Категорія №6.6.4
Іменем України
17 серпня 2010 року Справа № 2а-5682/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Смішливої Т.В.
при секретарі судового засідання Попові М.Г.,
за участю представників сторін:
від позивача: Кривошеєва О.В.
від відповідача: Галета О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Первомайську Луганської області до Дочірнього підприємства «Первомайський завод по ремонту та виготовленню спеціалізованого пресувального потягу» Закритого акціонерного товариства «Луганськбудтранс» про стягнення податкового боргу,-
22 липня 2010 року Державна податкова інспекція у м. Первомайську Луганської області звернулася до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Первомайський завод по ремонту та виготовленню спеціалізованого пресувального потягу» Закритого акціонерного товариства «Луганськбудтранс» про стягнення податкового боргу у розмірі 44986,11 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач є платником податку на додану вартість та знаходиться на обліку в ДПІ м. Первомайська. Станом на 01.07.2010 податкова заборгованість відповідача з податку на додану вартість перед бюджетом складала 44986,11 грн.
Позивач просив стягнути з відповідача на користь державного бюджету заборгованість у розмірі 44986,11 грн.
В судовому засіданні представник позивача подав заяву про уточнення адміністративного позову, у якій зазначив, що станом на 01.07.2010 відповідач має заборгованість з податку на додану вартість за період за грудень 2009 року - квітень 2010 року у загальній сумі 9849,82 грн., у тому числі пеня за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань у розмірі 775,84 грн. Саме вказану суму позивач просив суд стягнути з відповідача в уточненій заяві. (а.с. 136)
Представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення аналогічні позовній заяві, просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що підприємство здійснює оплату поточної заборгованості з податку на додану вартість, тому у підприємства відсутня заборгованість за період, заявлений у позові. У зв'язку з цим просив суд відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з таких підстав.
Судом встановлено, що Дочірнє підприємство «Первомайський завод по ремонту та виготовленню спеціалізованого пресувального потягу» Закритого акціонерного товариства «Луганськбудтранс» зареєстровано виконавчим комітетом Первомайської міської ради Луганської області 23.11.1999 за № 04051968ю0010046. (а.с. 7, 140-141)
Відповідача взято на облік у якості платника податків у Державній податковій інспекції у м.Первомайську Луганської області, є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 16494301 від 28.01.2003 (а.с. 8, 9)
Згідно з п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Відповідно до п.5.1. вказаного Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.
Як вбачається з матеріалів справи, ДП «Первомайський завод по ремонту та виготовленню спеціалізованого пресувального потягу» Закритого акціонерного товариства «Луганськбудтранс» самостійно узгоджені податкові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість шляхом подання податкових декларацій з ПДВ за грудень 2009 року від 18.01.2010 № 9002562337 у сумі 1736,00 грн., відповідно до декларації з ПДВ за січень 2010 року від 18.02.2010 року № 9000299025 в сумі 231,00 грн., відповідно до декларації з ПДВ за лютий 2010 року від 17.03.2010 року № 9000596765 в сумі 1284,00 грн.; відповідно до декларації з ПДВ за березень 2010 року від 16.04.2010 року № 9001089640 в сумі 3374,00 грн. та відповідно до декларації з ПДВ за квітень 2010 року від 18.05.2010 року № 9001739658 в сумі 3060,00 грн. (а.с. 13-22)
При цьому, у зв'язку з тим, що відповідачем частково сплачено податкову заборгованість по декларації з ПДВ за грудень 2009 року, то заборгованість за вказаною декларацією становить 1124,98 грн.
Крім того, у зв'язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов'язань відповідачу нараховано пеню, розмір якої на час звернення до суду становив 775,84 грн., що відображено у зворотньому боці облікової картки платника податку. (а.с. 143-151)
Таким чином, ДП «Первомайський завод по ремонту та виготовленню спеціалізованого пресувального потягу» Закритого акціонерного товариства «Луганськбудтранс» має податкову заборгованість з податку на додану вартість перед бюджетом зі сплати основного боргу у сумі 9073,98 грн. та пені у розмірі 775,84 грн., а всього заборгованість з податку на додану вартість становить 9849,82 грн., однак, позивач просив суд стягнути 9849,64 грн.
Згідно з п.п. 5.3, п. 5.3.1. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Згідно п.п. 5.4.1. п.5.4. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені ст. 5 цього закону визначається сумою податкового боргу платника податків.
04.09.2008 відповідачем отримано першу податкову вимогу № 1/79 від 04 вересня 2008 року, про що свідчить особистий підпис директора підприємства відповідача на корінці першої податкової вимоги.
06.10.2008 відповідачем отримано другу податкову вимогу № 2/86 від 06 жовтня 2008 року, про що свідчить особистий підпис директора підприємства відповідача на корінці другої податкової вимоги.
Згідно п.п. 3.1.1., п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Заперечуючи проти позову представником відповідача надано до суду копії касових квитанцій про сплату у березні - червні 2010 року податку на додану вартість на загальну суму 9374 грн. (а.с. 55-62)
Однак, вказані квитанції суд не приймає у якості доказу сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість за січень-квітень 2010 року з таких підстав.
