Справа № 420/18503/22
08 березня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) за участю третьої особи на стороні відповідача - Управління державної казначейської служби України в Одеській області (вул.Садова, 1 , м.Одеса, 65000, код ЄДРПОУ 37607526) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за участю третьої особи на стороні відповідача - Управління державної казначейської служби України в Одеській області в якому позивач просить суд:
визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, що викладене в листі від 25.10.2022 року про відмову ОСОБА_1 у поверненні сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Одеській області сформувати подання про повернення ОСОБА_1 суму у розмірі 10944 (десять тисяч дев'ятсот сорок чотири) гривні 56 коп. сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, згідно з квитанцією 9284-2365-6968-9062 від 13.10.2022;
стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 13 жовтня 2022 року ОСОБА_1 , вперше придбала нерухоме майно, а саме квартиру в АДРЕСА_2 за договором купівлі-продажу, і при його нотаріальному посвідченні сплатила збір i на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості в загальній сумі: 10944 (десять тисяч дев'ятсот сорок чотири) гривні 56 коп.
Так, як житло було придбано вперше, позивачем подано заяву до Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області про підготовку та здійснення подання до Управління державної казначейської служби України в Одеській області для повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для проведення реєстрації права власності на житло
Однак, листом відповідач дав відмову, в якій зазначив, що «... наданий Вами витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права № 322321373 від 13.10.2022р. містить лише актуальну на дату та час її надання відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно».
Позивач не погоджуючись за даною відмовою звернулась до суду з даним позовом.
За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України.
03.01.2023 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає, що вимоги викладені у позовній заяві безпідставні та такі, що не підлягають задоволенню. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що Головним управлінням 25.10.2022 у строки, встановлені ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», було надано позивачу відповідь за №1500-0606-8/110816, в якій із посиланнями на норми законодавства позивачу були надані роз'яснення по суті порушеного питання та повідомлено, що «Враховуючи, що не надано жодного підтвердження того, що Вами 13.10.2022 придбано житло вперше, вимушені відмовити в наданні подання на повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 10944,56 грн.»
Тобто, на думку відповідача, Головним управлінням у встановлений законодавством строк було розглянуто заяву позивача та надано письмову відповідь із детальними роз'ясненнями з приводу порушеного питання та посиланнями на норми законодавства, вважаємо, що дії Головного управління не можна трактувати як протиправні, а отже позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Відповідач зазначає, що обов'язок підтвердження факту першого придбавання житла покладено на особу, яка купує житло (зокрема, шляхом подання відповідної заяви), а встановлення факту першого придбання житла та права на звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування належить до повноважень нотаріуса, який посвідчує договір купівлі-продажу.
Враховуючи те, що Головне управління не має як можливості, так і обов'язку встановлювати факт першого придбання нерухомого майна Позивачем, відсутні і правові підстави для формування подання про повернення позивачу сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки неможливо встановити, що такий збір позивачем сплачений саме помилково.
Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення проти позову, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив наступне: 13 жовтня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТІКОН» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за №1103. Предметом зазначеного договору є квартира під АДРЕСА_3 .
З метою вчинення нотаріальної дії щодо операції купівлі-продажу нерухомого майна ОСОБА_1 сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі-продажу, що становить 10944, 56 грн. згідно з квитанцією №9284-2365-6968-9062 від 13.10.2022 р.
Того ж дня приватним нотаріусом Єлькіним О.М. за позивачем було зареєстровано право власності на придбану квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом № 312321373 від 13.10.2022 р.
Головним управлінням на заяву позивача 25.10.2022 було надано позивачу відповідь за №1500-0606-8/110816, в якій позивачу були надані роз'яснення по суті порушеного питання та повідомлено, що “Враховуючи, що не надано підтвердження того, що Вами 13.10.2022 придбано житло вперше, вимушені відмовити в наданні подання на повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 10944,56 грн.”.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок справляння та використання збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України “Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 26.06.1997 року № 400/97-ВР (далі - Закон).
Відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”, платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 8 частини 1 статті 2 Закону передбачено, що об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” врегульовано Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок № 1740).
Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 15-1 Порядку №1740, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Згідно з пунктом 15-3 Порядку № 1740, нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Аналіз наведених норм свідчить, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до роздруківки з веб-сайту «Опендатабот» ОСОБА_1 має 1 об'єкт нерухомості, а саме квартира площею 65.6 кв.м., підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу, серія та номер: 1103, виданий 13.10.2022.
Посилання відповідача на ненадання позивачем доказів придбання ним нерухомого майна вперше як на підставу для відмови позивачу в поверненні сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими, з огляду на наступне.
У постанові від 03.07.2018 у справі №819/33/17 Верховний Суд дійшов правового висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання нерухомого майна конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2018 року у справі № 819/976/17 та у постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №607/14722/16-а.
Таким чином, враховуючи встановлені обставин справи та наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 відсотка від вартості придбаного нерухомого майна позивачем сплачено помилково, за відсутності обов'язку здійснювати такий платіж. Відтак, кошти сплачені при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу вперше придбаного житла, підлягають поверненню.
Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевого бюджетів, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі - Порядок №787) визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії.
Абзацами 1 та 2 пункту 5 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Відповідно до абз.5 пп. 2 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог та, з урахуванням вимог ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, вважає за доцільне зобов'язати відповідача сформувати подання про повернення позивачу сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.
Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача з боку відповідача є належним та достатнім в даному випадку.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бендерський проти України” від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі “Гірвісаарі проти Фінляндії” зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до Одеського окружного адміністративного суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача сплаченого ним судового збору у розмірі 992,40 грн.
Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) за участю третьої особи на стороні відповідача - Управління державної казначейської служби України в Одеській області (вул.Садова, 1 , м.Одеса, 65000, код ЄДРПОУ 37607526) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, що викладене в листі від 25.10.2022 року про відмову ОСОБА_1 у поверненні сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Одеській області сформувати подання про повернення ОСОБА_1 суму у розмірі 10944 (десять тисяч дев'ятсот сорок чотири) гривні 56 коп. сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, згідно з квитанцією 9284-2365-6968-9062 від 13.10.2022.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Враховуючи періодичну відсутність електроенергії у приміщенні Одеського окружного адміністративного суду, тривалість повітряних тривог, повний текст рішення складено та підписано суддею 08.03.2023 року.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.К. Василяка