27 лютого 2023 р. № 400/5476/22
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020,
про:визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 30.06.2021; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 30.06.2021.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що йому призначена пенсія за Законом України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ). На виконання пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103) відповідач у період з 01.01.2019 по 30.06.2021 щомісяця окремою сумою виплачував позивачу різницю між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованим відповідно до абзацу першого пункту Постанови № 103, та місячним розміром отриманої особою пенсії. Станом на 01.07.2021 відкладена виплата проведена в повному обсязі, отже, з порушенням строків виплати. Позивач зазначає, що звернувся до відповідача із заявою про виплату йому компенсації втрати частини доходів. У відповідь на заяву позивача відповідач повідомив, що виплату було проведено в порядку, визначеному чинним законодавством, а тому правові підстави для нарахування та виплати компенсації відсутні.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, зазначаючи, що після проведення перерахунку у 2018 році пенсії позивача з 01.01.2016 на виконання пункту 3 Постанови № 103 відповідач забезпечив її виплату в перерахованому розмірі відповідно до чинного законодавства, яке діяло станом на дату виникнення спірних правовідносин, - Постанови № 103 та постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1088 „Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян” (далі - Постанова № 1088).
Правом подати відповідь на відзив позивач не скористався.
У зв'язку з відсутністю заяв сторін про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін, суд, відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Безпосередньо, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
Відповідно до Постанови № 103 позивачу в березні 2018 року проведено перерахунок пенсії з 01.01.2016 з грошового забезпечення на підставі довідки ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області, розмір пенсійної виплати становив 4 821,87 грн.
Виплату пенсії у перерахованому розмірі відповідач провів у квітні 2018 року. Доплату різниці пенсії за період з 01.01.2018 по 31.03.2018 в сумі 4 540,92 грн відповідач провів у березні 2018 року за додатковою відомістю.
Доплата різниці пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 становила 36 327,36 грн. та виплачувалася у порядку, визначеному Постановою № 103, а саме:
з 01.01.2019 по 31.12.2019 - щомісяця окремою сумою у розмірі 756,82 грн (36327,36 грн / 24 місяці х 50 %);
з 01.01.2020 - щомісяця окремою сумою у розмірі 1 513,64 грн (36 327,36 грн / 24 місяці 1 513,64 грн х 100 %.
Загальна пенсійна виплата становила:
з 01.01.2019 - 5 578,69 гри (4821,87 (пенсія) + 756,82 (середньомісячний розмір різниці пенсії, нарахованої за 2016 - 2017 роки)),
з 01.01.2020 по 31.03.2020 - 6335,51 грн (4821,87 + 1513,64).
За період з 01.01.2019 по 30.06.2021 виплачено 36327,36 грн середньомісячного розміру різниці пенсії, нарахованої за 2016-2017 роки, заборгованість станом на 01.07.2021 відсутня.
Зазначені обставини підтверджуються листом відповідача від 12.08.2021 № 1400-0307-8/27598.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 05.08.2022, в якій просив здійснити нарахування та виплату заявнику компенсації за втрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати частини пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.
У відповідь на заяву позивача від 05.08.2022 відповідач листом від 05.09.2022 № 8328-7990/А-02/8-1400/22 повідомив позивачу про відсутність підстав для нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходів, посилаючись на виплату нарахованих сум пенсії в установлений строк.
Ухвалюючи рішення у справі, суд виходить з такого.
За нормами статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ, законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно з частиною другою статті 46 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон № 1058-IV) нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Відповідно до частини другої статті 55 Закону № 2262-ХІІ, нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок).
У постанові від 18.07.2018 у справі № 185/515/16-а (2-а/185/5/17) Верховний Суд вказав, що первинною умовою нарахування компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати є наявність вини відповідача. У зв'язку з цим, зазначив Верховний Суд, суди мали встановити період, за який позивачу з вини відповідача не нараховано і не виплачено доходи, на які він мав право.
Матеріали справи свідчать, що доплата пенсії за 2016-2017 роки в сумі 36 327,36 грн, нарахована позивачу в березні 2018 року на виконання Постанови № 103, виплачувалася йому відповідачем відповідно до положень Постанови № 103, а саме:
- з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 року;
- з 1 січня 2020 р. - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. та до забезпечення повної виплати розрахованої суми (по 30.06.2021).
