Справа № 694/460/23
Провадження №1-кп/694/99/23
02.03.2023 року м.Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засiданнi кримінальне провадження № 12022250360000986 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Звенигородка Черкаської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, пенсіонера, з середньою спеціальною освітою, одруженого, раніше не судимого,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,
з участю у судовому розгляді:
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
потерпілої - ОСОБА_5
ОСОБА_4 , 24.08.2022, знаходячись за місцем свого проживання, по АДРЕСА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, вчинив відносно своєї дочки ОСОБА_6 та дружини ОСОБА_5 домашнє насильство психологічного характеру, а саме дії, які полягали в погрозах та вираженню нецензурної лайки в бік останніх. За свої протиправні дії, відповідно до постанови Звенигородського районного суду Черкаської області від 09.09.2022 з урахуванням постанови Звенигородського районного суду Черкаської області від 28.11.2022, ОСОБА_4 був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Окрім цього, продовжуючи свої умисні злочинні дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства, ОСОБА_4 12.09.2022 року, о 20 год. 10 хв,. перебуваючи за місцем свого проживання, по АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_5 , а саме: погрожував фізичною розправою, ображав нецензурною лайкою. Психологічне насильство в сім'ї ОСОБА_4 вчиняє систематично. За свої протиправні дії, відповідно до постанови Звенигородського районного суду Черкаської області від 19.09.2022, ОСОБА_4 був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Окрім цього, продовжуючи свої умисні злочинні дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства, ОСОБА_4 23.11.2022 року, о 22 год 30 хв, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння за місцем свого проживання, по АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_5 , що полягало у висловлюванні нецензурною лайкою та погрозах фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю останньої. Домашнє насильство в сім'ї ОСОБА_4 вчиняє систематично. За свої протиправні дії, відповідно до постанови Звенигородського районного суду Черкаської області від 28.11.2022, ОСОБА_4 був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Він же, продовжуючи свої умисні злочинні дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства, 25.11.2022 близько 16 год 00 хв, перебуваючи за місцем свого проживання, по АДРЕСА_2 , вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_5 насильство в сім'ї психологічного характеру, що виразилося у висловлюванні в її сторону нецензурною лайкою.
Згідно з висновком судово - психіатричного експерта № 177 від 16.12.2022 досліджувана ситуація для ОСОБА_5 мала суттєвий психотравмувальний вплив та спричинила помірний ступінь ураження особистості підекспертної. Внаслідок цього ОСОБА_5 зазнала психологічних страждань (на моральному рівні), що викликали стійкі пролонговані зміни в структурі її особистості та емоційній сфері. Зміст та характер моральних страждань безпосередньо зумовлені психотравмувальним впливом досліджуваної ситуації.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 беззаперечно визнав себе винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, пояснив суду про обставини викладені вище, зазначив, що дійсно він вчиняв домашнє насильство в сім'ї відносно своєї дружини ОСОБА_5 проте провину зрозумів і в подальшому зобов'язується не вчиняти подібних дій.
Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні дала покази відповідно до яких обвинувачений за обставин, вказаних у обвинувальному акті вчиняв домашнє насильство в сім'ї, вказала, що такі його дії носять регулярний характер.
Показання ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам обвинувачення і учасниками процесу не оспорюються.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд, за згодою всіх учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини.
Вина обвинуваченого ОСОБА_4 підтверджується як його показаннями, даними ним в судовому засіданні, так і тими доказами які були зібрані органами досудового розслідування і які він визнав в судовому засіданні відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що пред'явлене ОСОБА_4 обвинувачення доведене.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує як кримінальне правопорушення, передбачене ст.126-1 КК України, як домашнє насильство - тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань потерпілої особи.
Згідно ст.66 КК України, обставиною, що пом'якшує покарання, суд вважає щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинення злочину, який відповідно до вимог ст. 12 КК України є нетяжким злочином ( ст. 126-1 КК України); особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не працює, одружений, за місцем проживання характеризується нейтрально, на обліку в лікаря нарколога не перебуває, перебуває на обліку у лікаря психіатра, обставини, що пом'якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання, думку потерпілої, яка вважає, що покарання обвинуваченому слід призначити у виді позбавлення волі, оскільки покарння у вигляді громадських робіт до обвинуваченого в силу Закону застосуванню не підлягає.
Разом з тим, враховуючи конкретні, досліджені в ході судового розгляду обставини справи, особу обвинуваченого, визнання вини та відношення до вчиненого, поведінку після вчинення кримінального правопорушення, думку сторони обвинувачення про застосування іспитового строку, та не заперечення з цього приводу потерпілою, суд встановлює за можливе звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням згідно ст.75 КК України з покладанням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу. Суд також приходить до мотивованого висновку зменшення кількості покладених обов'язків на обвинуваченого, передбачених ст. 76 цього Кодексу враховуючи його особу та відсутність вкрай суспільної небезпечності.
Визначене обвинуваченим покарання на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності.
При цьому суд виходив також і з положень ч. 2 ст. 50 КК України, якими визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами. На переконання суду, покарання з яким визначився суд, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви №№ 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
Суд вважає таке покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Дана позиція також викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».
Потерпілою цивільний позов не заявлено.
Речові докази відсутні.
Процесуальні витрати у справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 373, 374, 395 КПК України суд, -
Визнати ОСОБА_4 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначити покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 1 (один) рік не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Цивільний позов у справі не заявлявся.
Процесуальні витрати та речові докази відсутні.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Звенигородський районний суд Черкаської області протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1