Справа № 320/1174/22 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:
Дудін С.О.
09 березня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.,
за участю секретаря: Несін К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2022 року (розглянута у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Голови Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Овсієнка Антона Михайловича та Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновити на посаді та стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,
У січні 2022 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Голови Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області ОСОБА_2 (далі - відповідач - 1), Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області (далі - відповідач - 2), у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Антона Овсієнка від 12.01.2022 №02-к, про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади завідувача сектору документообігу, контролю і звернень громадян відділу організаційного та аналітичного забезпечення Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області на підставі абзацу 2 частини першої статті 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», у зв'язку з порушенням присяги посадових осіб місцевого самоврядування;
- поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору документообігу, контролю і звернень громадян відділу організаційного та аналітичного забезпечення Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області з 13.01.2022;
- стягнути з Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;
- стягнути з Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка зазначила, що спірним розпорядженням від 12.01.2022 №02-к, прийнятим за результатом проведеного службового розслідування, її було звільнено з посади завідувача сектору документообігу, контролю і звернень громадян відділу організаційного та аналітичного забезпечення Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області у зв'язку з порушенням присяги посадових осіб органу місцевого самоврядування.
Позивачка не погоджується з правомірністю спірного розпорядження та стверджує, що матеріали службового розслідування не містять доказів на підтвердження факту порушення ОСОБА_1 присяги посадової особи органу місцевого самоврядування, а службове розслідування було проведено з процедурними порушеннями, а саме: відповідач не ознайомив позивачку з підставами проведення службового розслідування; не повідомив причини її відсторонення від займаної посади на час розслідування; не ознайомив з матеріалами службового розслідування; не відібрав у ОСОБА_1 письмових пояснень з приводу фактів, відображених в акті службового розслідування.
Також позивачка зауважила, що в акті службового розслідування не наведені обставини неможливості застосування до ОСОБА_1 будь-якого іншого дисциплінарного стягнення, відмінного від звільнення.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2022 року відмовлено у задоволенні позову повністю.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким позов задоволити.
Судом першої інстанції справа була розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, тому відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження, починаючи з 26 січня 2023 року.
26 грудня 2022 року до Шостого апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2023 року клопотання клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи в судовому засіданні - задоволено, призначено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2022 року у відкрите судове засіданні 26 січня 2023 року об 10 год. 30 хв.
26 січня 2023 року позивачем подано заяву про відкладення судового засідання у зв'язку з триваючою повітряною тривогою в м. Києві та Київській області.
На підставі довідки секретаря судового засідання Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2023 року відкладено розгляд справи у зв'язку з триваючою повітряною тривогою та повідомлено про те, що слухання справи учасники справи будуть повідомлені належним чином.
Відповідно до розписки, про перенесення розгляду справи від 26.01.2023 року та повістки - првіомлення від 26 січня 2023 року, спаву було перенесено на 02 лютого 2023 року на 10 год. 50 хв.
02 лютого 2023 рокку під час слухання справи позивачем заявлено вимогу про розірвання договору про надання адвокатських послух та перенесення справи а іншу дату у зявзку із пошуком нового правозахисника.
У зв'язку із зазначеним вище, колегією суддів поставлено на обговорення питання щодо перенесення справи на іншу дату, а саме на 16 лютого 2023 року на 10 год. 30 хв.
16 лютого 2023 року, на електронну адресу Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшла заява не засвідчена КЕП про причини неявки в судове засідання та перенесенням справи на іншу дату, зазначена вище заява мотивована хворобою та заявлено вимогу про відкладення розгляду справи.
У зв'язку із зазначеним вище, колегією суддів поставлено на обговорення питання щодо перенесення справи на іншу дату, а саме на 02 березня 2023 року на 10 год. 20 хв.
Відповідно до ч. 1 ст. 309 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановляння ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановляння ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Частиною 2 ст. 309 КАС України передбачено, що у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Водночас, пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов'язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.
У висновку Консультативної ради європейських суддів № 6 (2004) підкреслено, що «якість» правосуддя не можна ототожнювати з простою «продуктивністю». Якісний підхід повинен також брати до уваги здатність судової системи відповідати вимогам, які до неї висуваються, з урахуванням загальних цілей системи, серед яких швидкість процесу є лише одним з елементів.
02 березня 2023 року, під час судового засідання, беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає за необхідне, протокольною ухвалою продовжити строк розгляду апеляційної скарги, так як більший термін вирішення спору у даному випадку буде розумний і збільшення часу розгляду справи дасть можливість всебічно повно та об'єктивно розглянути усі обставини справи та призведе до справедливого вирішення наявного між сторонами спору із дотриманням принципів адміністративного судочинства, зокрема, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом та змагальності сторін, а також забезпечення вжиття дій, необхідних для з'ясування всіх обставин у даній справі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог та приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Смілянським МРВ УМВС України в Черкаській області 03.12.2002.
Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_2 від 03.08.1999, позивачка з 06.01.2021 по 12.01.2022 працювала на посаді завідувача сектору документообігу, контролю і звернень громадян відділу організаційного та аналітичного забезпечення виконавчого апарату Білогородської сільської ради.
На вказану посаду позивачка була призначена згідно з розпорядженням Білогородської сільської ради від 05.01.2021 №4.
06.01.2021 ОСОБА_1 було прийнято присягу посадової особи органів місцевого самоврядування.
З матеріалів справи вбачається, що безпосереднім керівником позивачки - начальником відділу організаційного та аналітичного забезпечення виконавчого апарату Білогородської сільської ради Ступак І.В., було подано до в.о. сільського голови ОСОБА_3 доповідну запису від 13.10.2021, в якій вказано про систематичне порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни, ділової етики та про неналежне виконання позивачкою своїх посадових обов'язків.
У вказаній доповідній записці ОСОБА_4 зауважила, що позивачка не дотримується правил внутрішнього трудового розпорядку та ділової етики: систематично запізнюється на роботу без поважних причин, з працівниками сільської ради поводиться грубо та підвищує на них голос, дозволяє собі грубу та нетактовну поведінку при спілкуванні з відвідувачами при особистому зверненні громадян до сільської ради та в телефонному режимі.
