27 лютого 2023 р. № 400/167/22
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020,
про:визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії; виплатити грошову допомогу в розмірі 10 місячний пенсій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якій просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу призначити пенсію за віком, застосувати показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені за 3 (три) календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії згідно з вимогами частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: як середній показник за 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік та виплатити позивачу грошову допомогу в розмірір 10 (десяти) місячних пенсій згідно з пунктом 71 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язати відповідача нарахувати та виплачувати позивачу пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 29.09.2021, застосувавши показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені за 3 (три) календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії згідно з вимогами частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: як середній показник за 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік, та виплатити недоплачений її розмір з урахуванням різниці, що була виплачена раніше, починаючи з 29.09.2021; виплатити позивачу грошову допомогу в розмірі 10 (десяти) місячних пенсій згідно з пунктом 71 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» станом на 29.09.2021 (день призначення пенсії за віком).
На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає про те, що працювала в галузі освіти і 01.10.2010 їй була призначена пенсія за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) як працівнику освіти. Однак у зв'язку з працевлаштуванням з 02.11.2010 за спеціальністю в Арбузинський професійний аграрний ліцей, нарахування пенсії за вислугу років було припинене. З 01.11.2021 позивачу за її заявою була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), при цьому позивачу не була нарахована та виплачена грошова допомога в розмірі її десяти місячних пенсій. Також позивач посилається на те, що на порушення норм чинного законодавства, призначаючи позивачу пенсію, відповідач застосував середній показник заробітної плати за 2014-2016 роки, тоді як для визначення розміру пенсійної виплати повинен бути застосований показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислений як середній показник за 2016-2018 роки.
Ухвалою від 11.01.2022 суд відкрив провадження в адміністративній справі, постановив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження; установив учасникам справи строки для подання заяв по суті справи та доказів, у тому числі відповідачу - належно засвідчених копій всіх документів пенсійної справи позивача, в тому числі її заяви від 01.11.2021 та прийнятого за результатами її розгляду рішення (посилання на зазначену заяву міститься у доданій до позову копії листа Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 07.12.2021); письмових пояснень (та доказів на їх підтвердження) щодо виплати позивачу у 2010 році пенсії.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, зазначаючи, що позивач з 01.10.2010 перебуває на обліку у Відповідача та отримувала пенсію за вислугу років, що призначена відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII. У листопаді 2010 року на рахунок позивача, відкритий в банківській установі, відповідач зарахував грошові кошти в розмірі 2 166,74 грн для виплати пенсії за період з 01.10.2010 по 30.11.2010. З 02.11.2010 виплату пенсії за вислугу років позивачу припинено у зв'язку із зарахуванням позивача на роботу, яка дає право на пенсію за вислугу років. 26.11.2010 на рахунок відповідача повернута сума пенсії в розмірі 1052,91 грн за період з 02.11.2010 по 30.11.2010. З 01.11.2021 позивача було переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV (на підставі заяви позивача від 01.11.2021 № 3065).
Узагальнено правова позиція відповідача полягає в тому, що оскільки відбулося переведення позивача з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, тобто переведення з одного виду пенсії на інший, а не первинне призначення пенсії, то при перерахунку пенсії застосовується показник середньої заробітної плати, який враховувався під час перерахунку попереднього виду пенсії. Також позивач посилається на те, що оскільки позивач перебувала на обліку у відповідача як пенсіонер та їй було призначено пенсію за вислугу років, положення пункту 71 Розділу XV Закону № 1058-IV на неї не поширюються, оскільки головною умовою для отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення є саме неотримання (непризначення) до моменту звернення за пенсією за віком будь-якої іншої пенсії.
Правом подати відповідь на відзив позивач не скористалася.
Ухвалою від 23.01.2023 суд витребував у відповідача докази, а саме: відомості про те, чи виплачувалася позивачу грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій, передбачена пунктом 71 Прикiнцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсiйне страхування", з доказами на підтвердження виплати такої пенсії (у разі якщо така виплата мала місце); належно засвідчені копії заяви позивача від 01.11.2021 та прийнятого відповідачем за результатами її розгляду рішення; належно засвідчені копії документів з пенсійної справи позивача на підтвердження призначення позивачу у 2010 році пенсії за вислугу років; письмових пояснень щодо того, чи виплачувалася позивачу будь-яка пенсія ДО дати призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"(у тому числі, чи виплачувалася позивачу призначена їй у 2010 році пенсія за вислугу років), з доказами на підтвердження виплати такої пенсії (у разі якщо така виплата мала місце).