Позивач не зазначає в позовній заяві, коли саме, на його думку, йому повинна була бути виплачена доплата за 2016-2017 роки, обчислена в березні 2018 року. Аргумент про порушення відповідачем строків виплати нарахованих за 2016-2017 роки сум доплати пенсії позивач обґрунтовує виключно тим, що відповідач виплачував ці суми із розстроченням, передбаченим Постановою № 103.
При цьому позивач не оскаржує дій відповідача із застосування відповідачем такого розстрочення.
Позивач вважає, що компенсація втрати частини доходів повинна бути нарахована йому за період з 01.01.2016 по 30.06.2021.
Постанова № 103 прийнята 21.02.2018 і набрала чинності 24.02.2018.
Відповідно до абзацу першого пункту 3 Постанови № 103 у її першій редакції, належало перерахувати з 1 січня 2016 р. пенсії, призначені згідно із Законом № 2262-ХІІ, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції”.
Відповідно до частини першої статті 51 Закону № 2262-ХІІ, перерахунок пенсій, призначених особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
У зв'язку з тим, що Постанова № 103 прийнята і набрала чинності у лютому 2018 року, перерахунки пенсій на виконання Постанови № 103 проводилися в березні 2018 року.
Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 2262-ХІІ, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, пенсія виплачується органами Пенсійного фонду України щомісяця, не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України, незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця його проживання, через організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Тобто нараховані позивачу в березні 2018 року суми навіть теоретично не могли бути виплачені раніше 01.04.2018.
На підставі цього у спірному періоді (01.01.2016-30.06.2021) належить розмежовувати 2 окремі періоди:
- з 01.01.2016 по 31.03.2018;
- з 01.04.2018 по 30.06.2021.
За період з 01.01.2016 по 31.03.2018 відсутнє в будь-якому разі порушення строків виплати доплати пенсії, оскільки Постанова № 103, на виконання якої така доплата нарахована, прийнята і набрала чинності у лютому 2018 року, а в березні 2018 року відповідач виконував відповідні перерахунки.
Тобто нараховані у березні 2018 року суми пенсії аж ніяк не могли бути виплачені у 2016-2017 роках, тому за період з 01.01.2016 по 31.03.2018 позовні вимоги є очевидно необґрунтованими та до задоволення не підлягають.
Щодо періоду з 01.04.2018 по 30.06.2021.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2, Головне управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та Законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду.
Згідно з абзацами 2-4 пункту 3 Постанови № 103 у її першій редакції, виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 1 січня 2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018 р. та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку:
з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 року;
з 1 січня 2020 р. - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.
Частковим рішенням від 14.05.2019 № 826/12704/18 Окружний адміністративний суд м. Києва визнав протиправним та скасував пункт 3 Постанови № 103. Це часткове рішення суду набрало законної сили 19.11.2019 у зв'язку із залишенням його без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019 у справі № 826/12704/18.
Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже, пункт 3 Постанови № 103 був обов'язковим до застосування відповідачем як органом Пенсійного фонду до 19.11.2019. Одночасно, оскільки у цій справі належить першочергово установити наявність чи відсутність вини відповідача, суд бере до уваги, що про існування постанови від 19.11.2019 відповідач, який не був учасником справи № 826/12704/18, не мав можливості дізнатися раніше за дату її офіційного оприлюднення 10.12.2019 в офіційному виданні - «Офіційний вісник України» № 95 за 2019 рік (стор. 170).
За таких умов, дізнавшись у грудні 2019 року про набрання законної сили судовим рішенням, яким скасований пункт 3 Постанови № 103, відповідач мав обов'язок нарахувати позивачу до виплати в січні 2020 року всю суму не виплаченої на той час доплати за період з 2016 по 2017 роки.