ОСОБА_4 стверджує, що скарги на дії та поведінку ОСОБА_1 не поодинокі та в усній формі поступають від жителів та працівників сільської ради. При цьому ОСОБА_1 неодноразово отримувала усні попередження, що у разі подальшого порушення внутрішнього трудового розпорядку та ділової етики до неї будуть застосовані заходи дисциплінарного впливу.
У зазначеній доповідній записці вказано про невиконання позивачкою доручень начальника відділу організаційного та аналітичного забезпечення виконавчого апарату Білогородської сільської ради ОСОБА_4 , що стосувались роботи сектору документообігу, контролю і звернень громадян.
На підставі вказаної доповідної записки 13.10.2021 виконуючим обов'язки сільського голови Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області ОСОБА_5 було прийнято розпорядження №170 «Про проведення службового розслідування», пунктом 1 якого вирішено провести службове розслідування за фактом порушення трудової дисципліни та неналежного виконання своїх посадових обов'язків ОСОБА_1 - завідувачем сектору документообігу, контролю і звернень громадян відділу організаційного та аналітичного забезпечення Білогородської сільської ради.
Пунктом 2 вказаного розпорядження на час проведення службового розслідування відсторонено ОСОБА_1 від здійснення повноважень на посаді.
Відповідно до пункту 3 розпорядження створено комісію з проведення службового розслідування у складі:
- голова комісії - Реган Павло Леонідович - керівник апарату - начальник відділу по забезпеченню діяльності ради;
- члени комісії: Агапова Ольга Олександрівна - секретар виконавчого комітету; Ковгар Ольга Миколаївна - завідувач сектору кадрової роботи відділу бухгалтерського обліку та кадрів; Зінченко Костянтин Миколайович - інспектор відділу юридичного забезпечення.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка відмовилась від ознайомлення з текстом розпорядження від 13.10.2021 №170, про що членами комісії було складено акт від 08.11.2021. Від ознайомлення з цим актом позивачка так само відмовилася, про що членами комісії зроблено відповідний запис (т.2, а.с.96).
Розпорядженням сільського голови Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області від 12.11.2021 №187 «Про продовження проведення службового розслідування» продовжено строк проведення службового розслідування за фактом порушення трудової дисципліни та неналежного виконання своїх посадових обов'язків ОСОБА_1 - завідувачем сектору документообігу, контролю і звернення громадян відділу організаційного та аналітичного забезпечення Білогородської сільської ради, призначеного розпорядженням в.о. сільського голови від 13.10.2021 №170 «Про проведення службового розслідування», до 04.12.2021 (т.2, а.с.91).
Розпорядженням сільського голови Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області від 03.12.2021 №203 «Щодо службового розслідування» продовжено проведення службового розслідування за фактом порушення трудової дисципліни та неналежного виконання своїх посадових обов'язків ОСОБА_1 - завідувачем сектору документообігу, контролю і звернення громадян відділу організаційного та аналітичного забезпечення Білогородської сільської ради, призначеного розпорядженням в.о. сільського голови від 13.10.2021 №170 «Про проведення службового розслідування», до 04.12.2021 та продовженого розпорядженням сільського голови від 12.11.2021 №187 «Про продовження службового розслідування», до 10.12.2021 (т.2, а.с.92).
Матеріалами справи встановлено, що інспектор відділу юридичного забезпечення ОСОБА_6 звернувся до Білогородського сільського голови Овсієнка А.М. із доповідною запискою від 03.12.2021, у якій повідомив, що під час проведення службового розслідування, призначеного розпорядженням в.о. сільського голови від 13.10.2021 №170 «Про проведення службового розслідування» стосовно ОСОБА_1 - завідувача сектору документообігу, контролю і звернень громадян відділу організаційного та аналітичного забезпечення Білогородської сільської ради, до сільської ради надійшли доповідні записки начальника відділу організаційного та аналітичного забезпечення ОСОБА_4 , спеціаліста зазначеного відділу ОСОБА_7 , діловода сектору документообігу, контролю і звернень громадян відділу організаційного та аналітичного забезпечення ОСОБА_8 та завідувача сектору кадрової роботи відділу бухгалтерського обліку та кадрів Білогородської сільської ради ОСОБА_9 щодо перешкоджання їх роботі, поширення інформації, що може завдати шкоди репутації органу місцевого самоврядування з боку ОСОБА_1 та з інших питань.
У вказаній доповідній записці запропоновано розглянути зазначені у доповідній записці факти в межах вищезазначеного службового розслідування (т.2, а.с.93).
На підставі вказаної доповідної записки сільським головою Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області прийнято розпорядження від 03.12.2021 №205 «Про проведення службового розслідування», яким доручено комісії з проведення службового розслідування, створеній розпорядженням виконувача обов'язків сільського голови №170 від 13.10.2021, в межах триваючого відповідного до зазначеного розпорядження службового розслідування, провести службове розслідування за фактами перешкоджання роботи посадових осіб та службовців Білогородської сільської ради, поширення інформації, що може завдати шкоди репутації органу місцевого самоврядування з боку завідувача сектору документообігу, контролю і звернень громадян відділу організаційного та аналітичного забезпечення Білогородської сільської ради ОСОБА_1 .
Службове розслідування провести комісії в складі, в порядку і строки, визначені розпорядженням сільського голови №170 від 13.10.2021, із врахуванням положень розпоряджень сільського голови №187 від 12.11.2021 та №203 від 03.12.2021 (т.2, а.с.90).
За результатом проведення службового розслідування Білогородською сільською радою Бучанського району Київської області було складено акт службового розслідування від 06.12.2021 (т.1, а.с.182-202).
В акті службового розслідування комісія встановила, що вищезазначені дії, проступки ОСОБА_1 в своїй сукупності, враховуючи їх систематичність, повторюваність призвели до формування негативного ставлення, підриву авторитету Білогородської сільської ради як органу місцевого самоврядування, підриву авторитету її посадових осіб перед окремими громадянами та громадою в цілому, спричинили перешкоджання діяльності органу місцевого самоврядування, його працівників, порушення прав громадян, та норм діючого законодавства, передбачених ст.ст. 28, 40, 68 Конституції України, ст. ст. 1,7,15,19 Закону України «Про звернення громадян», ст.ст. 4,8,11,12 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Комісія дійшла висновку, що вищезазначеними своїми продовжуваними діями, які виразилися в неодноразових, систематичних порушеннях вимог діючого законодавства, інших нормативних та підзаконних актів, зокрема, Конституції України, Законів України «Про місцеве самоврядування», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про звернення громадян», правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05.08.2016 №158, посадової інструкції завідувача сектору документообігу, контролю і звернень громадян відділу організаційного та аналітичного забезпечення Білогородської сільської ради, завідувач сектору документообігу, контролю і звернень громадян відділу організаційного та аналітичного забезпечення Білогородської сільської ради ОСОБА_1 вчинила порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а саме: порушила Присягу вірно служити громаді та народові України, неухильно дотримуватися Конституції України та Законів України, сприяти втіленню їх у життя, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, сумлінно виконувати свої посадові обов'язки.
