Справа № 2-3337\10
02 серпня 2010 року суддя Дніпровського районного суду м. Києва Виниченко Л.М., перевіривши виконання вимог ст. ст. 119, 120 ЦПК України за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Дніпровського РУ ГУ МВС України у м. Києві, Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського РУ ГУ МВС України про визнання добросовісним набувачем, скасування арешту та зняття з реєстраційного обліку,-
встановив:
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Дніпровського РУ ГУ МВС України у м. Києві, Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського РУ ГУ МВС України про визнання добросовісним набувачем, скасування арешту та зняття з реєстраційного обліку.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 15 липня 2010 року зазначена позовна заява залишена без руху, оскільки вона не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, так як в підтвердження заявлених вимог щодо зобов»язання відповідача ОСОБА_2 зняття з реєстраційного обліку не зазначені докази реєстрації останньої в спірній квартирі, не надано довідки по формі № 3.
Крім того, позивач просить визнати її добросовісним набувачем АДРЕСА_1, однак не надано будь-яких доказів про те, що право власності позивача оспорюється, до того ж, як зазначено самою ОСОБА_1, її право власності на спірне нерухоме майно підтверджене договором купівді-продажу квартири, який зареєстрований в БТІ; зі змісту заяви не вбачається, що даний договір розірваний, або визнаний недійсним.
Відповідно ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно ст. 16 ЦПК України, не допускається об»єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Позивачу також слід врахувати, що вимоги до суб»єктів владних повноважень, яким є відповідач ВГІРФО Дніпровського РУ ГУ МВС України у м. Києві, мають заявлятися в порядку адміністративного судочинства за нормами Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, оскарження дій слідчого під час проведення досудового слідства передбачено ст. 234 Кримінально-процесуального кодексу України.
Оскільки позивач в заяві вказує, що арешт на спірну квартиру накладений у зв»язку із розслідуванням кримінальної справи, то вимоги про скасування арешту повинні розглядатись за правилами кримінально-процесуального законодавства.
За викладених обставин позивачу було надано строк для усунення недоліків до 26 липня 2010 року.
Проте позивачем у вказаний строк недоліки позовної заяви усунуті не були.
Згідно ч. 2 ст.121 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, визначені ст. ст. 119, 120 ЦПК України, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Відповідно ч. 5 ст. 121 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 119, 121 ЦПК України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Дніпровського РУ ГУ МВС України у м. Києві, Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського РУ ГУ МВС України про визнання добросовісним набувачем, скасування арешту та зняття з реєстраційного обліку вважати неподаною та повернути позивачу.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом п”яти днів з дня її проголошення шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Роз”яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Суддя