Справа №22а- 1810/ 2006р. Головуючий по 1-й інстанції:
Пилипчук Л.І. Суддя-доповідач: Карнаух П.М. УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року липня місяця 10 дня М.Полтава
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в
складі:
Головуючого судді: Карнауха П.М.
Суддів :Буленка О.О., Макарчука М.А.
При секретарі: Болдирєвій В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 05 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору довічного утримання, за додатковим позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту, довіреності та договору довічного утримання, за додатковим позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про визнання недійсною довіреності ,-
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Апеляційного суду, -
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 05 травня 2006 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору довічного утримання, додатковий позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту, довіреності та договору довічного утримання, додатковий позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про визнання недійсною довіреності задоволено.
Визнано недійсним заповіт від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, посвідчений 4-ю Полтавською державною нотаріальною конторою 21 березня 2001 року по р.№НОМЕР_1.
Визнано недійсною довіреність від імені ОСОБА_4, посвідчену 4-ю державною нотаріальною конторою 26.03.2001року по р.№ НОМЕР_2, якою ОСОБА_2 була уповноважена бути представником у відділі приватизації з питання отримання дублікату свідоцтва про право власності на житло на належну квартиру АДРЕСА_1 та бути представником у державній нотаріальній конторі по питанню укладення договору довічного утримання на умовах, їй відомих, на належну квартиру з громадянкою ОСОБА_5.
Визнано недійсною довіреність від імені ОСОБА_4, посвідчену 4-ю державною нотаріальною конторою 28.03.2001 року по р.№ НОМЕР_3, якою ОСОБА_2 була уповноважена користуватися та розпоряджатися всім рухомим та нерухомим майном.
Визнано недійсним договір довічного утримання, укладений 25 квітня 2001 року від імені ОСОБА_4 ОСОБА_2 про передачу у власність ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1, посвідчений 4-ю державною нотаріальною конторою по р.№НОМЕР_4.
З даним рішенням не погодилися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та подали на нього апеляційну скаргу, в якій просять рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в повному обсязі.
Вважають, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини, що мають значення по справі, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, підстав для її задоволення та скасування рішення не вбачає.
Відповідно ст..308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін , якщо визнає , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції повно і всебічно досліджені обставини і матеріали справи , на підставі яких судом постановлена правильне та справедливе рішення.
Судом першої інстанції встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належала Кальній Г.З., яка померла 27.05.2001 року, згідно свідоцтва про право власності на житло.
31.10.1995 року по р.№ НОМЕР_5 Перша Полтавська державна нотаріальна контора посвідчила заповіт, згідно якого ОСОБА_4 заповіла належну їй на праві особистої власності квартиру АДРЕСА_1 - ОСОБА_3
21.03.2001 року ОСОБА_4 склала заповіт на належну їй квартиру, ку заповіла ОСОБА_1, який був посвідчений державним нотаріусом 4-ї державної нотаріальної контори 21.03.2001року по р.№НОМЕР_1.
Також судом першої інстанції вірно встановлено, що 26.03.2001 року ОСОБА_4 склала довіреність, якою уповноважила ОСОБА_2 бути її представником у відділі приватизації з питання отримання дублікату свідоцтва про право власності на житло на належну їй квартиру та бути представником у державній нотаріальній конторі по питанню укладення договору довічного утримання з громадянкою ОСОБА_1.
28.03.2001 року державним нотаріусом по р.№НОМЕР_3 було посвідчене доручення ОСОБА_4, яким вона уповноважила ОСОБА_2 користуватися та розпоряджатися всім рухомим і нерухомим майном, бути представником по всіх питання у всіх підприємствах, установах та організаціях.
25.04.2001 року ОСОБА_2, яка діяла на підставі доручення від 26.03.2001 року від імені ОСОБА_4, уклала договір довічного утримання з ОСОБА_1, згідно якого ОСОБА_4 передала у власність останній належну їй квартиру АДРЕСА_1.
Також судом першої інстанції вірно визначено предмет спірних правовідносин і норми матеріального права, які їх регулюють.
Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 1ст.55 ЦК України /в редакції 1963 року/ , угода, укладена • громадянином, хоч і дієздатним, але який в момент її укладення перебував у такому стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути визнання судом недійсною за позовом цього громадянина.
Згідно п.6 ч.1ст.69 ЦК України /в редакції 1963 року/, чинність довіреності припиняється внаслідок смерті громадянина , який видав довіреність, визнання громадянина недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім.
Суд першої інстанції правомірно послався на вимоги ст.ст.55, 69,71 ЦК України /в редакції 1963 року/ та задовольнив позов ОСОБА_3, оскільки ОСОБА_4 на момент складення документів не розуміла значення своїх дій, і це підтверджено документально .
Крім того, відповідачами не доведено, що ОСОБА_4 за своїм психічним станом розуміла значення своїх дій, керувала ними та складання доручення, заповіту і договору довічного утримання є волевиявленням ОСОБА_4
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції , а тому рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 05 травня 2006 року постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається .
Керуючись ст.ст.303, 308 ,314,315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 05 травня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.