Комісія вирішила вважати підтвердженими факти порушення Присяги посадових осіб місцевого самоврядування з боку посадової особи місцевого самоврядування - завідувача сектору документообігу, контролю і звернення громадян відділу організаційного та аналітичного забезпечення Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області ОСОБА_1 .
Запропоновано Білогородському сільському голові звільнити завідувача сектору документообігу, контролю і звернення громадян відділу організаційного та аналітичного забезпечення Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області ОСОБА_1 з займаної посади на підставі абзацу 2 ч.1 ст.20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», пункту 9 ч.1 ст.36 Кодексу законів про працю України.
06.12.2021 відбулось засідання комісії, на якому комісія вирішила погодити акт службового розслідування з наступними висновками:
1. Вважати підтвердженими факти порушення Присяги посадових осіб місцевого самоврядування з боку посадової особи місцевого самоврядування - завідувача сектору документообігу, контролю і звернень громадян відділу організаційного та аналітичного забезпечення Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області ОСОБА_1 .
2. Запропонувати Білогородському сільському голові звільнити завідувача сектору документообігу, контролю і звернень громадян відділу організаційного та аналітичного забезпечення Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області ОСОБА_1 з займаної посади на підставі абзацу 2 ч.1 ст.20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», п.9 ч.1 ст.36 Кодексу законів про працю України (т.1, а.с.167-169).
Матеріалами справи встановлено, що Головою комісії з проведення службового розслідування ОСОБА_10 було запропоновано позивачці ознайомитись з актом службового розслідування 07.12.2021 у період з 14:00 год. до 16:00 год. у приміщенні Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, про що свідчить повідомлення про ознайомлення із актом службового розслідування від 06.12.2021, підписаний позивачкою (т.2, а.с.94).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до голови комісії з проведення службового розслідування ОСОБА_11 з клопотанням про надання інформації від 07.12.2021, в якому просила надати їй для ознайомлення разом з актом службового розслідування:
- документи, які стали підставою для проведення службового розслідування відносно ОСОБА_1 , а саме: надати доповідну записку начальника відділу організаційного та аналітичного забезпечення Білогородської сільської ради Ступак І.В. від 13.10.2021;
- всі матеріали, які були зібрані в ході службового розслідування відносно позивачки в період з 13.10.2021 по 07.12.2021 та які наявні в розпорядженні комісії, зокрема, пояснення, доповідні записки, накази, розпорядження, будь-які інші документи, які зібрані комісією в рамках проведення службового розслідування відносно ОСОБА_1 ;
- всі протоколи комісії, складені в період з 13.10.2021 по 07.12.2021.
Вказане клопотання зареєстроване Білогородською сільською радою 07.12.2021 за вх.№Б-1898, про що свідчить відбиток штампу у верхньому лівому куті клопотання (т.1, а.с.170-171).
Матеріалами справи встановлено, що позивачкою було подано Голові комісії з проведення службового розслідування зауваження від 08.12.2021 до акта службового розслідування від 06.12.2021, які були зареєстровані Білогородською сільською радою Бучанського району Київської області 08.12.2021 за вх.№Б-4914 (т.1, а.с.204-208).
У вказаних запереченнях позивачка зазначила, що службове розслідування щодо неї було проведено неповно, упереджено та в односторонньому порядку, з огляду на таке:
- відсутність в матеріалах службового розслідування матеріалів, які б підтверджували факт ознайомлення з підставою проведення службового розслідування та матеріалами службового розслідування;
- відсутність в матеріалах службового розслідування будь-яких пояснень, наданих позивачкою, як особою, відносно якої проводиться службове розслідування, а також відсутність будь-яких матеріалів, документів та пояснень третіх осіб, які б могли пояснити або спростувати факти, які висвітлені в акті та в окремих матеріалах службового розслідування (пояснення працівників та фізичних осіб);
- відсутність в матеріалах службового розслідування інформації про те, що за час роботи позивачка не притягалася до дисциплінарної відповідальності;
- наявність в матеріалах службового розслідування незрозумілої редакції посадової інструкції позивачки;
- наявність в матеріалах службового розслідування неправдивих даних щодо виплати позивачці заробітної плати у повному обсязі за листопад 2021 рік;
- відсутність в матеріалах службового розслідування відомостей та даних про проведення з позивачкою до моменту прийняття розпорядження про призначення службового розслідування та в ході службового розслідування усних перемовин, під час яких на неї був здійснений психологічний тиск, який полягав у намаганні переконати у наданні згоди на переведення на іншу посаду або звільнення за власним бажанням.
За результатами розгляду вказаних заперечень комісією прийнято рішення, оформлене протоком від 10.12.2021, яким встановлено:
- долучити письмові зауваження ОСОБА_1 до акта службового розслідування від 06.12.2021 до матеріалів службового розслідування та вважати їх такими, що не містять відомостей, які спростовують факти, встановлені в ході службового розслідування;
- запропоновано сільському голові врахувати зазначені зауваження під час розгляду акта службового розслідування;
- подати акт службового розслідування на розгляд Білогородському сільському голові разом з усіма матеріалами службового розслідування, провести розгляд акта службового розслідування в присутності ОСОБА_12 (т.1, а.с.172-174).
На підставі вказаного акта службового розслідування Білогородською сільською радою Бучанського району Київської області було прийнято розпорядження від 12.01.2022 №02-к «Про звільнення ОСОБА_13 », пунктом 1 якого позивачку звільнено із займаної посади завідувача сектору документообігу, контролю і звернень громадян відділу організаційного та аналітичного забезпечення Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області на підставі абзацу 2 ч.1 ст.20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», у зв'язку з порушенням Присяги посадових осіб місцевого самоврядування (т.1, а.с.158).