Статтею 7 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181-ІІІ) передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами,є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-ХІV «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 глави 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику .
Беручи до уваги вищевикладене, платник має право самостійно визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також самостійно визначати призначення платежів.
Однак, аналізуючи призначення платежу у наданих відповідачем квитанціях суд приходить до висновку, що вони не містять вичерпної інформації про платіж та документ, на підставі якого здійснено сплата коштів, у зв'язку з чим не можуть розглядатись як сплата податкових зобов'язань саме за спірний період.
Так, у квитанції від 31.03.2010 на суму 2004 грн. (а.с. 56) та від 21.04.2010 на суму 1000 грн. (а.с. 58) у призначенні платежу вказано «ПДВ з виробл. в Україні товарів», що не може бути розцінено як сплата податкового зобовязання за конкретний період, а тому правомірно зараховано відповідачем у рахунок погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду суправи судом досліджено зворотній бік облікової картки з податку на додану вартість ДП «Первомайський завод по ремонту та виготовленню спеціалізованого пресувального потягу» ЗАТ «Луганськбудтранс», відповідно до якої станом на 01.01.2010 за підприємством обліковувалась несплачена податкова заборгованість з податку на додану вартість у сумі 8622,79 грн. (а.с. 143) Представник відповідача підтвердив, що дійсно підприємство на початок 2010 року мало податкову заборгованість з податку на додану вартість, розмір якої вірно відображено в обліковій картці платника податку.
Квитанція від 12.04.2010 на суму 1000 грн. містить призначення платежу «НДС за март 2010» (а.с. 57), при цьому податкова декларація за березень 2010 року подана відповідачем лише 16.04.2010, тому відсутність у призначенні платежу посилання на те, що підприємством здійснюється сплата авансового платежу ПДВ по декларації за березень 2010 року не надає, на думку суду, вичерпної інформації про призначення платежу, яке мав на увазі платник.
Що стосується квитанцій від 30.04.2010 на суму 1374 грн., від 26.05.2010 на суму 2000 грн., від 07.06.2010 на суму 1000 грн. та від 16.06.2010 на суму 1000 грн., то суд також вважає, що вказівка у призначенні платежу лише виду податку та місяця без посилання на конкретну податкову декларацію не може вважатись таким, що надає повну інформацію про платіж та є підставою зарахування сплачених сум лише у рахунок погашення податкової заборгованості по деклараціям з ПДВ за березень та квітень 2010 року.
Зокрема, як вбачається з матеріалів справи відповідач 26.04.2010 отримав податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Первомайську № 0000241602/0 від 22.04.2010 про нарахування штрафних санкцій у сумі 16262,84 грн. за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ та № 0000231602/0 від 22.04.2010 на суму 329,21 грн. (а.с. 29, 30, докази отримання - а.с. 142)
Згідно пояснень представників сторін на час розгляду даної справи вказані податкові повідомлення-рішення не скасовані та є узгодженими.
Стягнення штрафних санкцій за вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями не є предметом даного спору, однак, вказане не звільняє відповідача від обов'язку їх сплати.
Тобто, не визначаючи у призначенні платежу документ, на підставі якого здійснюється оплата, платник не надав повної інформації про платіж, що, у свою чергу, дозволило позивачу здійснити зарахування сплачених сум на погашення існуючого податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення.
Крім того, відповідно до п.п. 16.1.1. п. 16.1 ст. 16 Закону № 2181 після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
При цьому, обов'язок нарахування пені у випадку несвоєчасної сплати податкового зобовязання покладено також і на платника податку, однак, сплачуючи податкові зобовязання за квітень 2010 року у червні 2010 відповідач не здійснив нарахування пені.
Згідно п.п. 16.3.3. п. 16.3 ст. 16 Закону № 2181 якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.
Як вбачається зі зворотнього боку облікової картки з податку на додану вартість ДП «Первомайський завод по ремонту та виготовленню спеціалізованого пресувального потягу» ЗАТ «Луганськбудтранс» станом на 01.07.2010 відповідач мав несплачену заборгованість за основним платежем у сумі 45866,27 грн. та пеню - 775,84 грн., вказана заборгованість несплачена і на час розгляду справи. (а.с. 143-151)
Позивачем заявлено до стягнення податковий борг з податку на додану вартість по деклараціям за грудень 2009 року - квітень 2010 року, з урахуванням часткової сплати податкового боргу по декларації за грудень 2009 року, та пеня за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань у сумі 775,84 грн., а всього на суму 9849,64 грн. Наявність зазначеного боргу підтверджена матеріалами справи та на час розгляду справи заборгованість не сплачена, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 71, 72, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги Державної податкової інспекції у м. Первомайську Луганської області задовольнити повністю.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Первомайський завод по ремонту та виготовленню спеціалізованого пресувального потягу» Закритого акціонерного товариства «Луганськбудтранс» (93200, Луганська обл. місто Первомайськ, вул. Тімошенко, 1) в доход державного бюджету заборгованість по сплаті податку на додану вартість у сумі 9849,64 грн. (дев'ять тисяч вісімсот сорок дев'ять грн. 64 коп.)
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанову складено у повному обсязі 19 серпня 2010 року.
СуддяСмішлива Т.В.