Категорія № 6.6.4
Іменем України
19 серпня 2010 року Справа № 2а-5294/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Островської О.П.,
при секретарі: Кір'ян О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом прокурора м. Лисичанська Луганської області в інтересах держави в особі державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми податкової заборгованості,
02 липня 2010 року прокурор м. Лисичанська Луганської області в інтересах держави в особі державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в обґрунтування якого вказав наступне. Відповідач ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця Лисичанською міською радою згідно запису від 02.12.2004. За відповідачем виникла заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість у сумі 8722 грн. відповідно до наданої відповідачем до ДПІ в м. Лисичанську податкової декларації з ПДВ від 11.05.2010 № 9399 на суму 8722 грн. Податковий борг відповідачем не був сплачений. На виконання вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181 відповідачеві було надіслано першу податкову вимогу від 13.03.2009 № 1/95, яку було вручено відповідачеві 20.03.2009, та другу податкову вимогу від 21.04.2009 № 2/70, яку було вручено відповідачеві 21.04.2009. Відповідно до ст. 8 Закону № 2181 активи боржника передано у податкову заставу, про що свідчить витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 23.04.2009, термін дії 23.04.2014. Вжиті заходи щодо погашення податкового боргу результатів не дали. Прокурор просить стягнути з відповідача заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість у розмірі 8722 грн.
Прокурор у судове засідання не прибув, про розгляд справи був повідомлений належним чином.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, дав суду пояснення, аналогічні викладеному в позові, проти розстрочення сплати податкового боргу заперечив.
Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справу був повідомлений належним чином, причини неприбуття не повідомив, заперечень проти позову не надав.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 60 КАС України, у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.
Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Законом України «Про систему оподаткування» визначено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі). Платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані у числі іншого, сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Право податкових органів на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами передбачене ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законом терміни.
Відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачена як одна з функцій податкового органу подання до судів позовів до підприємств, установ та організацій про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість визначено Законом України «Про податок на додану вартість». Згідно зі ст. 7 цього Закону, суб'єкти господарювання зобов'язані у встановленому цим законом порядку сплачувати податок на додану вартість.
Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі - Закон № 2181) визначений порядок погашення податкового боргу платника податків та порядок звернення стягнення на активи платника податків, який відповідно до ввідної частини є спеціальним законом з питань оподаткування, та встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.
Також цим Законом запроваджене поняття податкового боргу, як податкового зобов'язання, узгодженого платником податків або встановленого судом, але не сплаченого у встановлений строк, а також пені, нарахованої на суму такого податкового зобов'язання.
Крім того, ним же визначено, що органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи.
Відповідно до п. 5.3.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Абзацом 1 пункту 5.1. ст. 5 Закону № 2181 визначено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Відповідно до п.п. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Згідно п.п. 6.2.3. податкові вимоги надсилаються:
а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;
б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
П.п. 6.2.4 вказаної статті визначено, що податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.
Відповідно до п. 17.3 ст. 17 Закону № 2181 сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.
Судом установлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області 02.12.2004, про що зроблено запис № 23810170000000975.
За відповідачем виникла заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість у сумі 8722 грн. відповідно до наданої відповідачем до ДПІ в м. Лисичанську податкової декларації з ПДВ від 11.05.2010 № 9399 на суму 8722 грн.
На виконання вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181 податковим органом відповідачеві було надіслано першу податкову вимогу від 13.03.2009 № 1/95, яку було вручено відповідачеві 20.03.2009, та другу податкову вимогу від 21.04.2009 № 2/70, яку було вручено відповідачеві 21.04.2009.
Сума боргу в добровільному порядку не сплачена.
23.04.2009 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано податкову заставу активів відповідача.
Вказані обставини підтверджуються довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 5), податковою декларацією (а.с. 11-13), корінцями першої та другої податкових вимог (а.с. 10), витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (а.с. 16).
З огляду на викладене суд уважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
Керуючись ст. ст. 112, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов прокурора м. Лисичанська Луганської області в інтересах держави в особі державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми податкової заборгованості задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ід. номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 8722 грн. (вісім тисяч сімсот двадцять дві грн.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Повний текст постанови складено 19 серпня 2010 року.
СуддяОстровська О.П.