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем розпорядження про звільнення, позивачка звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тож, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним закріпленим процесуальним законом критеріям.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-III (далі-Закон №2493, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Згідно зі статтею 2 Закону №2493 посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Статтею 4 Закону №2493 визначено, що служба в органах місцевого самоврядування здійснюється на таких основних принципах: служіння територіальній громаді; поєднання місцевих і державних інтересів; верховенства права, демократизму і законності; гуманізму і соціальної справедливості; гласності; пріоритету прав та свобод людини і громадянина; рівних можливостей доступу громадян до служби в органах місцевого самоврядування з урахуванням їх ділових якостей та професійної підготовки; професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі; підконтрольності, підзвітності, персональної відповідальності за порушення дисципліни і неналежне виконання службових обов'язків; дотримання прав місцевого самоврядування; правової і соціальної захищеності посадових осіб місцевого самоврядування; захисту інтересів відповідної територіальної громади; фінансового та матеріально-технічного забезпечення служби за рахунок коштів місцевого бюджету; самостійності кадрової політики в територіальній громаді.
Відповідно до статті 8 Закону №2493 основними обов'язками посадових осіб місцевого самоврядування є: додержання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування; додержання прав та свобод людини і громадянина; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків, а також іншої інформації, яка згідно із законом не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи, підвищення професійної кваліфікації; сумлінне ставлення до виконання службових обов'язків, ініціативність і творчість у роботі; шанобливе ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування, турбота про високий рівень культури, спілкування і поведінки, авторитет органів та посадових осіб місцевого самоврядування; недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити інтересам місцевого самоврядування та держави.
Згідно з частинами 1 - 3 статті 11 Закону №2493 громадяни України, які вперше приймаються на службу в органи місцевого самоврядування (за винятком посад, зазначених в абзаці другому частини 1 статті 10 цього Закону), у день прийняття відповідного рішення складають Присягу такого змісту:
«Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити громаді та народові України, неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, сприяти втіленню їх у життя, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, сумлінно виконувати свої посадові обов'язки».
Посадова особа місцевого самоврядування, яка вперше приймається на службу в органи місцевого самоврядування, вважається такою, що вступила на посаду, з моменту складення Присяги.
Присяга вважається складеною, якщо після її зачитування громадянин України скріплює Присягу своїм підписом. Підписаний текст Присяги зберігається за місцем служби.
Відповідно до частини 1 статті 20 Закону №2493 крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншими законами України, а також у разі, зокрема, порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 №950 затверджено Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі-Порядок №950).
Пунктом 1 Порядку №950 визначено, що відповідно до цього Порядку стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування:
- у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян;
- у разі недодержання посадовими особами місцевого самоврядування законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства;
- на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особи, яка для цілей Закону прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри;
- з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому працює особа, стосовно якої пропонується проведення службового розслідування, а у разі його відсутності - особи, яка виконує його обов'язки (далі - керівник органу).
Згідно з пунктами 2 - 3 Порядку №950 рішення щодо проведення службового розслідування приймається керівником органу, в якому працює особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особа, яка для цілей Закону прирівнюється до особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої планується проведення службового розслідування (далі - особа, стосовно якої проводиться службове розслідування).
Рішенням щодо проведення службового розслідування визначаються голова комісії з проведення службового розслідування, інші члени комісії, предмет і дата початку та закінчення службового розслідування. Строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.
Період проведення службового розслідування не включає час тимчасової втрати працездатності особою, стосовно якої проводиться службове розслідування, час її перебування у відпустці або службовому відрядженні чи відсутності з інших причин, час отримання інформації, що стосується предмета службового розслідування, від установ, підприємств, організацій іноземних держав, а також час ознайомлення такої особи з актом службового розслідування.
Абзацом 1 пункту 4 Порядку №950 передбачено, що службове розслідування проводиться з відстороненням особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, від здійснення повноважень на посаді або без такого відсторонення. Рішення про відсторонення приймається керівником органу.
Згідно з пунктом 5 Порядку №950 керівник органу, за рішенням якого затверджено склад комісії з проведення службового розслідування, контролює роботу цієї комісії і у разі потреби дає обов'язкові для виконання доручення.
Відповідно до пункту 6 Порядку №950 члени комісії з проведення службового розслідування несуть персональну відповідальність згідно із законодавством за повноту, всебічність і об'єктивність висновків службового розслідування та нерозголошення інформації, що стосується такого розслідування.
Членам комісії надається право: отримувати від осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, інших працівників органу, підприємства, установи, організації, де працює особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, усні чи письмові пояснення, консультації спеціалістів з питань службового розслідування; ознайомлюватися і вивчати з виїздом на місце відповідні документи, у разі потреби знімати з них копії та долучати їх до матеріалів службового розслідування; отримувати та збирати згідно із законодавством інформацію, пов'язану із службовим розслідуванням, від інших юридичних та фізичних осіб на підставі запиту керівника органу; використовувати за погодженням з особами, які опитуються (надають пояснення, консультації) з питань службового розслідування, аудіозасоби з метою фіксації їх пояснень та свідчень; вести протокол засідання комісії.
У разі відмови особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, надати пояснення члени комісії складають відповідний акт.
Пунктом 7 Порядку №950 передбачено, що особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право: 1) отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування; 2) надавати усні або письмові пояснення, робити заяви, подавати документи, необхідні для проведення службового розслідування; 3) звертатися з клопотанням про опитування інших осіб, яким відомі обставини, що досліджуються під час проведення службового розслідування, а також про залучення до матеріалів розслідування додаткових документів, інших матеріальних носіїв інформації стосовно предмета службового розслідування; 4) подавати у письмовій формі зауваження щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності осіб, які його проводять; 5) звертатися до керівника органу у письмовій формі з обґрунтованим клопотанням про виведення із складу комісії з проведення службового розслідування осіб, в яких наявний реальний чи потенційний конфлікт інтересів. Про прийняте за результатами розгляду клопотання рішення письмово повідомляється особа, стосовно якої проводиться службове розслідування.
Відповідно до пункту 8 Порядку №950 за результатами службового розслідування члени комісії складають акт, у якому зазначаються: факти, які стали підставою для проведення службового розслідування, посада, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, строк перебування на займаній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування; заяви, клопотання, пояснення та зауваження особи, стосовно якої проведено службове розслідування; висновки службового розслідування, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушення, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, що знімають з особи, стосовно якої проведено службове розслідування, безпідставні звинувачення або підозру; обґрунтовані пропозиції щодо усунення виявлених порушень та притягнення у разі потреби винних осіб до відповідальності згідно із законодавством.
У разі прийняття рішення щодо притягнення особи, стосовно якої проведено службове розслідування, до відповідальності комісія пропонує вид дисциплінарного стягнення, передбаченого законодавством.
Під час визначення виду дисциплінарного стягнення члени комісії повинні враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу особи, стосовно якої проведено службове розслідування.
У разі виявлення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення комісія подає керівникові органу пропозицію щодо надіслання акта службового розслідування до спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції.
Члени комісії мають право викласти письмово свою окрему думку, яка додається до акта.
Згідно з пунктом 9 Порядку №950 акт службового розслідування підписується членами комісії та подається на розгляд керівника органу в одному примірнику.
Перед поданням на розгляд керівника органу з актом службового розслідування ознайомлюється особа, стосовно якої проведено службове розслідування.
Про дату і місце ознайомлення з актом службового розслідування особа, стосовно якої проведено службове розслідування, повідомляється за день до ознайомлення із зазначеним актом.
Під час ознайомлення з актом службового розслідування особа, стосовно якої проведено службове розслідування, може висловити свої зауваження, які додаються до акта.
У разі коли під час ознайомлення з актом службового розслідування до нього не висловлені зауваження або особа, стосовно якої проведено службове розслідування, не прибула у визначений для ознайомлення час без поважних причин та не повідомила комісію про причини своєї відсутності у день ознайомлення, акт службового розслідування вважається таким, що не має зауважень.
Особа, стосовно якої проведено службове розслідування, повинна підписати акт службового розслідування, а у разі відмови особи підписати такий акт члени комісії складають відповідний акт, який додається до акта службового розслідування.
У разі відсутності під час підписання акта службового розслідування члена комісії причина його відсутності зазначається в акті.
Знімати копії з акта службового розслідування до подання його на розгляд керівника органу забороняється.
Пунктом 10 Порядку №950 передбачено, що акт службового розслідування на вимогу особи, стосовно якої проведено службове розслідування, повинен розглядатися в її присутності.
За результатами розгляду акта службового розслідування керівник органу приймає у десятиденний строк з дати його надходження відповідне рішення, з яким ознайомлюється особа, стосовно якої проводилося службове розслідування.
У разі коли рішення щодо проведення службового розслідування було прийнято на виконання припису Національного агентства посадова особа (орган), якій (якому) його адресовано, інформує Національне агентство стосовно висновків комісії про причини та умови, що призвели до вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону в інший спосіб, пропозицій щодо усунення зазначених причин та умов, а також стосовно вжитих заходів за результатами службового розслідування.
За результатами службового розслідування особа, стосовно якої проведено службове розслідування, може бути притягнута до відповідальності згідно із законодавством.
У позовній заяві ОСОБА_1 , обґрунтовуючи свої вимоги, зазначила про те, що відповідачем було порушено процедуру проведення службового розслідування, а саме службове розслідування призначене щодо розгляду питання перебування позивачки на лікарняному, проте, колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутнє розпорядження за фактом зазначеного проведення службового розслідування та наявне розпорядження №170 від 13.10.2021 року «Про проведення службового розслідування» в рамках трудової дисципліни та неналежного виконання своїх посадових обов'язків, за результатами якого винесено розпорядження про звільнення, яке оскаржується позивачкою.
Таким чином, посилання позивачки на проведення службового розслідування за фактом перебування останньої на лікарняному, а в подальшому зміною його підстави, колегія суддів не приймає до уваги , оскільки не є обґрунтованим належним чином та є лише усними міркуваннями та посиланнями останньої.
Щодо посилання ОСОБА_1 на те, що її не було ознайомлено з підставами призначення службового розслідування та матеріалами службового розслідування в цілому, а під час проведення розслідування від ОСОБА_1 не були відібрані пояснення щодо фактів, які викладені в акті службового розслідування, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.6 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 р. № 950 (далі за текстом - Порядок), а саме службове розслідування було проведено не повно, односторонньо та упереджено. Зокрема в матеріалах службового розслідування відсутні матеріали, які свідчать про ознайомлення мене із підставою проведення службового розслідування та матеріалами службового розслідування, з метою надати можливість надати власні пояснення і забезпечення мене права на захист, та з метою проведення повного, всебічного та об'єктивного проведення розслідування.
Згідно положень пункту 7 Порядку №950 особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування та надавати усні або письмові пояснення, робити заяви, подавати документи, необхідні для проведення службового розслідування.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка зверталася до Комісії з проведення службового розслідування з клопотанням про надання інформації від 16.11.2021, у якому просила надати їй усі документи, які стали підставою для проведення службового розслідування, а саме: доповідну записку начальника відділу організаційного та аналітичного забезпечення Білогородської сільської ради Ступак І.В. від 13.10.2021 та всі матеріали, які були зібрані в ході службового розслідування за період з 13.10.2021 по 16.11.2021.
За результатом розгляду вказаного клопотання на засіданні комісії 17.11.2021 було прийнято рішення про відмову у його задоволенні з підстав того, що усі матеріали службового розслідування будуть надані на ознайомлення позивачці разом з актом службового розслідування.
Колегія суддів погоджується з позицією відповідача стосовно того, що положення Порядку №950 не вимагають від відповідної комісії ознайомлювати посадову особу місцевого самоврядування, щодо якої проводиться службове розслідування, з усіма матеріалами службового розслідування до моменту його завершення.
Проте, з самим же актом службового розслідування, як було вказано вище, позивачка була ознайомлена 06.12.2021, про що свідчить її підпис у повідомленні від 06.12.2021 (т.2, а.с.94).
Натомість, матеріали справи не містять доказів того, що клопотання позивачки про надання їй інформації про підстави проведення такого розслідування (тобто доповідну записку начальника відділу організаційного та аналітичного забезпечення Білогородської сільської ради Ступак І.В.) було належним чином розглянуто та задоволено, що свідчить про створення відповідачем перешкод у реалізації права, гарантованого їй положенням п.п.1 п.7 Порядку №950.
