пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
06 березня 2023 року Справа № 903/892/22
Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Грачука В.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу № 903/892/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база", м. Ковель
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ", м. Ковель
про стягнення 336312 грн.,
за участю представників:
від позивача: Данилік Ф.Я. ( діє в порядку самопредставництва), Карпук А.С. - адвокат,
від відповідача: н/з,
16.11.2022 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява б/н від 15.11.2022 Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ" 336312 грн. доходів від використання майна, яке набуто без правової підстави, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021.
Ухвалою суду від 21.11.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" залишено без руху; встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" строк для усунення недоліку позовної заяви шляхом надання суду доказів доплати судового збору впродовж 5-ти днів з дня одержання цієї ухвали.
01.12.2022 від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів доплати судового збору в розмірі 4944,68 грн.
Ухвалою суду від 05.12.2022 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.12.2022; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України до 26.12.2022.
27.12.2022 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 26.12.2022, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.
27.12.2022 від представника відповідача надійшла заява від 27.12.2022, в якій представник просить провести підготовче засідання без його участі.
27.12.2022 від представника відповідача надійшло клопотання від 27.12.2022 про витребування оригіналів письмових доказів, в якому він просить витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" оригінали договору оренди №7/21 від 31.12.2020 та акт приймання-передачі від 01.01.2021 до договору №7/21 від 31.12.2020.
У клопотанні представник відповідача зазначає, що у відповідача відсутній оригінал договору оренди №7/21 від 31.12.2020 та акт приймання-передачі від 01.01.2021 до договору №7/21 від 31.12.2020, копію якого додано позивачем до позову.
В судовому засіданні 28.12.2022 представник позивача повідомив, що відзиву на позов не отримував, просив відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про витребування оригіналів письмових доказів.
Суд, розглянувши клопотання представника відповідача від 27.12.2022 про витребування оригіналів письмових доказів, задовольнив його з мотивів, викладених в ухвалі суду від 28.12.2022.
Ухвалою суду від 28.12.2022 було відкладено підготовче засідання на 18.01.2023; запропоновано позивачу подати суду у строк до 16.01.2023 відповідь на відзив відповідача; постановлено позивачу надати суду оригінали документів: договору оренди №7/21 від 31.12.2020 та акту приймання-передачі від 01.01.2021 до договору №7/21 від 31.12.2020.
В судовому засіданні 18.01.2023 представник позивача подав оригінали договору оренди об'єкта нерухомості №9/21 від 31.12.2020 та акту приймання-передачі від 01.01.2021 до договору оренди об'єкта нерухомості №9/21 від 31.12.2020.
В судове засідання 18.01.2023 представник відповідача не з'явився.
Ухвалою від 18.01.2023 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 08.02.2023.
06.02. 2023 представник позивача звернувся до суду із заявою про забезпечення позову від 03.02.2023.
Ухвалою від 08.02.2023 у задоволенні заяви про забезпечення позову від 03.02.2023 відмовлено.
З 08.02.2023 до 01.03.2023 в судовому засіданні було оголошено перерву.
17.02.2023 представник позивача звернувся до суду із заявою про забезпечення позову від 17.02.2023.
Ухвалою від 20.02.2023 у задоволенні заяви про забезпечення позову від 17.02.2023 відмовлено.
В судовому засіданні 01.03.2023 представник позивача адвокат Карпук А.С. подав оригінали договору оренди №7/21 від 31.12.2020 та акту приймання-передачі від 01.01.2021 до договору №7/21 від 31.12.2020 року, пояснивши, що 18.01.2023 представник позивача Данилік Ф.Я. на виконання вимог суду помилково подав оригінали договору оренди об'єкта нерухомості №9/21 від 31.12.2020 та акту приймання-передачі від 01.01.2021 до договору оренди об'єкта нерухомості №9/21 від 31.12.2020.
Оскільки представник позивача 18.01.2023 помилково надав суду оригінали договору оренди об'єкта нерухомості №9/21 від 31.12.2020 та акту приймання-передачі від 01.01.2021 до договору оренди об'єкта нерухомості №9/21 від 31.12.2020 замість оригіналу договору оренди №7/21 від 31.12.2020 та акту приймання-передачі від 01.01.2021 до договору №7/21 від 31.12.2020, які витребовував суд, оригінали договору оренди №7/21 від 31.12.2020 та акту приймання-передачі від 01.01.2021 до договору №7/21 від 31.12.2020 з метою об'єктивного з'ясування фактичних обставин справи були прийняті судом.
