02 березня 2023 року м. Київ
Унікальний номер справи № 759/757/23
Апеляційне провадження № 22-ц/824/6197/2023
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,
за участю секретаря судового засідання - Гаврюшенко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 19 січня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, -
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про видачу обмежувального припис строком на 6 місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме заборонити проживати за адресою: АДРЕСА_1 та наближатися на 50 метрів до місця перебування ОСОБА_1 по місцю проживання та в громадських місцях.
В обґрунтування заяви зазначав, що протягом останніх років у нього з сином - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , погіршились відносини через його агресивну поведінку по відношенню до нього та його дружини - ОСОБА_3 . Зазначав, що ОСОБА_2 постійно вчиняє психологічне та фізичне насилля щодо нього, погрожує фізичною розправою, демонстративно замахується, імітуючи можливий удар задля психологічного стресу, періодично чинить насильницькі дії, наносячи тілесні ушкодження та постійно ображає (а.с. 1-2).
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 19 січня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису - відмовлено (а.с. 22, 24-25).
Не погодившись з рішенням районного суду, 03 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати рішення суду та задовольнити заяву про видачу обмежувального припису (а.с. 27-29).
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а також при ухваленні рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. Зазначав, що судом не враховано, що 14 грудня 2022 року ОСОБА_2 знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 та перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння погрожував йому, ображав та намагався виштовхати його з вікна з метою принизити, тобто вчиняв психологічне насилля. Свідком подій була його дружина ОСОБА_3 , яка підтвердила ці факти у судовому засіданні. Звертав увагу на те, що постановою Святошинського районного суду міста Києва від 25 січня 2023 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні домашнього насилля щодо ОСОБА_1 за протиправні дії, які мали місце 14 грудня 2022 року.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 , його представник - адвокат Косогова Л.О. підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити. ОСОБА_2 заперечував доводи скарги і просив її відхилити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження фактів вчинення психологічного насильства щодо нього, а також ризиків, які можуть наступити у майбутньому у випадку невидачі щодо ОСОБА_2 обмежувального припису.
Колегія суддів погодилась з такими висновками суду виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з довідками про зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 12-13).
14 грудня 2022 року ОСОБА_1 було подано до Святошинського УП ГУНП у м. Києві заяву про здійснення нападу на нього та його дружину з боку ОСОБА_2 (а.с. 5).
Відповідно до листа від жовтня 2022 року ОСОБА_1 повідомлено, що звернення від 14 грудня 2022 року було зареєстровано в ЄО Святошинського УП ГУНП у м. Києві за № 76596, 77045, про домашнє насильство, яке відбулося 14 грудня 2022 року. Стосовно ОСОБА_2 було складено адміністративний протокол за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства та для прийняття рішення направлено на розгляд Святошинського районного суду м. Києва (а.с. 7-8).
Відповідно до довідки дільничного офіцера поліції Святошинського УП ГУНП у м. Києві Безушко Івана про проведення перевірки від 10 грудня 2020 року встановлено, що звернувся ОСОБА_1 , який повідомив, що між членами його багатодітної сім'ї та його сином ОСОБА_2 , відбуваються постійні конфлікти на ґрунті неприязних відносин, у зв'язку з чим за адресою мешкання заявника неодноразово викликали наряд поліції (а.с. 6).
Заявник посилався на те, що його син ОСОБА_2 вчиняє щодо нього домашнє насильство, у зв'язку з чим просив видати обмежувальний припис.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 4, 14, 15 та 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Сексуальне насильство - форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: терміновий заборонний припис стосовно кривдника; обмежувальний припис стосовно кривдника; взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
За п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
При вирішенні питання щодо застосування обмежувального припису суд на підставі встановлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи, враховуючи, що ці заходи пов'язані із протиправною поведінкою такої особи.
Суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29 серпня 2019 року у справі № 640/23804/18, від 02 вересня 2020 року у справі № 635/4854/19-ц, від 24 лютого 2021 року у справі № 570/2528/20, від 17 листопада 2021 року у справі № 755/937/21.Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підтвердження вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства посилався на події, які сталися 14 грудня 2022 року, коли ОСОБА_2 знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 та перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння погрожував йому, ображав та намагався виштовхати його з вікна з метою принизити, тобто вчиняв психологічне насилля.
До суду апеляційної інстанції разом із апеляційною скаргою заявник подав постанову Святошинського районного суду міста Києва від 25 січня 2023 року, якою ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та піддано стягненню у виді штрафу (а.с. 34-36).
Вказана постанова у справі про адміністративне правопорушення була винесена після розгляду цієї справи судом першої інстанції та ухвалення оскаржуваного рішення, а тому доводи апелянта щодо неврахування цих обставин районним судом є безпідставними.
Факт звернень заявника до органів поліції не може бути визнаний необхідною і достатньою умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
З наданих заявником доказів в обґрунтування заяви про видачу обмежувального припису вбачається, що дійсно між сторонами виникали конфліктні ситуації на побутовому рівні, проте, не було надано доказів наявності ризиків для заявника, в розумінні положень п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», та (або) вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення.
Крім того, як встановлено з довідок про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 12-13).
Однак, як зазначено заявником в апеляційній скарзі, ОСОБА_2 на даний час проживає за іншою адресою в с. Бузова Києво-Святошинського району Київської області. Цих обставин ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції не заперечував та зазначив, що він намагається уникати конфліктів і будь-якого спілкування із заявником, про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (а.с. 48-49).
Надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, які б могли свідчити про вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства відносно ОСОБА_1 , у їх сукупності, оцінивши можливі ризики застосування подальшого психологічного чи фізичного насильства у майбутньому, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд неповно з'ясував фактичні обставини справи та не надав належної правової оцінки наявним у справі доказам щодо встановлення факту вчинення домашнього насильства відносно заявника не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи і зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи.
Висновок мотивувальної частини оскаржуваного рішення, що з матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та його синами існують неприязні відносини, оскільки з дитинства батько дуже жорстоко з ним поводився, бив, ґвалтував, заставляв робити недопустимі речі, об'єктивними і беззаперечними доказами по справі не підтверджений, а тому є необґрунтованим та помилковим. Вказані обставини районним судом були зазначені виходячи з пояснень осіб, які брали участь у цій справі, проте така помилка не призвела до неправильного вирішення справи по суті поданої заяви.
З огляду на положення частини 2 ст. 350-5 ЦПК України, суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду,а тому суд апеляційної інстанції визнав неспроможними та відхилив доводи представника апелянта - адвоката Косогової Л.О., що районний суд дізнавшись про розгляд адміністративної справи відносно ОСОБА_2 мав відкласти розгляд справи до завершення розгляду адміністративної справи і врахувати висновки останньої.
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважив, що таке судове рішення не перешкоджає ОСОБА_1 повторно звертатись із заявою про видачу обмежувального припису у випадку прояву домашнього насильства із посиланням на вищевказану постанову Святошинського районного суду міста Києва від 25 січня 2023 року у справі 759/18519/22.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не можуть бути визнані підставою для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, тому апеляційним судом відхилені.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 19 січня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 02 березня 2023 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
О.В. Борисова
В.М. Ратнікова