Колегія суддів зауважує, що первинна відмова позивачки від ознайомлення з розпорядженням від 13.10.2021 №170, в якому була вказана підстава проведення службового розслідування, не свідчить про втрату позивачкою права бути обізнаною з такою підставою у майбутньому, після усвідомлення факту неможливості виконувати свої посадові обов'язки у зв'язку з відстороненням її від роботи на підставі вищевказаного розпорядження. Такому праву позивачки, у свою чергу, кореспондує обов'язок відповідача надати запитувану позивачкою інформацію у запиті від 16.11.2021, зокрема, доповідну записку безпосереднього керівника, на підставі якої було ініційовано службове розслідування.
При цьому, ухилення Білогородської сільської ради від надання позивачці інформації за її запитом від 16.11.2021 про підстави проведення щодо неї службового розслідування перешкодило позивачці у наданні пояснень щодо обставин, які визначені у розпорядженні від 13.10.2021 №170 в якості підстави проведення службового розслідування.
Відповідно до частини 1 статті 149 КЗпП до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
Право особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, надавати усні або письмові пояснення, робити заяви, подавати документи, необхідні для проведення службового розслідування, закріплено в п.п.2 п.7 Порядку №950.
На підстав вище зазначеного, колегія суддів погоджується з твердженням позивачки про те, що її право у наданні пояснень під час службового розслідування було обмежено, що свідчить про недотримання відповідачем вимог КЗпП України та Порядку №950.
Крім того, звертає увагу на те, що позивачку не було запрошено на засідання комісії, а у матеріалах службового розслідування відсутні дані про забезпечення мені можливості надати будь які пояснення, як особою відносно якої проводилось службове розслідування, відсутні будь які матеріалів, документи та пояснення третіх осіб, які могли б або пояснити або спростувати факти, які висвітлені у Акті та у окремих матеріалах службового розслідування.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо грубого порушення прав позивачки за сторони відповідача.
Щодо надання оцінки проведення службового розслідування за фактом порушення трудової дисципліни та неналежного виконання своїх посадових обов'язків ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне.
Так, мета проведення службового розслідування:
- трудова дисципліна (дотримання вимог трудового розпорядку та невиконання посадових обов'язків);
- грубе, нетактовне поводження з працівниками сільської та підвищує на них голос, дозволяє собі грубу та нетактовну поведінку при спілкуванні з відвідувачами при особистому зверненні громадян до сільської ради та в телефонному режимі, порушення етики тощо.
Щодо посилання на порушення трудової дисципліни та запізнення на роботу, колегія суддів зазначає наступне.
Так, жодних актів щодо відсутності на робочому місці чи то запізнення на роботу відповідачем відносно позивача складено не було. Так само як і не було доповідних записок зі сторони колег, підлеглих, керівництва відносно даних порушень позивачкою трудового розпорядку.
Те ж саме стосується і факту посилання відповідача на порушення посадової інструкції зі сторони позивача. Жодних актів, пояснювальних записок, зауважень, попереджень відносно ОСОБА_1 складено не було, що дає підставу говорити про незафіксування здійснених порушень, а отже і про їх відсутність.
Щодо грубого, нетактовного поводження з працівниками сільської, підвищення на них голосу, грубе та нетактовна поведінка при спілкування із відвідувачами при особистому зверненні громадян до сільської ради та в телефонному режимі, порушення етики тощо, колегія суддів зазначає наступне.
Так, судом першої інстанції допитано свідків у судовому засідання, досліджено матеріали службового розслідування проведені відносно позивачки, проте колегія суддів зазначає, що не в повному обсязі досліджено питання щодо правомірності складення та дослідження доказів, які лягли в основу акту службового розслідування та стали підставою звільнення ОСОБА_1 .
Колегія суддів звертає увагу на відібрані пояснення:
- ОСОБА_14 :
«Так, з пояснень ОСОБА_14 вбачається, що кілька днів тому у соціальній мережі Facebook вона побачила відеоролик працівниці Білогородської сільської ради ОСОБА_15 , де вона жаліється, що її не допускають до роботи.
Після цього, маючи вкрай негативний досвід спілкування із зазначеною особою, вона звернулася до сільської ради із заявою щодо її неправомірних дій.
Так, декілька місяців тому, точної дати не пам'ятає, вона звернулася до сільської ради з питанням виплати допомоги у зв'язку з народженням дитини.
Прийшовши до приміщення сільської ради, вона одразу прийшла до приймальні сільського голови, яка знаходиться на другому поверсі адміністративного приміщення сільської ради, де звернулася до ОСОБА_1 із запитанням, як їй написати заяву, чи до кого підійти, щоб написати заяву на виплату матеріальної допомоги.
На її звичайне звернення ОСОБА_1 відреагувала вкрай негативно, вона б навіть сказала - неадекватно. Вона ( ОСОБА_1 ) в агресивній формі, в підвищеному тоні сказала, що звідки, чому вона ( ОСОБА_16 ) вирішила, що тут у неї потрібно писати якусь заяву, чому вона ( ОСОБА_16 ) прийшла саме сюди, та відмовилася надати їй будь-яку інформацію щодо того, як їй подати заяву про отримання матеріальної допомоги.
При цьому ОСОБА_1 поводилася не як посадова особа, яка перебуває на робочому місці, а наче вона ( ОСОБА_16 ) без її дозволу прийшла до неї додому і вимагає від неї зробити щось протиправне. Поведінка була агресивною, зверхньою, вкрай нетактовною.
Не отримавши відповіді на своє запитання (усне звернення) та будучи негативно враженою такою поведінкою ОСОБА_1 , її негативним, зверхнім ставленням до неї як до відвідувача, вона вийшла з приймальної та на першому поверсі приміщення сільської ради звернулася до іншого фахівця сільської ради, яка допомогла їй в написанні відповідної заяви.
Більше вона ( ОСОБА_16 ) з ОСОБА_1 не спілкувалася, оскільки таке відношення до неї з боку ОСОБА_1 справило на неї вкрай негативне враження про відвідування сільської ради, вона вважає, що представник сільської ради не має жодного права так себе поводити.
Зазначене також підтверджується заявою ОСОБА_14 від 15.11.2021.»
- ОСОБА_17 :
«З пояснень ОСОБА_17 вбачається, що кілька днів тому у соціальній мережі Fасеbоок вона побачила відеоролик працівниці Білогородської сільської ради ОСОБА_15 , де вона жаліється, що її не допускають до роботи.
