09.03.2023м. СумиСправа № 920/883/22
Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши заяву представника позивача Громадської спілки «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав» від 28.02.2023 (вх. №741 від 28.03.2023) про ухвалення додаткового судового рішення у справі №920/883/22
за позовом: Громадської спілки «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав» (01021, м. Київ, вул. Шовковична, 10 оф. 28, код ЄДРПОУ 43080257),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал - Шостка»
(41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Студентська, буд. 6А,
кв.34, код ЄДРПОУ 33326817)
про зобов'язання виконати умови договору
за участю сторін:
від позивача - не прибув,
від відповідача - не прибув,
при секретарі судового засідання Щербак Н.М.
Ухвалою суду від 23.02.2023 клопотання позивача про закриття провадження у справі від 22.02.2023 (вх. 661, 662 від 23.02.2023) та клопотання відповідача про закриття провадження у справі від 21.02.2023 (вх. №655 від 22.02.2023) задоволено; провадження у справі № 920/883/22 закрито згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору; повернуто Громадській спілці “Коаліція аудіовізуальних і музичних прав” (01021, м. Київ, вул. Шовковична, 10 оф. 28, код ЄДРПОУ 43080257) з державного бюджету (Сумська міська мтг22030101, код ЄДРПОУ 37970404, МФО - 899998, р/р UA868999980313181206083018540, код класифікації доходів бюджету 22030101) 2481 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення від 30.09.2022 № 324.
28.02.2023 до Господарського суду Сумської області надійшла заява представника позивача Громадської спілки “Коаліція аудіовізуальних і музичних прав” від 28.02.2023 (вх. №741 від 28.03.2023) про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 920/883/22 про стягнення 15000 грн витрат на професійну правничу (правову) допомогу.
Ухвалою суду від 01.03.2023 призначено заяву представника позивача Громадської спілки “Коаліція аудіовізуальних і музичних прав” 28.02.2023 (вх. №741 від 28.03.2023) про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу до розгляду у судовому засіданні з повідомленням сторін на 09.03.2023, 11:20.
09.03.2023 відповідачем надано до суду Заперечення щодо заяви про ухвалення додаткового судового рішення у справі про відшкодування витрат на правничу допомогу. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що з доданих позивачем документів неможливо встановити точної вартості отриманих послуг, а також факт оплати вказаних послуг.
В судове засідання 09.03.2023 представники сторін не прибули, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Розглянувши матеріали справи та подані документи, суд приходить до наступних висновків:
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
У даній справі судом за підсумком розгляду справи по суті винесено ухвалу про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Розглянувши заяву представника позивача Громадської спілки “Коаліція аудіовізуальних і музичних прав про ухвалення додаткового рішення, суд виходить з наступного:
Як у позовній заяві так і в поданій протягом 5-ти днів Заяві про ухвалення додаткового судового рішення представником позивача заявлено, що позивач очікує понести витрати на професійну правничу допомогу.
У заяві про відшкодування витрат на правничу допомогу заявлена сума для відшкодування, що дорівнює 15 000 грн.
Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
За змістом статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Виходячи із змісту положень статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Виходячи із змісту статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частини перша, друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Як було зазначено Судом вище, Позивачем було заявлено у позовній заяві про стягнення з Відповідача на його користь попередньо 20 000 грн, у заяві про винесення додаткового рішення - 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження розміру судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) Позивачем до Суду подано наступні докази:
- Договір № 01/02/2020 про надання професійної правничої допомоги від 28.02.2020 (далі - Договір),
- Додаткова Угода від 20.12.2021 до Договору № 01/02/2020 про надання професійної правничої допомоги від 28.02.2020;
- Додаткова Угода № 144 від 29.09.2022 до Договору № 01/02/2020 про надання професійної правничої допомоги від 28.02.2020,
- Акт прийому-передачі наданих послуг від 24.02.2023 на загальну суму 15000 грн,
- Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ХВ № 000355 від 18.01.2017 на ім'я Гур'єва Андрія Альбертовича,
- Довіреність від 29.09.2022.
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У даній справі відповідач заперечує проти заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, зазначаючи про не можливість встановлення їх точної вартості та відсутності факту оплати.
Беручи до уваги те, що висновки "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи", Суд вважає, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у справі №907/746/17 від 05.10.2021, у справі №922/2869/19 від 30.11.2020, у справі №910/7520/20 від 11.11.2021.
У даній справі, Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат, керуючись в тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц), дійшов висновку не присуджувати Позивачу, на користь якого ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення.
Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Так, у Акті прийому-передачі наданих послуг від 24.02.2023, наведено перелік та вартість наданої адвокатським об'єднанням «Гур'єв та партнери» правової допомоги, а саме:
- надання усних/письмових юридичних консультацій, вивчення судової практики (4 години) -4000 грн;
- складання, оформленні і надсилання позовної заяви з додатками, включаючи роботу помічника адвоката (4 години) - 4000 грн;
- складання, оформлення і надсилання інших заяв з процесуальних питань, включаючи роботу помічника адвоката (4 години) 4000 грн;
- представництво інтересів Клієнта в місцевому господарському суді (3 судових засідання) - 3000 грн.
У вказаному акті сторони погодили, що вартість правової допомоги, наданої на умовах Договору сумарно становить 15000 грн.
Проаналізувавши вказаний акт, Суд дійшов висновку, що у даній справі обґрунтованим є розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн, з огляду на таке.
Виходячи з критерію розумності, обґрунтованості та пропорційності, Суд зазначає, що вивчення судової практики не є фактично наданням правової допомоги, доказів надання письмових юридичних консультацій до матеріалів справи надано не було; складання, оформлення і надсилання інших заяв з процесуальних питань - не зазначено саме яких заяв (в матеріалах справи наявна Заява про закриття провадження у справі від 22.02.2023 на 1,5 арк.) не потребує значних затрат часу, також представник був у двох судових засіданнях (09.02.2023 та 23.02.2023), а не у трьох.
Враховуючи, наведені положення процесуального законодавства, беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання адвокатом Гур'євим А.А. професійної правничої допомоги у цій справі, з врахуванням обґрунтованості, розумності та реальності розміру витрат на професійну правничу допомогу, Суд дійшов до висновку про стягнення з Відповідача на користь Позивача 6 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Такий висновок прямо відповідає висновку, викладеному у пункті 6.1. постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Керуючись статями 123, 126, 129, 221, 232-235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву представника позивача Громадської спілки «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав» від 28.02.2023 (вх. №741 від 28.02.2023) про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал - Шостка» (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Студентська, буд. 6А, кв.34, код ЄДРПОУ 33326817) на користь Громадської спілки «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав» (01021, м. Київ, вул. Шовковична, 10 оф. 28, код ЄДРПОУ 43080257) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 (шість тисяч) гривень 00 коп.
3 В інший частині - відмовити.
4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).
Повний текст додаткового рішення виготовлено та підписано 13.03.2023.
Суддя С.В. Заєць