В судовому засіданні 01.03.2023 було оголошено перерву до 06.03.2023, відповідача повідомлено про оголошення перерви на підставі ст.120 ГПК України шляхом надіслання ухвали-повідомлення на його електронну адресу.
В процесі судового розгляду встановлено, що 24.07.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" як продавцем і Ковельською оптово-торговою базою Волинської облспоживспілки (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ") як покупцем було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до предмету якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець зобов'язався прийняти нерухоме майно, і сплатити за нього обумовлену грошову суму, а саме: склад металевий площею 587,2 кв.м., реєстраційний номер об'єкта 90584807221; склад Є-1 площею 514,3 кв.м., реєстраційний номер об'єкта 90614907221; склад металевий площею 933,4 кв.м., реєстраційний номер 92934407221; склад С-1 площею 1033,2 кв.м., реєстраційний номер 98970007221; прохідна площею 11,7 кв.м., реєстраційний номер 90258807221, що знаходяться за адресою: Волинська обл., м. Ковель, провулок Володимира Кияна, 9, який був посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Веремчуком С.В.
Згідно з актом приймання передачі від 24.07.2018 року нерухоме майно було фактично передане покупцю, а також на підставі ст.610 ЦК України та договору купівлі продажу від 24.07.2018 за покупцем зареєстровано право власності.
З моменту укладення договору купівлі-продажу відповідач використовував об'єкти нерухомості за адресою: Волинська обл., м. Ковель, провулок Володимира Кияна, 9 склад металевий площею 587,2 кв.м., склад С-1 площею 1033,2 кв.м., у господарській діяльності, що підтверджують договори оренди.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 09 вересня 2021 року у справі №159/6568/20 частково задоволено позовні вимоги Даниліка Ф.Я. : визнано недійсним договір купівлі-продажу від 24.07.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" та Ковельською оптово- торговою базою Волинської облспоживспілки (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ") та відмовлено у задоволенні позову про припинення права власності ТзОВ "Ковельська ОТБ" .
Постановою Північно-Західного апеляційного господарського від 28.12.2021 у справі №159/6568/20 рішення Господарського суду Волинської області від 09 вересня 2021 року у справі в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу залишено без змін, а в частині відмови у задоволенні позову про припинення права власності ТзОВ "Ковельська ОТБ" - скасовано та задоволено позов у цій частині.
Задовольняючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що договір купівлі-продажу нерухомого майна був укладений з метою штучного протиправного створення ситуації, коли у продавця юридично спірне нерухоме майно буде відсутнім, що в свою чергу може убезпечити його від можливого звернення стягнення на таке майно у випадку відсутності чи недостатності грошових коштів при вирішенні майнового спору. Тобто, оскаржуваний договір купівлі-продажу від 24 липня 2018 року є фраудаторним, був укладений на шкоду кредитору, порушує його майнові права як кредитора, направлений на не проведення з ним повного розрахунку з вартості частини майна товариства, пропорційно його частці у статутному капіталі, а його сторони діяли з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов'язань перед кредиторами з очевидним використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню.
23 вересня 2022 року державним реєстратором Копачівської сільської ради Волинської області Данилевич І.Є. поновлено право власності на склад металевий площею 587,2 кв. м, та склад С-1 площею 1033,2 кв. м, що знаходяться за адресою: Волинська обл., м. Ковель, провулок Володимира Кияна, 9 за ТОВ "Ковельська оптово-торгова база", що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29 вересня 2022 року.
Таким чином, вищевказані об'єкти нерухомості 23 вересня 2022 року повернулися у власність позивача.
Згідно зі ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 ЦК України. Статтею 216 Цивільного кодексу України передбачено загальні наслідки недійсності правочину: недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
ТзОВ "Ковельська оптово-торгова база" у позовній заяві у справі №903/892/22 стверджує, що з моменту укладення договору купівлі-продажу відповідач використовував об'єкти нерухомості за адресою: Волинська обл., м. Ковель, провулок Володимира Кияна,9, зокрема, склад металевий площею 587,2 кв. м., та частину складу С-1 площею 415 кв. м., у, господарській діяльності, що підтверджують договори оренди з фізичною особою -підприємцем Яцеленко В.В.
Позивач посилається на те, що за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 року відповідач отримав дохід від передачі в оренду вказаних об'єктів в розмірі 376 776 грн.:
- за договором № 8/21 від 31.12.2020 - 162 012 грн.;
- за договором № 7/21 від 31.12.2020 - 174 300 грн.
