вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
02 серпня 2010 р.Справа №2а-7605/10/8/0170
(13:10год.) м.Сімферополь
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі ГнатенкоІ.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна ділянка № 1"
до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень
За участю представників:
від позивача: Аркатова Вікторія Василівна, довіреність № б/н від 18.05.10
від відповідача: Радін Артем Олександрович, довіреність № 2559/р від 16.07.10
Сутність спору: Позивач - Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна ділянка № 1» звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача №0000011502/0 від 10.01.2009р. на суму 7190,01грн., №0000251502/0 від 19.03.2009р. на суму 6671,02грн., №0000411502/0 від 12.05.2009р. на суму 14963,03грн., №0000601502/0 від 06.08.2009р. на суму 11811,53грн., №0000821502/0 від 26.10.2009р. на суму 20249,51грн., №0001031502/0 від 26.11.2009р. на суму 14794,51грн. та №0000201502/0 від 05.03.2010р. на суму 26893,29грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що викладені відповідачем в актах перевірок висновки не відповідають фактичним обставинам справи, адже відображені в актах перевірок факти про порушення позивачем граничних строків сплати податкових зобов'язань з ПДВ не підтверджуються первинними документами бухгалтерського обліку позивача, зокрема, платіжними дорученнями та вказаними в них призначеннями платежів, якими він сплачував самостійно визначене ним та узгоджене у перевірених податкових деклараціях з ПДВ податкове зобов'язання, що є порушенням вимог п.п. 1.7, 2.3.2 та 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205.
В свою чергу, дії ДПІ у м. Алушті по направленню на підставі п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. сплачених позивачем коштів в оплату поточних зобов'язань з ПДВ за 2009-2010р.р. в оплату податкового боргу з ПДВ, що обліковувався за даними картки особового рахунку позивача з ПДВ 2008-2009р.р., позивач вважає протиправними та такими, що суперечать п. 1.2 ст. 1, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 та п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 вищевказаного Закону України.
Крім того, позивач вказує, що нарахування відповідачем спірних штрафних санкцій було здійснено в автоматичному режимі, що не передбачено жодною нормою податкового законодавства, а отже, свідчить про необґрунтованість такого нарахування.
Згідно з ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.06.2010р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-7605/10/8/0170, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні 13.07.2010р. позивач, у зв'язку з тим, що після його звернення до суду з даним позовом, відповідачем були додатково прийняті податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати самостійно узгоджених ним у податкових деклараціях з ПДВ податкових зобов'язань №0000781502/0 від 01.07.2010р. на суму 15233,02грн. та № 0000491502/1 від 08.06.2010р. на суму 11767,01грн., збільшив позовні вимоги вимогою про визнання їх протиправними та скасування (том 1 а.с. 208).
Відповідач проти позову заперечує з підстав, вказаних у запереченнях на позов (том 1 а.с. 243-246).
При цьому вважає, що відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Проведеними ж перевірками позивача встановлено порушення ним абз. 1 п.п. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, що виразилося у порушенні граничних строків сплати самостійно узгоджених у перевірених податкових деклараціях податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що тягне за собою передбачену у п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону відповідальність у вигляді штрафних санкцій залежно від кількості днів прострочки.
Відповідач вважає, що перевірки своєчасності сплати податкових зобов'язань проведені ним відповідно до вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205. При цьому, факти виявлених порушень КП «ЖЕД № 1» податкового законодавства відповідно до п. 1.7 вказаного Порядку викладені в актах невиїзних документальних перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі із посиланням на відповідні первинні та інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача та які підтверджують наявність встановлених фактів.
Крім того, вважає, що позивачем необґрунтовано не прийнято до уваги п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р., яким визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. При цьому зазначає, що вказана норма Закону не визнана неконституційною, є діючою та підлягає виконанню як органами державної податкової служби, так і платниками податків. На його думку, платник податку не має права за своїм розсудом розпоряджатись частиною того майна, яка у вигляді визначеної грошової суми належить внесенню до бюджету або позабюджетного цільового фонду, як і не має права здійснювати сплату поточного податкового зобов'язання у тому разі, якщо він має несплачений податковий борг з того ж податку. Вважає, що такі дії платника податку не передбачені жодною нормою чинного податкового законодавства та суперечать встановленому державою порядку сплати податків, адже невиконання податкового зобов'язання платниками податків завдає матеріальної шкоди державі та порушує загальнодержавні інтереси.