Може повідомити, що вона є одинокою багатодітною матір'ю, має на утриманні трьох малолітніх дітей, та раз на півроку подає документи для оформлення виплат як одинокій матері. Раніше документи вона подавала до управління соціального захисту Києво-Святошинської районної державної адміністрації. Але у цьому році, у зв'язку із змінами в законодавстві у зв'язку з децентралізацією, в січні вона подавала документи начальнику відділу надання соціальних послуг ОСОБА_18 .
На початку липня цього року їй знову потрібно було подати документи на виплату. Знаючи, що ОСОБА_18 перебуває у відпустці та вважаючи нетактовним її турбувати, вона на початку липня, наскільки пам'ятає, 5 липня, в перший понеділок місяця, зателефонувала до Білогородської сільської ради за телефоном НОМЕР_3 , щоб запитати, які документи і куди їй потрібно подати для отримання виплати. За телефоном їй відповіла жінка, яка замість того, щоб роз'яснити, що їй потрібно робити або скерувати до відповідного спеціаліста, в грубій формі відповіла, щоб вона спочатку розібралася що їй потрібно, а потім вже зверталася, та додала (приблизно дослівно), що «ви всі постійно дзвоните, не знаєте, що вам потрібно, тільки займаєте телефон, тут, може подзвонити хтось важливий, а ви лише затримуєте дзвінок»«. Після цього жінка припинила дзвінок, «поклала трубку».
Не отримавши відповіді на своє питання, наступного дня, 6 липня, ОСОБА_17 приїхала до сільської ради та звернулася до приймальні сільського голови. В приймальні була лише ОСОБА_1 , вона її зараз ідентифікувала, оскільки це саме та особа, яку вона бачила на відеоролику в мережі Fасеbоок, і по телефону перед цим, судячи з її голосу, вона також розмовляла з ОСОБА_1 .
Вона звернулася до ОСОБА_1 щодо того, куди їй звертатися для того, щоб отримати допомогу як одинокій багатодітній матері. ОСОБА_1 в грубій формі, майже переходячи на крик, сказала їй, що це таке, що вони кожні півроку подають документи і не можуть ніяк запам'ятати, які документи і куди подавати.
Враховуючи таке негативне, хамське відношення до неї, вона знервована вийшла з приймальні, після розмови з ОСОБА_1 в неї від нервів «тряслися руки». ОСОБА_1 ще щось кричала їй в слід, але вона не сприймала її крик і що вона казала, не пам'ятає.
Зазначене також підтверджується заявою ОСОБА_17 від 12.11.2021.»
- ОСОБА_19 :
«Відповідно до пояснень ОСОБА_19 , вона працює на посаді економіста в Комунальному підприємстві «Комбінат комунальних послуг с.Білогородка» з 2017 року.
У зв'язку з виконанням своїх робочих обов'язків (контроль сплати рахунків за надання комунальним підприємством послуг з водопостачання та водовідведення мешканцям житлового комплексу «Білий шоколад» по АДРЕСА_1 ) вона знайома з ОСОБА_1 , яка проживає по АДРЕСА_2 . Власником квартири є її свекруха. За час спілкування з нею в ОСОБА_19 про ОСОБА_1 склалося негативне враження. Їх спілкування з ОСОБА_1 , стосувалося того, що по квартирі в якій ОСОБА_1 проживає, постійно була заборгованість зі сплати наданих послуг, які вона безпідставно відмовлялася сплачувати. При цьому в розмовах ОСОБА_1 поводила себе грубо, неврівноважено, дозволяла собі переходити на крик, використовувала ненормативну лексику. На даний момент за квартирою, в якій вона проживає, продовжує рахуватися борг за водопостачання.
22 вересня 2021 року вона ( ОСОБА_20 ) з робочих питань прийшла до приміщення сільської ради - їй потрібно було надати до сільської ради документи, а саме: зареєструвати два листи.
Коли вона зайшла до приміщення приймальні сільського голови, де здійснюється реєстрація документів, вона зустріла ОСОБА_1 , яка, на її думку, впізнавши її, з особистих неприязних мотивів, без пояснень причин, відмовилася приймати чи реєструвати від неї документи. При цьому розмова з її боку одразу проходила в негативному, підвищеному тоні. ОСОБА_1 просто відмовлялася приймати в неї документи та на її заперечення, що це її робота, не реагувала.
Лише після сварки з нею та наголошення, що вона зобов'язана реєструвати документацію, ОСОБА_1 дала вказівку своїм підлеглим зареєструвати листи.
Після цього, зважаючи на упереджене ставлення до неї з боку ОСОБА_1 , вона до приймальні не заходила. Вважає, що посадова особа не може допускати, щоб її особисті інтереси негативно спливали на роботу.
Також, оскільки вона проживає в с. Білогородка та працює в комунальному підприємстві, то багато спілкується з мешканцями громади. В розмовах їй неодноразово доводилося чути про негативне відношення до відвідувачів у приймальні або, як її ще називають, «канцелярії» Білогородської сільської ради.»
- в акті службового розслідування також вказано, що факт неналежного, грубого, недопустимого для посадової особи місцевого самоврядування, спілкування з мешканцями громади також підтверджується заявою ОСОБА_21 .
Надаючи оцінку зазначеному вище, колегія суддів звертає увагу на те, що в основу акту покладено порушення позивачки вчинені в червні, липні, вересні 2021 року, а заяви щодо її неправомірних дій відібрано лише у листопаді 2021 року, тобто з пропуском строку.
Також, звертає увагу на те, що службове розслідування ініційовано на підставі поданої доповідної записки ОСОБА_4 у жовтні 2021 року, а не за фактом поданих заяв ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_22 , ОСОБА_21 .
Окрім зазначеного, вказані вище заяви, подані у листопаді 2021 року, тобто розглянуті з пропуском строку, оскільки порушення викладені в них вчинено раніше (червні, липні, вересні 2021 року) .
Колегія суддів вказує, що з наданих під час судового засідання, представником відповідача пояснень встановлено, що останнім після встановленого ряду усних порушень було ініційовано зібрання начальником відділу надання соціальних послуг Білогородської сільської ради ОСОБА_18 пояснювальних записок, заяв від мешканців села та працівників відносно виявлених порушень зі сторони ОСОБА_1 , як результат покладених в основу винесеного акту та розпорядження по звільнення.