На підтвердження наведених фактів позивач надав копії договорів оренди № 8/21 від 31.12.2020, № 7/21 від 31.12.2020 та актів про передачу приміщень в оренду.
Пунктами 4.1., 4.2., 5.1. договору оренди № 8/21 від 31.12.2020 передбачено, що розмір орендної плати складає 13501 грн. на місяць без ПДВ та сплачується на підставі виставлених орендодавцем рахунків до 15 числа розрахункового місяця; строк оренди - з 01.01.2021 до 31.12.2021.
Пунктами 4.1., 4.2., 5.1. договору оренди № 7/21 від 31.12.2020 передбачено, що розмір орендної плати складає 14525 грн. на місяць без ПДВ та сплачується на підставі виставлених орендодавцем рахунків до 15 числа розрахункового місяця; строк оренди - з 01.01.2021 до 31.12.2021.
До позовної заяви позивач приєднав також копію досудової вимоги №109 від 02.11.2022, надісланої відповідачу про сплату безпідставно отриманих коштів на суму 336312 грн., яка залишена відповідачем без відповіді.
Відповідач у відзиві посилається на те, що договір оренди № 8/21 від 31.12.2020 припинив свою дію 31.08.2021, а об'єкт оренди повернуто фізичною особою -підприємцем Яцеленко В.В. на підставі акту повернення приміщення з оренди від 31.08.2021. До відзиву відповідач приєднав копію акту повернення приміщення з оренди від 31.08.2021.
Отже, фактично об'єкт оренди за договором № 8/21 від 31.12.2020 перебував у користуванні з 01.01.2021 по 31.08.2021.
Частиною 1 статті 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до положень частини 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з частиною 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним (ч. 1 ст. 390 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Частиною першою статті 1214 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Крім цього, суть кондикційного зобов'язання виражається в тому, що набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого, а тому зобов'язаний не лише повернути йому майно в натурі чи відшкодувати його вартість (ст. 1213 ЦК України), а й у повному обсязі компенсувати потерпілому негативні наслідки від неможливості йому користуватися майном за призначенням шляхом відшкодування всіх доходів, які набувач одержав або міг одержати від цього майна з часу, коли він дізнався або міг дізнатися про володіння майном без достатньої правової підстави (ст. 1214 ЦК України).
Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18.
Копіями договорів оренди № 8/21 від 31.12.2020, № 7/21 від 31.12.2020 та копіями актів про передачу приміщень в оренду підтверджується факт передачі відповідачем об'єктів нерухомості в оренду підприємцю Яцеленко В.В.
Пунктами 4.1., 4.2., 5.1. договору оренди № 8/21 від 31.12.2020 узгоджено розмір орендної плати - 13501 грн. на місяць без ПДВ, яка сплачується на підставі виставлених орендодавцем рахунків до 15 числа розрахункового місяця; строк оренди - з 01.01.2021 до 31.12.2021.
Пунктами 4.1., 4.2., 5.1. договору оренди № 7/21 від 31.12.2020 узгоджено розмір орендної плати -14525 грн. на місяць без ПДВ, яка сплачується на підставі виставлених орендодавцем рахунків до 15 числа розрахункового місяця; строк оренди - з 01.01.2021 до 31.12.2021.
В процесі судового розгляду встановлено, що об'єкт оренди за договором оренди № 8/21 від 31.12.2020 повернуто підприємцем Яцеленко В.В. на підставі акту повернення приміщення з оренди від 31.08.2021. На підтвердження цього факту відповідач приєднав до відзиву копію акту повернення приміщення з оренди від 31.08.2021.
Отже, фактично об'єкт оренди за договором № 8/21 від 31.12.2020 перебував у користуванні підприємця Яцеленко В.В. з 01.01.2021 по 31.08.2021, а тому підтверджується можливість отримання відповідачем доходу від передачі майна в оренду лише за період з 01.01.2021 по 31.08.2021, виходячи з розрахунку: 13501 грн. х 8 місяців = 108 008 грн.
На стадії розгляду справи по суті позивач заявив про те, що він піддає сумніву такий доказ, як копія акту приймання - передачі від 31.08.2021, посилаючись на те, що строк договору складського приміщення (склад металевий) загальною площею 587 кв. м., що знаходиться за адресою: провулок Володимира Кияна, 9, місто Ковель, Волинська область, встановлений сторонами до 31.12.2021; оригіналу акту суду не подано, угоди про дострокове розірвання вказаного договору оренди до матеріалів відзиву не додано, а на момент реєстрації переходу права власності складського приміщення до ТзОВ «Ковельська оптово-торгова база» у серпні 2022 року склад металевий й надалі перебував у користуванні ФОП Яцеленка В.В., відтак відповідач отримував доходи від зазначеного майна до 31.12.2021, позивач просив суд не брати до уваги такий доказ, як копія акту про повернення майна від 31.08.2021.
Про те, що підприємець Яцеленко В.В. повернув майно з користування відповідач повідомив у відзиві на позов, поданому на стадії підготовчого провадження. До відзиву відповідач, як передбачено ч.3 ст.80 ГПК України, приєднав копію акту приймання - передачі від 31.08.2021.
Відповідно до ч.1 ст.166 ГПК України у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення.
Проте, на стадії підготовчого провадження позивач не скористався правом, передбаченим ст.166 ГПК України, і не подав відповіді на відзив, де б виклав свої пояснення щодо наведених відповідачем фактів, заперечив чи піддав їх сумніву, зокрема, й той факт, що підприємець Яцеленко В.В. повернув майно з користування ТзОВ «Ковельська ОТБ» за актом приймання - передачі від 31.08.2021.
Відповідно до ч.6 ст.91 ГПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.
Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Відповідно до п.п.3, 6 ч.1 ст.177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є:
3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів;
6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
За змістом ч.2 п.10 ст.182 ГПК України у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи;
Проте, позивач на стадії підготовчого провадження не заявляв клопотання про витребування у відповідача оригіналу акту від 31.08.2021.
Відповідач надав суду доказ - копію акту приймання - передачі від 31.08.2021 відповідно до приписів ч.3 ст.80 ГПК України разом відзивом на позов, а позивач на стадії підготовчого провадження не піддавав сумніву цього доказу, а тому у суду немає підстав не брати цей доказ відповідача до уваги.
Встановлення строку дії договору оренди складського приміщення (складу металевого) загальною площею 587 кв. м., що знаходиться за адресою: провулок Володимира Кияна, 9, місто Ковель, Волинська область, до 31.12.2021, не позбавляло права орендаря за договором повернути його до закінчення строку дії договору, а орендодавця - його прийняти. Саме акт приймання-передачі майна свідчить про фактичне повернення майна з оренди, а не угода про розірвання договору.
Також позивач не навів доказів на підтвердження доводів про те, що на момент реєстрації переходу права власності складського приміщення до ТзОВ «Ковельська оптово-торгова база» у серпні 2022 року склад металевий й надалі перебував у користуванні підприємця Яцеленка В.В.
Відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Надання до суду під час розгляду справи по суті пояснень, які за своєю суттю є запереченнями на факти, які викладені у відзиві відповідача на позов, до того ж без надіслання їх іншій стороні не відповідає вимогам ч.1 ст.43 ГПК України щодо добросовісного користування процесуальними правами.
Таким чином, заборгованість відповідача з відшкодування доходів від використання майна, яке набуто без правової підстави, становить: за період з 01.01.2021 по 31.08.2021 за договором № 8/21 від 31.12.2020 -108008 грн., за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 за договором № 7/21 від 31.12.2020 - 174300 грн., а всього 282 308 грн., підтверджується матеріалами справи, не спростована відповідачем належними та допустимими доказами.
З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, враховуючи приписи ст.1214 Цивільного кодексу України вимога позивача про стягнення з відповідача 336312 грн. доходів від використання майна, яке набуто без правової підстави, підлягає до задоволення частково - на суму 282308 грн, у задоволенні позову про стягнення з відповідача 54004 грн. (162012-108008) слід відмовити у зв'язку з безпідставністю нарахування.
У зв'язку із частковим задоволенням позову на відповідача на підставі ст.129 ГПК України слід покласти судові витрати по справі, пов'язані з оплатою судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 237, 238, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ" (45000, Волинська область, м. Ковель, вул. Володимира Кияна, 9, код ЄДРПОУ 05384241) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" (45000, Волинська область, м. Ковель, вул. Володимира Кияна, 9, код ЄДРПОУ 38527562):
- 282 308 грн. доходів від використання майна, яке набуто без правової підстави;
- 4234 грн. 50 коп. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
3. У задоволенні позову про стягнення з відповідача 54004 грн. доходів від використання майна, яке набуто без правової підстави, відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 10.03.2023
Суддя І. О. Якушева