За таких обставин, вважає, що податкові органи не мають підстав для звільнення від накладення на платника податків штрафних санкцій.
Додатково відповідач зазначив, що постановою Окружного адміністративного суду АР Крим по справі № 2а- 2630/10/9/0170 були задоволені позовні вимоги ДПІ у м. Алушті до КП «ЖЕД № 1» про стягнення заборгованості по податковим повідомленням-рішенням №0000011502/0 від 10.01.2009р., №0000251502/0 від 19.03.2009р., №0000411502/0 від 12.05.2009р., №0000601502/0 від 06.08.2009р., №0000821502/0 від 26.10.2009р. на загальну суму 60885,10грн.
У судовому засіданні 02.08.2010р., враховуючи, що податкове повідомлення-рішення № 0000491502/1 від 08.06.2010р. на суму 11767,01грн. винесено ДПІ у м. Алушті за результатами розгляду скарги, поданої позивачем на податкове повідомлення-рішення №0000491502/0 від 14.05.2010р. на суму 11767,01грн., КП «ЖЕД № 1» звернулося до суду із заявою про уточнення позовних вимог, в якій фактично збільшив раніше заявлені позовні вимоги вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000491502/0 від 14.05.2010р. на суму 11767,01грн.
Ухвалою суду від 02.08.10 суд, оцінивши вказану заяву про суті, та вважаючи її заявою про збільшення позовних вимог, прийняв її до розгляду.
Таким чином, відповідно до вказаної заяви позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушті Автономної Республіки Крим №0000011502/0 від 10.01.2009р. на суму 7190,01грн., №0000251502/0 від 19.03.2009р. на суму 6671,02грн., №0000411502/0 від 12.05.2009р. на суму 14963,03грн., №0000601502/0 від 06.08.2009р. на суму 11811,53грн., №0000821502/0 від 26.10.2009р. на суму 20249,51грн., №0001031502/0 від 26.11.2009р. на суму 14794,51грн., №0000201502/0 від 05.03.2010р. на суму 26893,29грн., №0000781502/0 від 01.07.2010р. на суму 15233,02грн., №0000491502/0 від 14.05.2010р. та №0000491502/1 від 08.06.2010р. на суму 11767,01грн. (том 2 а.с. 127).
Слухання справи відкладалось в порядку ст. 150 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд -
В період з грудня 2008р. по червень 2010р. ДПІ у м. Алушті АР Крим проведено кілька невиїзних документальних перевірок дотримання вимог податкового законодавства Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна ділянка № 1» з питання своєчасності сплати податку на додану вартість, під час яких були встановлені порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р. з наступними змінами і доповненнями, що виразилося у порушенні граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ протягом перевірених періодів, за що до позивача на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 вищевказаного Закону спірними податковими повідомленнями-рішеннями застосовані штрафні санкції.
Судом встановлено, що за результатами перевірки, проведеної ДПІ у м. Алушті 22.12.2008р. з питання своєчасності сплати позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за період з 01.05.2008р. по 18.11.2008р. (по податковій декларації за березень 2008р. № 8407 від 21.04.2008р. у сумі 14 380,00грн.), відповідачем складено акт перевірки №1571/15-2/24410369 від 22.12.2008р., на підставі якого відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. податковим повідомленням-рішенням №0000011502/0 від 10.01.2009р. застосовані штрафні санкції в розмірі 7190,01грн. (50%) (том 1 а.с. 8-29).
За результатами перевірки, проведеної 06.03.2009р. за період з 31.05.2008р. по 28.01.2009р. (по податковій декларації за квітень 2008р. № 11229 від 20.05.2008р. в сумі 13342,00грн.), відповідачем складено акт перевірки № 312/15-2/24410369 від 06.03.2009р., на підставі якого податковим повідомленням-рішенням №0000251502/0 від 19.03.2009р. застосовані штрафні санкції в розмірі 6671,02грн. (50%) (том 1 а.с. 23-29).