24.01.2023 відповідач подав до суду витребувані докази та пояснення.
На підставі частини дев'ятої статті 205, статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Безпосередньо, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду Українив Миколаївській області.
01.10.2010 позивач звільнилася з роботи на посаді викладача Арбузинського професійного аграрного ліцею, що підтверджується записом № 10 у трудовій книжці (а. с. 100).
01.10.2010 позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років (а. с. 88).
З 01.10.2010 позивачу була призначена пенсія за вислугу років за Законом № 1788-XII, що підтверджується протоколом від 08.10.2010 № 4103 (а. с. 81).
У листопаді 2010 року на рахунок позивача, відкритий в банківській установі, відповідач зарахував кошти в розмірі 2 166,74 грн для виплати пенсії за період з 01.10.2010 по 30.11.2010 (а. с. 135).
02.11.2010 позивач прийнята на роботу в Арбузинський професійний аграрний ліцей на посаду викладача, що підтверджується записом № 11 у трудовій книжці позивача (а. с. 100).
З 02.11.2010 нарахування та виплату пенсії за вислугу років позивачу припинено у зв'язку із зарахуванням позивача на роботу, яка дає право на пенсії за вислугу років за Законом № 1788-XII, що визнається сторонами.
26.11.2010 на рахунок відповідача повернута сума пенсії позивача в розмірі 1052,91 грн за період з 02.11.2010 по 30.11.2010 (а. с. 136).
На підставі зазначеного суд установив, що позивачу в листопаді 2010 року була фактично виплачена пенсія за вислугу років у сумі 1 113,83 грн (2 166,74 - 1 052,91 = 1 113,83).
01.11.2021 позивач звернулася до відповідача із заявою „за призначенням / перерахунком пенсії” встановленої форми. У рядку „вид перерахунку” заяви зазначено „подовження виплати + перехід на інший вид пенсії з вислуги >за віком” (а. с. 90).
03.11.2021 відповідач прийняв рішення „про перерахунок пенсії” № 948080113615 (а. с. 119), у рядку „вид перерахунку” якого зазначено: „перехід з виду на вид”, у рядку „вид перерахунку, вік, ознака роботи”: „01.11.2021, 60 р 1 м 2 д, Працює”.
Обчислюючи позивачу розмір пенсії за віком, відповідач застосував показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, що визнається сторонами та підтверджується розрахунком заробітку (а. с. 129-134).
Сторони визнають, що грошова допомога у розмірі десяти її місячних пенсій відповідно до пункту 71 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV позивачу не виплачувалась.
Ухвалюючи рішення у справі, суд виходить з такого.
Щодо застосування показника середньої заробітної плати.
Закон № 1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1+ Кз2+ Кз3+ ... + Кзn);
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Тобто за загальним правилом, передбаченим частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV, при обчисленні заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховується, серед іншого, середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Згідно з пунктом 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Водночас частина третя статті 45 Закону № 1058-IV установлює, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
З аналізу зазначених вище норм законодавства вбачається, що частина третя статті 45 Закону №1058-IV установлює порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-IV.
Однак у випадку із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення на інший вид пенсії, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2018, 2019, 2020 роки.
Суд звертає увагу, що позивачу первісно було призначено пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави призначення пенсії.
Для призначення пенсії за віком, відповідно до Закону № 1058-IV, позивач звернулася вперше 01.11.2021 після досягнення віку 60 років.
Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти.
Згідно з пунктом 11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, пенсія за вислугу років призначається у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.
Отже, позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки.
Стаття 9 Закону № 1058-IV не передбачає такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років, тоді як частина третя статті 45 цього Закону регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.
Тобто у разі звернення особи, якій було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, до територіальних органів Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону № 1058-IV, має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд України у постанові від 29.11.2016 у справі № 133/476/15-а (№21-6331а15) висловив правову позицію стосовно того, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV.
Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/77654163).
Відступів від цієї правової позиці практика Верховного Суду не містить.
За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач протиправно застосував для цілей призначення позивачу пенсії за віком показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки.
При цьому суд зазначає, що оскільки відповідач вважає призначення позивачу пенсії за віком переведенням з пенсії за вислугу років, він призначив їй пенсію за віком з 01.11.2021, тобто з дня звернення із відповідною заявою (оскільки переведення з одного виду пенсії на інший проводиться з дня подання заяви).
Разом з тим, суд установив, що фактично відбулося призначення пенсії за віком.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадку призначення пенсії за віком з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пенсійного віку 60 років позивач досягла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується датою народження позивача, зазначеною у паспорті (а. с. 14).
Позивач звернулася за пенсією за віком 01.11.2021, тобто в межах 3-х місяців з дня досягнення нею пенсійного віку.
Отже, пенсія за віком повинна бути призначена позивачу з дня, наступного за днем досягнення пенсійного віку, - ІНФОРМАЦІЯ_2 , а не з 29.09.2021, як просить позивач.
Щодо позовної вимог про виплату позивачу грошової допомоги в розмірі її десяти місячних пенсій суд зазначає таке.
Позовна вимога у пункті 3 позовної заяви („Виплатити позивачу грошову допомогу в розмірі 10 (десяти) місячних пенсій згідно з пунктом 71
Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» станом на 29.09.2021 (день призначення пенсії за віком)” сформульована так, начебто звернута до суду, а не до відповідача.
Суд вказує, що не здійснює жодних виплат, а користується повноваженнями щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дій, зокрема і провести певні виплати.
Разом з тим, перш за все, у цій справі належало установити, чи має позивач право на отримання грошової допомоги в розмірі її десяти місячних пенсій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» затверджено перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
За приписами пункту 71 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 71 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та механізм її виплати визначає «Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 (далі - Порядок).
Пункт 5 Порядку встановлює, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Відповідно до пункту 7 Порядку, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
У постанові від 02.03.2020 у справі № 175/4084/16-а Верховний Суд дійшов висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з: 1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних визначених законодавством посадах; 2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також 3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
Водночас умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Слід зазначити і про те, що законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.
Отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.
Поряд з цим, як установив суд, за заявою позивача їй з 01.10.2010 вже призначалася пенсія за вислугу років, виплата якої була припинена 02.11.2010 у зв'язку із працевлаштуванням за спеціальністю на посаду викладача.
Тобто до призначення позивачу пенсії за віком вона отримала пенсію за вислугу років за жовтень 2010 року в сумі 1 113,83 грн, що позбавляє її права на отримання грошової допомоги на підставі пункту 71 розділу Прикінцевих положень Закону №1058-IV.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.03.2020 у справі № 175/4084/16-а. Зокрема, у справі № 175/4084/16-а Верховний Суд виснував, що „ за заявою позивачки їй з 19.11.2006 вже призначалася пенсія за вислугу років, виплата якої була припинена 20.11.2006 у зв'язку із працевлаштуванням за спеціальністю. Тобто до призначення позивачці пенсії за віком вона один день отримувала пенсію за вислугу років, що позбавляє її права на отримання грошової допомоги на підставі пункту 71 розділу Прикінцевих положень Закону № 1058-IV”.
Ураховуючи вищенаведене, позовні вимоги належить задовольнити частково.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судові витрати у справі становить судовий збір у сумі 908 грн, сплачений позивачем за подання позовної заяви до адміністративного суду.
Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код: 13844159) задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, які полягають у застосуванні для цілей обчислення розміру пенсії за віком ОСОБА_1 показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленого як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки.
3. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, яка полягає у непризначенні та невиплаті ОСОБА_1 пенсії за віком за період з 30.09.2021 по 31.10.2021.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 13844159) призначити та виплатити з 30.09.2021 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленого як середній показник за 2018, 2019, 2020 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.
5. Відмовити в задоволенні позовної вимоги про призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 29.09.2021.
6. Відмовити в задоволенні позовної вимоги про виплату ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі 10 (десяти) місячних пенсій згідно з пунктом 71 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
7. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код: 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 908 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна