Категорія №6.11
Іменем України
17 серпня 2010 року Справа № 2а-4220/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Борзаниці С.В.
при секретарі: Лемба А.В.
в присутності сторін:
представник позивача - Кошелькова О.В. (довіреність № 3-02/3 від 11.01.2010 р.)
відповідач - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до державного підприємства «Луганськвуглезв'язок» про стягнення адміністративного-господарської санкції та пені в розмірі 16265,99 грн.
28 травня 2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до державного підприємства «Луганськвуглезв'язок» про стягнення адміністративного-господарської санкції та пені в розмірі 16265,99 грн.. Позов обґрунтовувався посиланням позивача на положення статей 18, 19, 20 Закону України від 21 березня 1991 р. N 875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 28 грудня 2001 р. N 1767.
Позивач посилається на те, що у відповідності із зазначеними нормативними актами підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, зобов'язані створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік та самостійно забезпечити працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Вказаними нормами передбачено, що у випадку, якщо кількість працюючих інвалідів менша ніж встановлена нормативом, ці підприємства, установи, організації щороку самостійно розраховують та сплачують адміністративно-господарські санкції у строк до 15 квітня року, наступного за роком, у якому відбулося порушення встановленого нормативу.
Відповідачем у порушення вказаних положень закону не було працевлаштовано необхідну кількість інвалідів (при нормативі 4 робочих місця для інвалідів, фактично працювало 3 особи), а також не перераховано у встановленому порядку та відповідні строки адміністративно-господарські санкції в сумі 16068,37 гривень у зв'язку з невиконанням обов'язку з працевлаштування інвалідів у нормативній кількості. Тому заявник просить стягнути з відповідача на користь позивача вказану суму несплачених адміністративно-господарських санкцій в розмірі 16068,37 грн. та суму пені за порушення термінів їх сплати в розмірі 197,62 гривень.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, надали пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до норм п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Вказане положення містить два критерії, за якими спір можна віднести до категорії адміністративних. По-перше, позов до суду повинен бути пред'явлений суб'єктом владних повноважень, а по-друге - лише у випадках, встановлених законом.
Визначення суб'єкта владних повноважень дається в п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України, згідно з яким - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як зазначається у ст. 8 Закону від 21 березня 1991 р. N 875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я та органами місцевого самоврядування.
Спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики згідно з п. 1 Положення про Міністерство праці та соціальної політики, затвердженого Указом Президента від 30 серпня 2000 р. N 1035/2000 , є Міністерство праці та соціальної політики (надалі - Мінпраці).
Згідно з п. 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (надалі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 26 вересня 2002 р. N 1434, Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики та підпорядковується йому. Пунктом 3 Положення визначено основні завдання Фонду соціального захисту інвалідів, а саме:
- участь у межах своєї компетенції в реалізації державної політики у сфері соціального захисту інвалідів;
- здійснення контролю за додержанням підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності і господарювання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Згідно з п. 9 Положення про Фонд для реалізації покладених на нього завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду.
Відповідно до норм пп. 3 п. 4 Положення про Фонд він відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
З вищенаведеного вбачається, що Відділення Фонду, звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості зі сплати штрафних санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, діє як орган державної влади при здійсненні ним владних управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкт владних повноважень.
Відповідно до положень ст. 20 Закону N 875 саме Фонду соціального захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Отже, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України спори за зверненням відділень Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення зазначених санкцій підвідомчі адміністративним судам.
Положеннями ч. 1 ст. 19 Закону N 875 для підприємств, установ, організацій установлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Підприємства, установи, організації, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у встановленому ч. 1 ст. 20 цього Закону розмірі.
Відповідно до покладених на нього завдань Фонд соціального захисту інвалідів здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів (пп. 3 п. 4 Положення).
Пунктом 11 Порядку сплати штрафних санкцій передбачено, що у разі несплати підприємствами, установами, організаціями, які не забезпечують нормативу робочих місць, штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду соціального захисту інвалідів вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.
Таким чином, Відділення є органом державної влади, який у зазначених правовідносинах реалізує владні управлінські функції, а право Відділення на звернення до суду у спірних відносинах визначено у законодавчому порядку.
Норма п. 4 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України відносить до компетенції адміністративних судів спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 р. N 875 для підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.
Частина друга ст. 19 Закону покладає відповідальність за незабезпечення наведених нормативів на керівників відповідних підприємств. Підприємства (об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (частина перша статті 20 Закону).
Судом встановлено, що відповідач відноситься до категорії суб'єктів господарювання, які мають утворювати робочі місця для інвалідів у встановленому зазначеними нормативними актами порядку та кількості.
Таким чином, на підприємстві за 1 робоче місце, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайняті такими, відповідач до 15.04.2010 року повинен був самостійно сплатити адміністративно - господарські санкції у розмірі 16068,37 грн., що підтверджується звітом за формою № 10-ПН за 2009 рік від 11 лютого 2010 року /арк. справи № 8/. Розмір пені у сумі 197,62 грн. підтверджується розрахунком пені на суму заборгованості по сплаті адміністративно-господарської санкції.
Також, відповідно до матеріалів справи, відповідач в порушення вимог ст. 18 Закону не інформувало Луганський міський центр зайнятості про наявність вільних посад для забезпечення працевлаштування інвалідів, що підтверджується довідкою Луганського міського центру зайнятості /арк. справи № 5-6/.
За таких обставин позовні вимоги позивача є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п.34 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7-93 «Про державне мито», суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, вважає судовий збір таким, що не підлягає стягненню відповідно до ст. 94 КАС України. Про інші судові витрати сторонами не заявлено.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 71, 159-163 КАС України, суд, -
Позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до державного підприємства «Луганськвуглезв'язок» про стягнення адміністративного-господарської санкції та пені в розмірі 16265,99 грн. задовольнити повністю.
Стягнути з державного підприємства "Луганськвуглезв'язок" адміністративно - господарські санкції за невиконання 4 % нормативу робочих місць у 2009 році в сумі 16 068,37 грн. (шістнадцять тисяч шістдесят вісім грн. 37 коп.) та пеню за порушення терміну сплати санкції в сумі 197,62 грн. (сто дев'яносто сім грн. 62 коп.), всього - 16265,99 грн. (шістнадцять тисяч двісті шістдесят п'ять грн. 99 коп.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова в повному обсязі виготовлена 18 серпня 2010 року.
СуддяБорзаниця С.В.