За результатами перевірки, проведеної 24.04.2009р. за період з 02.07.2008р. по 31.03.2009р. (по податкових деклараціях за травень 2008р. № 12788 від 20.06.2008р. у сумі 15712,00грн. та за червень 2008р. № 17427 від 21.07.2008р. у сумі 14214,00грн.), відповідачем складено акт перевірки № 572/15-2/24410369 від 24.04.2009р., на підставі якого податковим повідомленням-рішенням №0000411502/0 від 12.05.2009р. застосовані штрафні санкції в розмірі 14963,03грн. (50%) (том 1 а.с.40-56).
За результатами перевірки, проведеної 20.07.2009р. за період з 02.09.2008р. по 23.06.2009р. (по податковій декларації за липень 2008р. № 21140 від 20.08.2008р. у сумі 23623,00грн.), відповідачем складено акт перевірки № 951/15-2/24410369 від 20.07.2009р., на підставі якого податковим повідомленням-рішенням №0000601502/0 від 06.08.2009р. застосовані штрафні санкції в розмірі 11811,53грн. (50%) (том 1 а.с. 74-87).
За результатами перевірки, проведеної 09.10.2000р. за період з 01.10.2008р. по 17.09.2009р. (по податкових деклараціях за серпень 2008р. № 22824 від 22.09.2008р.у сумі 21570,00грн. та за вересень 2008р. № 26813 від 20.10.2008р. у сумі 18929,00грн.), відповідачем складено акт перевірки № 1388/15-2/24410369 від 09.10.2009р., на підставі якого податковим повідомленням-рішенням №0000821502/0 від 26.10.2009р. застосовані штрафні санкції в розмірі 20249,51грн. (50%) (том 1 а.с. 101-115).
За результатами перевірки, проведеної 16.11.2009р. за період з 02.12.2008р. по 20.10.2009р. (по податкових деклараціях за жовтень 2008р. № 31516 від 20.11.2008р. у сумі 16118,00грн. та за листопад 2008р. № 33769 від 22.12.2008р. у сумі 13471,00грн.), відповідачем складено акт перевірки № 1546/15-2/24410369 від 16.11.2009р., на підставі якого податковим повідомленням-рішенням №0001031502/0 від 26.11.2009р. застосовані штрафні санкції в розмірі 14794,51грн. (50%) (том 1 а.с. 132-140).
За результатами перевірки, проведеної 18.02.2010р. за період з 31.01.2009р. по 27.01.2010р. (по податкових деклараціях за грудень 2008р. № 37687 від 20.01.2009р. у сумі 19495,00грн., за квітень 2009р. № 13903 від 20.05.2009р. у сумі 17605,00грн., за травень 2009р. № 15651 від 22.06.2009р. у сумі 19748,00грн. та за червень 2009р. № 20141 від 20.07.2009р. у сумі 21099,00грн.), відповідачем складено акт перевірки №151/15-2/24410369 від 18.02.2010р., на підставі якого податковим повідомленням-рішенням №0000201502/0 від 05.03.2010р. застосовані штрафні санкції в розмірі 26893,29грн. (50%) (том 1 а.с. 157-177).
За результатами перевірки, проведеної 26.04.2010р. за період з 01.09.2009р. по 23.03.2010р. (по податковій декларації за липень 2009р. № 23871 від 18.08.2009р. у сумі 23534,00грн.), відповідачем складено акт перевірки № 668/15-2/24410369 від 26.04.2010р., на підставі якого податковим повідомленням-рішенням №0000491502/0 від 14.05.2010р. застосовані штрафні санкції в розмірі 11767,01грн. (50%) (том 1 а.с. 230-232, том 2 а.с.128).
Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до ДПІ у м. Алушті, за результатами розгляду якої рішенням ДПІ у м. Алушті за вих. № 2853/10/23 від 08.06.2010р. скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0000491502/0 від 14.05.2010р. - без змін (том 2 а.с. 129-130, том 1 а.с. 226-228).
У зв'язку з цим, 08.06.2010р. ДПІ у м. Алушті АР Крим винесено податкове повідомлення-рішення № 0000491502/1 про застосування штрафних санкцій в розмірі 11767,01грн. (том 1 а.с. 229).
За результатами перевірки, проведеної 22.06.2010р. за період з 30.09.2009р. по 31.05.2010р. (по податковій декларації за серпень 2009р. № 25794 від 18.09.2009р. на суму 30466,00грн.), відповідачем складено акт перевірки № 975/15-2/24410369 від 22.06.2010р., на підставі якого податковим повідомленням-рішенням № 0000781502/0 від 01.07.2010р. застосовані штрафні санкції в розмірі 15233,02грн. (50%) (том 1 а.с. 212-214).