Зокрема, виплатити залишок доплати у грудні 2019 року відповідач не мав можливості, оскільки фінансування виплати пенсій як через банківські установи, так і на пошту здійснюється до початку виплатного періоду, а саме:
- відповідно до пункту 13 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України
від 30 .08.1999 № 1596, списки у двох примірниках за один день до початку кожного виплатного періоду, за який виплачується пенсія та грошова допомога, подаються органами Пенсійного фонду та органами соціального захисту населення відповідним установам уповноважених банків разом з двома примірниками описів;
- відповідно до пункту 1.18 Інструкції про виплату та доставку пенсій, соціальних допомог національним оператором поштового зв'язку, затвердженої спільним наказом Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства праці та соціальної політики України від 28.04.2009 № 464/156, постановою правління Пенсійного фонду України від 28.04.2009 N 14-1. для забезпечення своєчасної виплати пенсій, соціальних допомог органи Пенсійного фонду, органи праці та соціального захисту населення перераховують кошти на відповідні рахунки поштамтів, вузлів (центрів) поштового зв'язку за два робочі дні до початку виплатного періоду.
Разом з тим, 24.12.2019 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» (далі - Постанова № 1088), підпункт 2 пункту 1 якої встановлює, що особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) з 1 січня 2020 р. виплачується пенсія, яка з 1 січня 2016 р. перерахована з розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсії, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом), та щомісяця проводиться виплата 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої з 1 січня 2016 р., та місячним розміром пенсії, отриманої особою за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р., до забезпечення повної виплати розрахованої суми різниці.
З 01.01.2020 відповідач керувався підпунктом 2 пункту 1 Постанови № 1088 у питанні порядку та розміру виплати позивачу доплати
Підпункт 2 пункту 1 Постанови № 1088 був визнаний протиправним та нечинним рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2020 у справі № 640/620/20. Зазначене рішення суду було скасоване постановою Верховного Суду від 20.11.2022 у справі № 640/620/20.
Отже, відповідач правомірно керувався підпунктом 2 пункту 1 Постанови № 1088.
Надаючи відповідь на аргументи позивача, наведені в позовній заяві, суд зазначає.
Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19, позивач зазначає, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2019 у справі № 826/12704/18, яке набрало законної сили 19.11.2019, пункт 3 Постанови № 103, яким керувався відповідач, визнаний протиправним і скасований в судовому порядку, оскільки він звужує зміст та обсяг існуючих прав і свобод пенсіонера.
Відповідно до статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Постановою Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19 надані настанови судам щодо способу застосування нормативно-правових актів під час розгляду справ.
Тобто, якби суд розглядав позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача з виплати визначеного відповідно до Постанови № 103 підвищення пенсії позивача за 2016-2017 роки з розстроченням та зобов'язання відповідача виплатити таке підвищення в повному обсязі без застосування норм пункту 3 Постанови № 103, то суд, керуючись зазначеним висновком Верховного Суду, вважав би строки виплати пенсії порушеними і задовольнив би позовні вимоги за весь період з 01.04.2018.
Разом з тим, у цій справі визначене відповідно до Постанови № 103 підвищення за 2016-2017 роки в сумі 36 327,36 грн уже виплачене позивачу, заборгованість відсутня.
Предметом позову у справі, що розглядається, є компенсація позивачу втрати частини доходів, нарахування і виплата якої залежать від того, чи є вина пенсійного органу у порушенні строків виплати сум пенсій.
Тобто у цій справі суд застосовує пункт 3 Постанови № 103 не для визначення права позивача на виплату підвищення у повному розмірі, а для цілей оцінки наявності чи відсутності вини пенсійного органу у порушенні строків виплати пенсії за тим законодавством, яке було чинним і було обов'язковим до застосування саме відповідачем як державним органом виконавчої влади.
Постанови № 103 та № 1088 були обов'язкові до застосування відповідачем.
Дії відповідача із застосування розстрочення виплати нарахованої за 2016-2017 роки доплати не оскаржувалися позивачем в судовому порядку та не визнавалися протиправними.
Ураховуючи вищезазначене в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність вини відповідача, а тому і підстави для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів відсутні.
Судові витрати у справі становить судовий збір, сплачений позивачем за звернення до адміністративного суду з позовною заявою в сумі 992,40 грн, який на підставі частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку відмовою в позові, не належить стягувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код: 13844159) відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна