ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
12 серпня 2010 року 16:24 № 2а-4693/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І.В. та представників:
позивача: Баранця О.В.;
відповідача: Піскуна І.О.
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовомВідкритого акціонерного товариства “Асфальтобетонний завод “АБ Столичний”
доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва
провизнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 серпня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
24 березня 2010 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Відкрите акціонерне товариство “Асфальтобетонний завод “АБ Столичний” (далі по тексту -позивач, ВАТ “АБ Столичний”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва), в якому просить: визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02 жовтня 2009 року №0049921510/0 (з урахуванням рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 02 листопада 2009 року №18265/10/25-011, прийнятого за розглядом первинної скарги, із змінами від 05 лютого 2010 року №2387/10/25-011, рішення ДПА у м. Києві від 12 січня 2010 року №49/10/25-114, прийняте за розглядом повторної скарги, із змінами від 15 лютого 2010 року №2512/6/25-0115, прийняте за розглядом повторної скарги), від 02 листопада 2009 року №0049921510/1, від 12 січня 2010 року №0049921510/2 від 05 лютого 2010 року та №0049921510/1.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-4693/10/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 14 травня 2010 року.
05 травня 2010 року позивач подав заяву про збільшення вимог адміністративного позову, згідно якої адміністративний позов доповнено вимогою про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 березня 2010 року №0049921510/3.
14 травня 2010 року відкладено розгляд справи на 02 липня 2010 року у зв'язку з неявкою представників відповідача, 02 липня 2010 року розгляд справи за клопотанням відповідача розгляд справи відкладено на 12 серпня 2010 року.
В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 02 жовтня 2009 року №0049921510/0 ВАТ “АБ Столичний” визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 320746,65 гривень, в тому числі за основним платежем -305 473,00 гривні, за штрафними (фінансовими) санкціями -15 273,65 гривні, згідно з підпунктом 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та за порушення пункту 16.15 статті 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
В результаті адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва та Державної податкової адміністрації у місті Києві податкове повідомлення-рішення від 02 жовтня 2009 року №0049921510/0 залишено без змін, а відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 02 листопада 2009 року №0049921510/1 та від 12 січня 2010 року №0049921510/2 аналогічного змісту.
26 січня 2010 року позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової адміністрації України про скасування податкове повідомлення-рішення від 02 жовтня 2009 року №0049921510/0.
В період апеляційного узгодження визначеного позивачу податкового зобов'язання до Державної податкової адміністрації України, відповідач листом від 05 лютого 2010 року №2387/10/25-011 вніс зміни до свого рішення про результати розгляду скарги ВАТ “АБ Столичний” на повідомлення-рішення від 02 жовтня 2009 року №0049921510/0 від 02 листопада 2009 року №18265/10/25-011 та прийняв рішення про скасування повідомлення-рішення від 02 жовтня 2009 року №0049921510/0 в частині суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 15 273,65 гривні.
Державна податкова адміністрація у місті Києві, в свою чергу, прийняла рішення від 15 лютого 2010 року №933/10/25-114 про внесення змін до свого рішення від 12 січня 2010 року №49/10/25-114 (№100/7/25-114), згідно якого залишено без змін рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 02 листопада 2009 року №18265/10/25-011 про результати розгляду первинної скарги позивача з урахуванням рішення про внесення змін від 05 лютого 2010 року №2387/10/25-011.
За результатом листа від 05 лютого 2010 року №2387/10/25-011 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про внесення змін у рішення від 02 листопада 2009 року №18265/10/25-011 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05 лютого 2010 року №0049921510/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 305 473,00 гривні.
Державна податкова адміністрація України за результатами розгляду скарги ВАТ “АБ Столичний” прийняла рішення від 13 березня 2010 року №2512/6/25-0115 згідно якого залишає без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 02 жовтня 2009 року №0049921510/0 з урахуванням рішення від 02 жовтня 2009 року №0049921510/0 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 02 листопада 2009 року №18265/10/25-011, прийнятого за результатом розгляду первинної скарги, із змінами від 05 лютого 2010 року №2387/10/25-011, та рішення Державної податкової адміністрації у місті Києві від 12 січня 2010 року №49/10/25-114, прийняте за розглядом повторної скарги від 12 січня 2010 року №49/10/25-114, із змінами від15 лютого 2010 року № 933/10/25-114.
Спірні податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 21 вересня 2009 року №1848-15-127 про результати камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток. (далі по тексту -Акт перевірки).
Зі змісту Акта перевірки вбачається, що проведено перевірку податкової звітності ВАТ “АБ Столичний” з податку на прибуток за 2008 рік.
Перевіркою встановлено допущені методологічні помилки у визначенні податкового зобов'язання по деклараціях за 2008 рік, тобто порушено пункт 16.15 статті 16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та підпункт 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Відповідно до висновків Акту перевірки позивач зависив суму нарахованого податку за попередній податковий період поточного року з податку на прибуток у декларації з податку на прибуток за 2008 рік на 305 473,00 гривні.
Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акту перевірки, що стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, зокрема, подано до податкового органу декларації з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2008 року, 11 місяців 2008 року та за 2008 рік.
В декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2008 року позивач зазначив: в рядку 14 “Податкове зобов'язання звітного періоду” -305 473,00 гривні; в рядку 15 “Сума нарахованого податку за попередній податковий період поточного року” -203 851,00 гривня; в рядку 16 “Сума надміру сплаченого податку минулих податкових періодів (переплати)” -не зазначено; в рядку “Сума податку до сплати” (позитивне значення 14-15-16) -101 622,00 гривні.
В декларації з податку на прибуток за 11 місяців 2008 року позивач зазначив: в рядку 14 “Податкове зобов'язання звітного періоду” -прочерк; в рядку 15 “Сума нарахованого податку за попередній податковий період поточного року” -305 473,00 гривні; в рядку 16 “Сума надміру сплаченого податку минулих податкових періодів (переплати)” -прочерк; в рядку “Сума податку до сплати” (позитивне значення 14-15-16) -прочерк.
В декларації з податку на прибуток за 2008 рік позивач зазначив: в рядку 14 “Податкове зобов'язання звітного періоду” -158 522,00 гривні; в рядку 15 “Сума нарахованого податку за попередній податковий період поточного року” -305 473,00 гривні; в рядку 16 “Сума надміру сплаченого податку минулих податкових періодів (переплати)” -146 921,00 гривень; в рядку “Сума податку до сплати” (позитивне значення 14-15-16) -прочерк.
При цьому позивач в рядку 15 “Сума нарахованого податку за попередній податковий період поточного року” декларації з податку на прибуток за 2008 рік зазначив значення рядка 14 “Податкове зобов'язання звітного періоду” декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2008 року, з мотивів законодавчого невизначення періоду 11 місяців у якості податкового періоду.
На думку відповідача, в рядку 15 “Сума нарахованого податку за попередній податковий період поточного року” декларації з податку на прибуток за 2008 рік ВАТ “АБ Столичний” мав зазначити значення рядка 14 “Податкове зобов'язання звітного періоду” декларації з податку на прибуток за 11 місяців 2008 року, а не декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2008 року, що й призвело до завищення суми нарахованого податку за попередній податковий період поточного року на 305 473,00 гривні.
Суд підтримує правову позицію позивача стосовно того, що період 11 місяців 2008 року не є законодавчо визначеним податковим періодом, керуючись наступним.
Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом “г” підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.
Підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлює, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:
а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;
б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);
в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом “г” підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;
г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.
Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном “базовий податковий період” слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.
Згідно з пунктом 11.1 статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.
Відповідно до пункту 16.4 статті 16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.
Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.
Відповідно до пункту 16.15 статті 16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” порядок ведення і складання податкових звітів, декларацій про прибуток підприємств та розрахунків податку встановлюється центральним податковим органом.
У 2008 році, як визначено пунктом 22.13 статті 22 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, платники податку за результатами одинадцяти місяців 2008 року зобов'язані подати декларацію, складену за правилами, встановленими для повного податкового періоду, з урахуванням приросту (убутку) матеріальних запасів за одинадцять місяців 2008 року, суми амортизаційних відрахувань, нарахованих за три квартали поточного року, та двох третин амортизаційних відрахувань четвертого кварталу цього року і сплатити податкове зобов'язання, нараховане згідно із зазначеною декларацією у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.
Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року №143.
Згідно з пунктом 1.5 цього Порядку податок на прибуток за квартал, півріччя, три квартали та рік розраховується за правилами, установленими пунктом 11.1 статті 11 і пункту 16.4 статті 16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, наростаючим підсумком з початку звітного календарного року.
З аналізу наведених норм права випливає, що для цілей оподаткування податком на прибуток законодавство передбачає такі податкові періоди як календарні квартал, півріччя, три квартали та рік.
Пункт 22.13 статті 22 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” лише встановив обов'язок платників податку на прибуток за результатами 11 місяців 2008 року подати декларацію, складену за правилами, встановленими для повного податкового періоду, та не визначив зазначені 11 місяців 2008 року як податковий період.
Тобто, період 11 місяців 2008 року, встановлений тимчасовою нормою Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” на 2008 рік, не відповідає визначенню податкового періоду ні в розумінні Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ні в розумінні Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а тому не може вважатися попереднім податковим періодом для податкового періоду календарний рік 2008 з метою заповнення декларації з податку на прибуток підприємства.
Таким чином, для податкового періоду календарний рік 2008 попереднім податковим періодом у розумінні Законів України “Про оподаткування прибутку підприємств” та “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, є календарні три квартали 2008 року.
Отже, ВАТ “АБ Столичний” при заповненні декларації з податку на прибуток за 2008 рік, а саме у рядку 15 “Сума нарахованого податку за попередній податковий період поточного року”, правомірно керувалось даними, зазначеними в декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2008 року та обґрунтовано зазначено у рядку 15 “Сума нарахованого податку за попередній податковий період поточного року” суму 305 473,00 гривні, яка нарахована за попередній податковий період - за 3 квартали 2008 року.
За таких підстав висновки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про допущення позивачем методологічної помилки у визначенні податкового зобов'язання згідно декларації з податку на прибуток підприємства за 2008 рік, а саме завищення суми нарахованого податку за попередній податковий період поточного року на суму 305 473,00 гривні, є необґрунтованими, а донарахування податкового зобов'язання у розмірі 305 473,00 гривні -протиправним.
Стосовно визначення відповідачем податкового зобов'язання на рівні 320 746,65 гривень, в тому числі за основним платежем -305 473,00 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями -15 273,65 гривні, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на те, що згідно з підпунктом “в” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.
Тобто, сума податкового зобов'язання податковим органом визначається тільки у разі, якщо виявлені ним арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.
В Акті перевірки відповідач зазначає про завищення ВАТ “АБ Столичний” суми нарахованого податку за попередній податковий період поточного року на суму 305 473,00 гривні, натомість висновки про заниження або завищення позивачем суми податкового зобов'язання відсутні.
Враховуючи висновки Акта перевірки, суд приходить до висновку, що ВАТ “АБ Столичний” не занижено та не завищено податкове зобов'язання з податку на прибуток.
При цьому, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на те, що у будь-якому випадку сума податкового зобов'язання за основним платежем має бути меншою ніж 305 473,00 гривні, оскільки дана сума, за переконанням ДПІ у Голосіївському районі м. Києва є сумою, на яку завищено суму нарахованого податку за попередній податковий період поточного року, а не сумою завищення чи заниження податкового зобов'язання за поточний період.
Окружний адміністративний суд міста Києва також спростовує правомірність застосування до позивача штрафних санкцій та зазначає, що згідно з підпунктом 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті “в” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Таким чином, застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до вимог цього підпункту можливе у випадку донарахування податковим органом суми податкового зобов'язання. Оскільки судом вище встановлено неправомірність донарахування ВАТ “АБ Столичний” податкового зобов'язання у розмірі 305 473,00 гривні, а отже і застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача здійснено також протиправно.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити про неправомірність дій ДПІ у Голосіївському районі м. Києва та Державної податкової адміністрації у місті Києві щодо прийняття рішень про внесення змін у раніше прийняті рішення про результати розгляду первинної та повторної скарг ВАТ “АБ Столичний”.
Так, порядок апеляційного узгодження податкового зобов'язання визначено пунктом 5.2 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Відповідно підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.
З урахуванням положень пункту 16.2 статті 16 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” керівник відповідного контролюючого органу (або його заступник) може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені в абзаці першому цього підпункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.
Аналогічні норми містить Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затверджене наказом Державної податкової адміністрації України від 3 березня 1998 року №93 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 2 березня 2001 року №82).
Аналізуючи норми пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та зазначеного Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, суд звертає увагу, що дані правові норми в межах процедури апеляційного узгодження податкового зобов'язання не передбачають повноваження податкового органу щодо внесення змін до раніше прийнятого ним рішення про результати розгляду скарги, а таке рішення про результати розгляду скарги може бути оскаржене платником податку до податкового органу вищого рівня.
За таких підстав суд вважає протиправними:дії ДПІ у Голосіївському районі м. Києва стосовно прийняття рішень: від 05 лютого 2010 року №2387/10/25-011 про внесення змін до рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про результати розгляду скарги ВАТ “АБ Столичний” на повідомлення-рішення від 02 жовтня 2009 року №0049921510/0 від 02 листопада 2009 року №18265/10/25-011, та стосовно прийняття та підставі такого рішення нового податкового повідомлення-рішення 05 лютого 2010 року №0049921510/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 305 473,00 гривні; від 15 лютого 2010 року № 933/10/25-114 про внесення змін до свого рішення від 12 січня 2010 року №49/10/25-114 (№100/7/25-114), згідно якого залишено без змін рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 02 листопада 2009 року №18265/10/25-011 про результати розгляду первинної скарги позивача з урахуванням рішення про внесення змін від 05 лютого 2010 року №2387/10/25-011.
Таким чином, скасуванню підлягають всі прийняті відповідачем податкові повідомлення рішення, а саме: від 02 жовтня 2009 року №0049921510/0, від 02 листопада 2009 року №0049921510/1, від 12 січня 2010 року №0049921510/2, від 05 лютого 2010 року №0049921510/1 та від 13 березня 2010 року №0049921510/3.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень від 02 жовтня 2009 року №0049921510/0, від 02 листопада 2009 року №0049921510/1, від 12 січня 2010 року №0049921510/2, від 05 лютого 2010 року №0049921510/1 та від 13 березня 2010 року №0049921510/3 з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ВАТ "АБ Столичний" підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов Відкритого акціонерного товариства “Асфальтобетонний завод “АБ Столичний” задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 02 жовтня 2009 року №0049921510/0, від 02 листопада 2009 року №0049921510/1, від 12 січня 2010 року №0049921510/2, від 05 лютого 2010 року №0049921510/1 та від 13 березня 2010 року №0049921510/3.
3. Присудити з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства “Асфальтобетонний завод “АБ Столичний” судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.А. Кузьменко