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна ділянка № 1» є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, всі спірні податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій винесені відповідачем на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р. з наступними змінами і доповненнями.
П.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., на підставі якого позивачу нараховані штрафні санкції, визначає, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
П. 17.3 ст. 17 вказаного Закону визначає, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.
Відповідно до п. 6.1.7 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань складається податкове повідомлення за формою та згідно з вимогами, установленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 N 253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за N 567/5758 (зі змінами та доповненнями).
З форми податкового повідомлення за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання (форма "Ш") слідує, що в основу такого повідомлення має бути покладено саме акт перевірки.
В свою чергу, відповідно до п.1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
П. 2.3.2 Порядку встановлено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, в тому числі, зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.
Таким чином, суд вважає, що підставою для висновків про порушення граничних строків сплати зобов'язань можуть бути виключно первинні документи (податкові декларації та інші документи, пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), зокрема платіжні доручення.
Вказане підтверджується і вимогами Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України № 276 від 18.07.2005р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.2005. за № 843/11123, п. 11.4 якої передбачено, що під погашенням податкового боргу за певним видом платежу слід розуміти зменшення абсолютного значення від'ємного сальдо розрахунків платника з бюджетом та пені, підтверджене відповідним документом.
Відповідно до положень Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету № 276, облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, проводяться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС). При введенні первинних документів по кожній операції фіксується особистий номер працівника, дата та час введення інформації. При обробці розрахункових документів про сплату платежів до бюджету в автоматичному режимі з використанням даних електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряються дані заповнення реквізиту "Призначення платежу" на відповідність необхідним вимогам та на його паперовій копії проставляється дата та підпис відповідальної особи.
З даних положень законодавства слідує, що операції в особових рахунках проводяться в хронологічному порядку, але на підставі первинних документів платника податків та визначених в них призначень платежів.
В той же час, дослідивши надані позивачем платіжні доручення, в яких містяться відповідні призначення платежів на оплату поточних зобов'язань протягом перевірених періодів, а також надану позивачем порівняльну таблицю даних про оплату ПДВ за даними позивача та даними ДПІ, відображеними в актах перевірок, суд встановив, що висновки про порушення граничних строків та розрахунок штрафних санкцій зроблено відповідачем на підставі виключно даних особового рахунку позивача, який ведеться в автоматичному режимі.
Вказане не заперечувалось і самим представником відповідачем по суті, який в судовому засіданні пояснив, що на підставі п 7.7 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р. він здійснював погашення податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення, не звертаючи уваги на призначення платежу, вказане позивачем у платіжних дорученням при сплаті поточних зобов'язань, що і призвело до нарахування спірних штрафних санкцій.
Суд вважає, що такі дії та висновки суперечать положенням чинного законодавства України, з огляду на таке.
П. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування” визначає, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
При цьому, ч. 4 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування” обумовлено, що обов'язок юридичної і фізичної особи по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється у зв'язку зі сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).
Ст. 1 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. також визначає, що обов'язок погашати податковий борг покладено на платника податків.
Таким чином, доказом самостійної сплати податкового боргу платником податку може бути лише його документи (в т.ч. платіжні доручення) з відповідним призначенням платежу.
Самостійне ж розпорядження ДПІ коштами платника і направлення їх на погашення податкового боргу, всупереч визначеному платником призначення платежу, є недопустимим.
Крім того, серед прав органів державної податкової служби, передбачених ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” немає права самостійно, без згоди на те платника податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу. Орган державної податкової служби має право лише вимагати від платника податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства, а також стягувати в судовому порядку суми податкового боргу, штрафу, пені.
Відповідно до п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податку є будь-які власні грошові кошти, в тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна тощо.
Активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу (п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 даного Закону).
Крім того, п. 11 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” наділяє органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України, але не наділяє їх правом самостійно розпоряджатись коштами платника податків на свій розсуд.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, з позовом до позивача про стягнення податкового боргу з ПДВ за податковими деклараціями з ПДВ за період 2008-2009р.р, в разі неповної оплати платіжними дорученнями, відповідач не звертався, а самостійно погашав його за рахунок поточних платежів позивача 2009-2010р.р, внаслідок чого і дійшов висновку про порушення позивачем граничних строків сплати податкових зобов'язань за 2008-2009р.р.