Також, колегія суддів зазначає, що представником відповідача не заперечується факт порушення строків реагування відносно виявлених порушень, оскільки зі слів останнього вони мають триваючий характер та зібрані за весь рік в сукупності.
Надаючи оцінку зазначеному вище, колегія суддів приходить до висновку щодо грубого порушення Порядку реагування та проведення службового розслідування відносно виявлених порушень, трудового законодавства, дотримання норм КЗпП.
Відповідно до ст.148 КЗпП, дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Крім цього, у матеріалах службового розслідування відсутні будь які матеріали, які безпосередньо свідчать про:
факти порушення присяги посадової особи місцевого самоврядування, які проявлялись у несумлінному, недобросовісному виконанні мою обов'язків як працівника органу місцевого самоврядування і відповідно були зафіксовані у вигляді дисциплінарних стягнень (винесення доган) та/або письмових попереджень;
факти порушення трудової дисципліни, неморальної та не етичної поведінки як до працівників сільської ради так і до громадян/фізичних осіб і відповідно були зафіксовані у вигляді дисциплінарних стягнень (винесення доган) та/або письмових попереджень;
факти, які б засвідчували вчинення надзвичайно тяжкі проступки, які призвели до будь яких тяжких наслідків або завдали б комусь будь яку шкоду і відповідно були зафіксовані у вигляді дисциплінарних стягнень (винесення доган) та/або зверненням до правоохоронних чи інших контролюючих органів з метою притягнення мене до відповідальності згідно чинного законодавства.
Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно частини 2 статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно частини 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено або на рівнозначній посаді.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 28.02.2018 у справі № 817/280/16, від 28.02.2019 у справі № 817/860/16 та від 03.10.2019 у справі № 826/10460/16.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 у справі «Волков проти України», звертаючи увагу на необхідність поновлення особи на посаді як спосіб відновлення порушених прав, зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права має бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235 та статті 240-1 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, єдиним можливим рішенням суду є поновлення такого працівника на займаній або прирівняної до займаної посади.
Беручи до уваги наведене, колегія суддів вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, який виключатиме подальше його звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів, буде його поновлення ОСОБА_1 з 13.01.2022 року на посаді завідувача сектору документообігу, контролю і звернень громадян відділу організаційного та аналітичного забезпечення Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області.
Відповідно, виходячи з наведених норм та встановлених обставин, позивач має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 13.01.2022 по день ухвалення судового рішення.
Відповідно до пункту 32 Постанови Пленум Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 № 9 у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.
Середній заробіток визначається відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок).
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 № 21-395а13, в якій зазначено, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.
Підпунктом «з» п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (надалі - Порядок №100), встановлено, що вказаний Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу.
Згідно з п. 2 Порядку №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відповідно до пункту 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (пункт 8 Порядку).
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
За змістом пункту 2 цього Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно розрахунку середнього заробітку наданого представником відповідача 2, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 обчислена з виплат за останні 2 календарних місяці роботи (листопад 2021 (5 582, 39 грн.) + грудень 2021 (3 384, 99 грн.) / (10 + 6 кількість відповідно до кожного місяця робочих відпрацьованих днів)) = 560 грн. 46 коп.
Позивача було звільнено з роботи з 12 січня 2022 року.
Таким чином, у період з 13.01.2022 року по 09.09.2023 року термін перебування ОСОБА_1 у вимушеному прогулі становить 288 робочих дні.
Отже, на користь позивача підлягає стягненню 161 412 грн. 48 коп. (288 дні х 560,46 грн.).
З огляду на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, та те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, з урахуванням положень частини 2 статті 9 КАС України та за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу, проаналізувавши матеріали справи та надані учасниками справи (їх представниками) пояснення по суті заявлених вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У свою чергу, відповідач обов'язок щодо доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 КАС України належним чином не виконав.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про, зокрема, присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Відтак, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.
Щодо позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.
За визначенням статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Суду належить встановити обставини наявності такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, зокрема: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві втрат майнового та немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Поряд із цим в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту завдання позивачу моральної шкоди, а також наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням (бездіяльністю) відповідачів; крім того, позовна заява не містить обставин, з яких виходив позивач при визначенні розміру заявленої до відшкодування шкоди, та обґрунтованого розрахунку спірної суми.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди нормативно та документально не підтверджуються.
Щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ст. 139 КАС України підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з відповідачів.
Зі змісту частин 1-4 ст.атті242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до вимог частини 1 та 2 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.
Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення.
Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2022 року підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 139, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2022 року - скасувати.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження Сільського голови Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Антона Овсієнка від 12.01.2022 №02-к «Про звільнення ОСОБА_13 » із займаної посади завідувача сектору документообігу, контролю і звернень громадян відділу організаційного та аналітичного забезпечення Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області на підставі абзацу 2 частини першої статті 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», у зв'язку з порушенням Присяги посадових осіб місцевого самоврядування.
Поновити ОСОБА_1 з 13.01.2022 року на посаді завідувача сектору документообігу, контролю і звернень громадян відділу організаційного та аналітичного забезпечення Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області.
Стягнути з Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області (адреса: 08140, Київська обл., Бучанський р-н., с. Білогородка, вул. Володимирська, 33, ЄДРПОУ 04358477) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 , РНКОПП НОМЕР_4 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.01.2022 року по 09.03.2023 року в розмірі 161 412 (ста шести десяти однієї тисячі чотириста дванадцяти) грн. 48 коп.
Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору документообігу, контролю і звернень громадян відділу організаційного та аналітичного забезпечення Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць, що становить 11 853 (одинадцяти тисяч вісімсот п'ятдесяти трьох) грн. 66 коп., допустити до негайного виконання.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області (адреса: 08140, Київська обл., Бучанський р-н., с. Білогородка, вул. Володимирська, 33, ЄДРПОУ 04358477) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 , РНКОПП НОМЕР_4 ) витрати зі сплати судового збору понесеного у суді першої та апеляційної інстанції, у розмірі 6 202 (шести тисяч двохсот двох) грн. 50 коп., відповідно до квитанцій №0.0.2437165802.1 від 28.01.2022 року та №5564-4900-7120-0454 від 28.08.2022 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.
(Повний текст виготовлено - 09 березня 2023 року).
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: Н.П. Бужак
М.І. Кобаль