Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
м.Харків
30 липня 2010 р. № 2-а- 9067/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд
в складі: головуючого -судді Зоркіної Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Смоляр Є.А.,
за участю представників:
позивача -Клєпікової Я.В.
відповідача -ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_3
перекладача Сюй Жуй,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Київського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області до ОСОБА_1 громадянина Китаю про видворення за межі України та заборону в'зду на територію України,
встановив:
Київський районний відділ Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до громадянина КНР ОСОБА_1, в якому просить суд видворити відповідача у примусовому порядку за межі України, заборонити відповідачу в'їзд на територію України протягом п'яти року, звернути постанову до негайного виконання.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не виконав рішення СГІРФО від 30.06.2010 року про видворення його за межі України та на цей час нелегально перебуває на території України, що є підставою для його видворення за межі України.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач та його представник у судовому засіданні адміністративний позов не визнали, проти задоволення позовних вимог заперечували у повному обсязі.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини:
08.04.2010 року через аеропорт «Бориспіль» відповідач прибув в Україну по одноразовій візі П-1 У 02550865 від 01.04.2010 року терміном дії до 01.05.2010 року у приватних справах.
Частиною 1 ст.2 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»встановлено, що іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України. При цьому, в силу ч.5 ст.2 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства ” на іноземців, а отже і на відповідача, покладено обов'язок поважати та дотримувати Конституції і законів України, шанувати традиції та звичаї народу України.
Відповідно до ст..27 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” правила в'їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію встановлюються відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України і підлягають опублікуванню.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що норми Правил в'їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, як частина національного законодавства України, мають бути неухильно дотриманні кожним іноземцем і саме в цьому полягає правовий порядок, до створення та забезпечення якого має безпосередній інтерес Держава Україна в особі компетентних органів.
Як встановлено в судовому засіданні відповідач в'їхав на територію України 08.04.2010 року.
По закінченню терміну перебування на території України, громадянин ОСОБА_1, вступив на підготовчий факультет до Української інженерно-педагогічної академії і тим самим продовжив собі термін перебування на території України до 19.04.2011 року за №206-о за адресою: АДРЕСА_1. (а.с.12)
01.06.2010 року наказом №2010/38А (а.с.13) за невідвідування занять та втрату зв'язку з навчальним закладом відповідач був відрахований з курсів УІПА, проте території України не залишив.
Із дослідженого в судовому засіданні копії листа директора ПП «ЛиЯ», суд встановив, що відповідач працює на цьому підприємстві в якості перекладача.
Проте суд зауважує, що відповідно до ч.2 ст.8 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також яким надано статус біженця в Україні, мають право працювати на підприємствах, в установах і організаціях або займатися іншою трудовою діяльністю на підставах і в порядку, встановлених для громадян України.
Порядок оформлення іноземцями та особами без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.99 р. № 2028 "Про затвердження Порядку оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні" (далі - Порядок № 2028).
Пунктом 1 Порядку встановлено, що іноземці, які прибули в Україну з метою здійснення трудової діяльності, можуть працювати за наймом на території України лише за умови відсутності вітчизняних фахівців з цього виду діяльності або є достатні обґрунтування доцільності використання праці іноземців.
Працю іноземців може бути використано тільки за наявності у них дозволів на працевлаштування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.
Дозвіл на працевлаштування іноземця видається відповідному роботодавцю на конкретну посаду (робоче місце) органом державної служби зайнятості за наслідками розгляду документів, поданих роботодавцем (п. 5 Порядок № 2028).
Із дослідженого в судовому засіданні листа Харківського обласного центру зайнятості від 30.07.2010 року № ХОЦЗ-05-3126 встановлено, що на момент розгляду справи дозвіл на працевлаштування в Харківському регіоні громадянина Китаю ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 не оформлявся. Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про порушення відповідачем по справі вимог законодавства України в частині працевлаштування іноземців та осіб без громадянства.
Суд також звертає увагу на те, що згідно дослідженої в судовому засіданні копії довідки № 323-24062010/63210 ОСК УМВС України в Харківській області відповідач по справі 01.10.2007 року Московським районним судом м. Харкова був засуджений за ст.ст. 296 ч.4, 122 ч.1, 70 України до 5 років позбавлення волі та 01.01.2005 року по 04.07.2008 року відбував покарання у ВК-64 в м. Полтава, та був звільнений за постановою Ленінського районного суду м. Полтави від 26.06.2008 року умовно-достроково на строк 1 рік 6 місяців. Після чого залишив територію України та знову в'їхав на територію України у квітні 2010 року.
30.06.2010 року УГІРФО ГУМВСУ в Харківській області відносно відповідача прийняте рішення про видворення за межі України з забороною виїзду на 5 років, і до 10.07.2010 року, останній повинен був залишити територію України, але громадянин ОСОБА_1, в порушення Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»у зазначений термін територію України не залишив, а продовжував мешкати у м. Харкові.
Посилання відповідача на те, що він не знав про рішення позивача від 30.06.2010 року про його примусове видворення за межі України спростовується дослідженою в судовому засіданні копією пояснень відповідача від 15.07.2010 року (а.с.18-19) із змісту яких вбачається, що гр. ОСОБА_1 було відомо про наявність відносно нього рішення про примусове видворення за межі України, які ним були підписані без зауважень. Проте відповідач не скористався правом оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до вимог ст.32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" та не залишив території України.
Судовим розглядом на підставі дослідженого листа Управління міграційної служби у Харківській області від 23.06.2010 року № 17/01-14-288 (а.с.14) встановлено, що відповідач із заявою до управління про надання статусу біженця не звертався.
Частиною 1 ст.26 Конституції України указано, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Оскільки, як встановлено судом і підтверджено матеріалами справи, у відповідача відсутня законна підстава для знаходження на території України, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині видворення громадянина КНР ОСОБА_1 за межи України у примусовому порядку є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо заборони в'їзду на територію України строком на 5 років, суд відмовляє у їх задоволенні, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 32 Закону України " Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", п. 26 постанови Пленум Вищого адміністративного суду, від 25.06.2009, № 1 "Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця, видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні" рішення про заборону в'їзду до України вирішується органом внутрішніх справ при вирішенні питання про видворення іноземця за межі України. Діючим законодавством України не передбачено судового порядку вирішення подібного рішення - заборони в'їзду громадянина іншої держави на територію України на певний строк. Прийняття подібного рішення належить до компетенції органу внутрішніх справ, який вирішує питання про видворення іноземця за межі України, а тому суд не може перебирати на себе повноваження іншого органу, які йому надані законом.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 256 КАС України суд вважає за необхідне звернути до негайного виконання постанову про примусове видворення іноземця.
Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України судові витрати необхідно віднести за рахунок Державного бюджету України.
На підставі викладено, керуючись ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186, 256 КАС України, суд,-
постановив:
Адміністративний позов Київського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області до громадянина КНР ОСОБА_1 про видворення у примусовому порядку за межі України та заборону в'їзду на територію України протягом п'яти років -задовольнити частково.
Видворити у примусовому порядку за межі України громадянина КНР ОСОБА_1 (ОСОБА_1) ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1
В іншій частині позовних вимог позов залишити без задоволення.
Допустити негайне виконання постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
У повному обсязі постанова виготовлена та підписана 30.07.2010 року
Суддя Зоркіна Ю.В.