За таких обставин суд вважає, що положення п. 7.7 ст. 7 Закону, яким встановлена рівність бюджетних інтересів та передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, розповсюджуються виключно на платника податків, адже обов'язок по сплаті податкових зобов'язань та податкового боргу згідно з вимогами податкового законодавства покладено саме на платників податків, а не на контролюючий орган і п. 7.7 ст. 7 Закону не дає права податковим органам направляти кошти підприємства на свій розсуд.
Відповідач не навів суду жодної норми законодавства, яка б наділяла органи державної податкової служби повноваженням по самостійному розпорядженню коштами платника податків на свій розсуд та всупереч волі платника.
До того ж, будь-яких доказів того, що відповідач направляв позивачеві повідомлення про направлення його коштів не за призначенням, суду не надано.
В той же час, ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Крім того, ст. 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” також встановлює, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Дослідивши наявні в матеріалах справи перевірені спірними перевірками податкові декларації та платіжні доручення з визначеними в них призначеннями платежів, а також надану позивачем порівняльну таблицю (том 1 а.с. 209-211), суд встановив, що всі перевірені відповідачем податкові декларації позивача з ПДВ, за виключенням податкової декларації № 8407 від 21.04.2008р. (за березень 2008р.) оплачені позивачем вчасно або з пропуском строку до 30 календарних днів, що свідчить про протиправність застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 50%, як це було здійснено відповідачем.
Доказів вчасної та повної оплати позивачем податкових зобов'язань з ПДВ, визначених у податковій декларації № 8407 від 21.04.2008р. (за березень 2008р.), позивачем не надано.
Однак, суд вважає, що вказана обставина також виключає можливість застосування до позивача штрафних санкцій, оскільки відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181-Ш від 21.12.2000р. штрафні санкції застосовуються, залежно від кількості днів прострочення, у відсотках від погашеної суми податкового боргу, а тому, в разі непогашення боргу відсутні і підстави для нарахування штрафних санкцій.
Доказів того, що ДПІ в м. Алушті зверталась та до суду з позовом про стягнення податкового боргу по цій декларації, суду не надано, як і не надано платіжних доручень позивача з відповідним призначенням платежу по його оплаті.
Відповідно до ч.2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, належних доказів того, що нарахування застосованих до позивача штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням здійснено правильно та правомірно, на підставі первинних документів позивача, ДПІ у м. Алушті суду не надано.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Посилання відповідача на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим по справі № 2а- 2630/10/9/0170, якою були задоволені позовні вимоги ДПІ у м. Алушті до КП «ЖЕД № 1» про стягнення заборгованості по податковим повідомленням-рішенням №0000011502/0 від 10.01.2009р., №0000251502/0 від 19.03.2009р., №0000411502/0 від 12.05.2009р., №0000601502/0 від 06.08.2009р., №0000821502/0 від 26.10.2009р. на загальну суму 60885,10грн., суд до уваги не приймає, оскільки вказана постанова не має преюдиційного значення для вирішення даної справи та не може свідчити про правомірність штрафних санкцій, застосованих вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40грн.
У зв'язку зі складністю справи, судом 02.08.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 06.08.2010р. постанова складена у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Алушті Автономної Республіки Крим №0000011502/0 від 10.01.2009р. на суму 7190,01грн., №0000251502/0 від 19.03.2009р. на суму 6671,02грн., №0000411502/0 від 12.05.2009р. на суму 14963,03грн., №0000601502/0 від 06.08.2009р. на суму 11811,53грн., №0000821502/0 від 26.10.2009р. на суму 20249,51грн., №0001031502/0 від 26.11.2009р. на суму 14794,51грн., №0000201502/0 від 05.03.2010р. на суму 26893,29грн., №0000781502/0 від 01.07.2010р. на суму 15233,02грн., № 0000491502/0 від 14.05.2010р. та №0000491502/1 від 08.06.2010р. на суму 11767,01грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна ділянка № 1» (АР Крим, м. Алушта, вул. Таврійська, б. 2) 3,40 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кушнова А.О.