печерський районний суд міста києва
Справа № 757/504/22-ц
Категорія 43
13 лютого 2023 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Ільєвої Т.Г.,
при секретарі - Ємець Д.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу 757/504/22-ц за позовом Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -
У січні 2022 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.
Так, позивач обґрунтовуючи свої вимоги, вказує, що між ОСОБА_2 та Акціонерним товариством «Страхова компанія «ІНГО» був укладений поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/5479267. Забезпечений транспортний засіб за полісом - «ВАЗ», державний № НОМЕР_1 .
Як вбачається із п. 9 вказаного полісу, в графі «Зменшення пільговику (%)», вказано 50%, тобто поліс укладався на пільгових умовах, зі зменшенням розміру страхового платежу із застосуванням понижуючого коефіцієнту, на підставі п. 13.2. ст. 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
В період дії договору страхування, 19.05.2019 року, в м. Києві, по пр-ту. Ак. Глушкова, 1, мала місце дорожньо - транспортна пригода із участю автомобілі з «ВАЗ», державний № НОМЕР_1 (власник - ОСОБА_2 , водій - ОСОБА_1 ) та «Suzuki», державний № НОМЕР_2 (власник - ОСОБА_3 , водій - ОСОБА_3 ).
Після дорожньо - транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження в результаті чого завдано матеріальних збитків.
Згідно постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 05.08.2019 року, винним у скоєнні дорожньо - транспортної пригоди, що мала місце 19.05.2019 року, є ОСОБА_1 .
Після вищезазначеної дорожньо - транспортної пригоди, потерпілий ОСОБА_3 звернувся до позивача із заявою на виплату страхового відшкодування за збитки завдані в результаті ДТП, винним в якій є ОСОБА_1 .
Оскільки даний випадок є страховим, за полісом № АМ5479267, АТ «СК «ІНГО» вищевказана заява була прийнята та були здійснені дії по встановленню всіх обставин події,визначенню розміру збитку та виплаті страхового відшкодування.
Так, позивач, на підставі зібраних документів по справі, враховуючи умови, страхування, здійснив виплату страхового відшкодування потерпілій особі в розмірі 8 522,28 грн. Цей факт підтверджується, зокрема, страховим актом та платіжним дорученням про виплату страхового відшкодування.
Розмір збитку визначався на підставі ремонтної калькуляції № 813, відповідно до якої вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Suzuki», державний № НОМЕР_3 , становить 9 522 грн. 28 коп. Виплата страхового відшкодування визначалась за мінусом розміру франшизи (1000,00 грн.), що помітно із страхового акту.
Так, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «ВАЗ», державний № НОМЕР_4 була застрахована на пільгових умовах. Тобто, при укладенні полісу, ОСОБА_2 сплатив лише 50% страхового платежу на підставі п. 13.2. ст. 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно цієї ж статті, зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України. Однак в даному випадку, автомобілем керував не власник забезпеченого автомобіля ОСОБА_2 , а відповідач, ОСОБА_1 . Враховуючи зазначене, забезпечений транспортний засіб на момент ДТП використовувався з порушенням ст. 13 Закону.
Представник позивача вказує, що в даному випадку є підстава для звернення з вимогою про стягнення 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування із відповідача, оскільки саме відповідач є особою відповідальною за завдану шкоду і забезпечений автомобіль використовувався з порушенням ст. 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Розрахунок суми, що стягується з відповідача здійснювався наступним чином: 9 522 грн. 28 коп. (збиток згідно ремонтної калькуляції № 813) - 1000, 00 грн. (розмір франшизи) х 50 % (згідно ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ) = 4 261 грн.14 коп.
З врахуванням зазначеного, позивач просить суд:
- стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 4 261,14 грн. на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО»;
- стягнути з ОСОБА_1 витрати по сплаті позивачем судового збору в розмірі 2270,00 гривень на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО».
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення судових повісток та розміщенням оголошення на сайті Печерського районного суду м. Києва, тому в силу положень ст. 131 ЦПК України.
Разом з цим, в прохальній частині позову зазначено про розгляд справи за відсутності позивача, вимоги підтримали.
Відповідач в судове засідання не з'явися про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується зворотнім повідомленням, окрім цього відповідачем до суду було подано відзив на позовну заяву та на заяву про збільшення позовних вимог.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи, про що зазначено у позовній заяві.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановивши зазначені обставини, дійшов до наступних висновків.
Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно ч. ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» № 85/96-ВР від 07.03.1996 року, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).
Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (ч. 1 ст. 10 Закону України «Про страхування»).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (ст. 980 ЦК України).
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (ст. 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (ч. 1 ст. 999 ЦК України).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у ст. 7 Закону України «Про страхування». До них п. 9 ч. 1 вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Так, учасники справи згідно з її матеріалами мають декілька зобов'язань: договірне зобов'язання між позивачем і потерпілою - за договором добровільного майнового страхування; деліктне зобов'язання між потерпілою та відповідачем - із завдання шкоди внаслідок ДТП; договірне зобов'язання між відповідачем і третьою особою - за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника за наявності певних умов.
Згідно зі ст. 2.7 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальних або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Так, ч. 3 цієї ж статті зазначено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощоІ володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 1 ст. 38-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Аналізуючи положення вищезазначених процесуальних норм, під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що обставини, на які посилалась сторона позивача у позовній заяві знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, оскільки стороною відповідача не було спростовано доводи позивача.
Відтак, позов підлягає задоволенню.
Згідно ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270 грн. 00 коп.
Керуючись Законами України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та «Про страхування», ст.ст. 11, 526, 610, 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 274-279, 280, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 4 261 (чотири тисячі двісті шістдесят одна) грн. 14 коп. на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО».
Стягнути з ОСОБА_1 користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст судового рішення складено 13.02.2023.
Суддя Т.Г. Ільєва