним позовом.
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення.
Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 124 КК України, грунтуються на сукупності зібраних та перевірених в судовому засіданні доказах, яким дана належна оцінка.
В судовому засіданні засуджений повністю визнав себе винним у вчиненні злочину та пояснив, що під час сварки між ним та ОСОБА_1, яку спровокував останній, виникла бійка, під час якої потерпілий, наносячи йому удари по різним частинам тіла, придавив до столу, душив та не надавав йому можливості захищатися. Діставши ніж, який знаходився на поясі, він заподіяв ним удар потерпілому в живіт.
Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які були очевидцями події, підтвердили суду те, що ОСОБА_1 першим став кричати на ОСОБА_2, а потім, підвівшись із-за столу, підійшов до засудженого та почав наносити йому удари, Потім потерпілий, рукою схопив ОСОБА_2 за шию, не даючи можливості підвестися із-за столу, а другою рукою став наносити удари засудженому по тілу. Коли ОСОБА_2 вдалося встати на ноги, то вони стали вдвох з ОСОБА_1 боротися. Після чого, вони побачили на сорочці ОСОБА_1 кров.
За даними висновку судово-медичної експертизи у потерпілого ОСОБА_1 виявлено тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Враховуючи те, що потерпілий спровокував сварку, а потім бійку, наносив численні удари засудженому, душив його, суд, дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_2 заподіяв ОСОБА_1 тяжке тілесне ушкодження при перевищенні меж необхідної обопрони.
Доводи потерпілого про неправильність кваліфікації дій ОСОБА_2, а у зв»язку з цим і його прохання про скасування постановлених по справі судових рішень є безпідставними.
Дії ОСОБА_2 кваліфіковані правильно, а міра покарання призначена йому відповідно до вимог ст. 65 КК України.
Викладені в скарзі потерпілого ОСОБА_1 доводи про необгрунтованість вирішення цивільного позову в частині стягнення на його користь суми для відшкодування моральної шкоди перевірені і визнані безпідставними.
При вирішенні цивільного позову судом у достатній мірі враховано те, що конфлікт було спровоковано потерпілим, що в результаті злочинних дій ОСОБА_2 заподіяні тілесні ушкодження, з приводу яких останній перебував на стаціонарному лікуванні, поніс фізичні та моральні страждання, що призвело до порушення його нормального життєвого ритму.
Цивільний позов вирішено відповідно до вимог закону.
Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які б тягли зміну чи скасування постановлених по справі судових рішень не встановлено.
Керуючись ст. 389, 394-396 КПК України, колегія суддів
У задоволенні касаційної скарги потерпілому ОСОБА_1 відмовити.
Синявський О.Г. Філатов В.М. Бунін О.І.