Справа № 2а-2525/10/1570
29 липня 2010 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
при секретарі Дудка С.С.
за участю сторін:
представника позивача (за довіреністю) Астахова Ю.О.
представника відповідача(за довіреністю) Сарабейського І.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Південний»до державної податкової інспекції у Болградському районі Одеської області про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення від 05.02.2010 року № 0000151501/0,-
З позовом до суду звернулось публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Південний»до державної податкової інспекції у Болградському районі Одеської області про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення від 05.02.2010 року №0000151501/0.
За результатами перевірки було складено Акт № 32/1501/20953647 від 19.01.2010 р., на підставі якого відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000151501/0 на суму 1 677, 58 грн.
Підставою для прийняття спірного рішення стало порушення п.п.17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181.
Позивач не погоджується з податковим повідомленням -рішення від 05.02.2010 року №0000151501/0 і просить його скасувати.
Відповідач -державна податкова інспекція у Болградському районі Одеської області позовні вимоги не визнає у повному обсязі та просить у задоволенні позову ПА ТАБ «Південний»про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення від 05.02.2010 року № 0000151501/0 - відмовити в повному обсязі (а/с.14-17).
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, заслухавши пояснення сторін, вважає що позовні вимоги ПА ТАБ «Південний»щодо визнання недійсним податкового повідомлення -рішення від 05.02.2010 року № 0000151501/0 задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
У відповідності до ст.1 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992р. за №2535-ХІІ, податок - обов'язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками.
В судовому засіданні встановлено, що ПА ТАБ «Південний»зареєстрований ДПІ у Болградському районі Одеської області як платник земельного податку та у період з 08.11.2007 року фактично користувався земельною ділянкою.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 року №2535-ХІІ, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.
У відповідності до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Частиною 1статті 126 Земельного кодексу України передбачено перелік документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку (у тому числі і державний акт), крім випадків передбачених ч.2ст.126 даного Кодексу, а саме право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою.
Суд вважає, що договір купівлі - продажу земельної ділянки від 08 листопада 2007 року є цивільно - правовою угодою, на підставі якої у подальшому ПА ТАБ «Південний»отримано державний акт на право власності на цю земельну ділянку (а/с.15-17).
Статтею 15 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 року №2535-ХІІ встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Отже, ПА ТАБ «Південний»набув статусу платника земельного податку 08.11.2007 року з моменту укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (стаття 14 Закону України «Про плату за землю»№2535-ХІІ від 03.07.1992 року).
Згідно ст.17 Закону №2535-ХІІ нарахування по особовому рахунку та сплата податкового зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної і комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, проводиться щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Законом України «Про систему оподаткування»№1251-ХІІ від 25.06.1991 року встановлено, що земельний податок є обов'язковим платежем, а платниками податків та зборів (обов'язкових платежів) є юридичні та фізичні особи, на яких згідно із законодавством покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі) у встановлені законом строки.
Статтею 14 Закону України «Про систему оподаткування» та ст. 4 Закону України «Про плату за землю»передбачено, що повноваження щодо встановлення ставок земельного податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю».
Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері регулювання суспільних відносин щодо обрахування та сплати земельного податку відповідно до змісту ч. 5 ст. 7 Закону України «Про плату за землю» обмежуються диференціацієй та затвердженням ставок земельного податку за земельні ділянки в межах ставок такого податку, встановлених Законом України «Про плату за землю». Пунктом 35 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»передбачено, що органи місцевого самоврядування вирішують питання затвердження ставки земельного податку відповідно до закону, тобто у порядку та в межах, встановлених нормами спеціального закону у сфері оподаткування.
В судовому засіданні було встановлено що, позивачем занижено суму податку на землю у 2007 році у сумі - 103,79грн., у 2008 році у сумі - 705,02грн., у 2009 році у сумі - 176,26грн., чим порушено п.п.б п.п.4.2.2 п.4.2 ст. 4 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. за № 2181-ІІІ за що у відповідності до п.п.17.1.3. п.17.1 ст.17 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», від 21.12.2000р. за № 2181-III передбачено відповідальність, а саме: у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
У зв'язку з чим ПА ТАБ «Південний»було нараховано штрафну фінансову санкцію за 2007 рік у сумі - 170,00грн., за 2008 рік у сумі - 352,51грн., за 2009 рік у сумі - 170,00грн.
Крім того, наголошує на тому, що ПА ТАБ «Південний»сплатив усю суму визначену у зазначеному рішенні ДПІ у Болградському районі, що підтверджується обліковою карткою платника по земельному податку з юридичних осіб станом на 28.07.2010 року (а/с.35-38).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно та обґрунтовано нараховано податкове зобов'язання по сплаті земельного податку, обчисленого у відповідності до Закону України «Про плату за землю».
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Болградському районі 0000151501/0 від 05.02.2010 р., та Перша податкова вимога № 1/16 від 23.02.2010 р. прийняті обґрунтовано, у відповідності до чинного законодавства, через що позовні вимоги про визнання їх нечинними не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 158-163, 167 КАС України суд, -
В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею на протязі п'яти діб.
Суддя /підпис/ Потоцька Н.В.
02 серпня 2010 року