печерський районний суд міста києва
Справа № 757/3137/23-к
13 лютого 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань - ОСОБА_2
за участі:
адвоката - ОСОБА_3
підозрюваного - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
слідчого - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві провадження №757/3137/23-к за скаргою ОСОБА_4 про скасування повідомлення слідчого другого відділу Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчинених внаслідок ведення Російською Федерацією, із залученням представників інших держав, агресивної війни проти України Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 , погоджене прокурором другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини у сфері оборонно-промислового комплексу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про підозру ОСОБА_4 від 16.09.2022, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 426 КК України, у кримінальному провадженні № 62021000000000184 від 02.03.2021,-
24.01.2023 до слідчого судді надійшла скарга ОСОБА_4 про скасування повідомлення слідчого другого відділу Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчинених внаслідок ведення Російською Федерацією, із залученням представників інших держав, агресивної війни проти України Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 , погоджене прокурором другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини у сфері оборонно-промислового комплексу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про підозру ОСОБА_4 від 16.09.2022, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 426 КК України, у кримінальному провадженні № 62021000000000184 від 02.03.2021.
Так, скарга мотивована тим, що генерал-лейтенант ОСОБА_4 , будучи військовою службовою особою, проходячи військову службу на посаді Голови Держспецзв'язку, у період з березня 2018 року по жовтень 2019 року, приймаючи рішення про виплату та конкретні розміри надбавок за інтенсивність служби та щомісячних премій собі, першому заступнику Голови Держспецзв'язку полковнику ОСОБА_7 та заступнику Голови Держспецзв'язку полковнику ОСОБА_8 не виконав дій, які він за своїми службовими обов'язками повинен був виконати, а саме, в порушення вимог статей 19, 68 Конституції України, статті 11 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пункту 12 Положення про Адміністрацію Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 №411, абзацу 2 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 №718 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу», умисно не направляв до Кабінету Міністрів України пропозиції щодо виплати та конкретних розмірів надбавок за інтенсивність та щомісячних премій вищевказаним особам, у зв'язку з чим незаконно нараховано виплати, як надбавки за інтенсивність служби та премії, в загальному розмірі 545 218,53 грн. та виплачено грошові кошти в загальній сумі 537 040,26 грн, чим завдано істотної майнової шкоди Державному бюджету України на вказану суму.
Разом з цим, адвокат вказує, що пред'явлена ОСОБА_4 підозра є очевидно необгрунтованою та такою, шо пред'явлена безпідставно, оскільки:
- ні Статутом Внутрішньої служби Збройних Сил України, ні Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, ні Положенням про Адміністрацію Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, ні Постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 №718 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу», ні будь-якими іншими нормативно-правовими актами не встановлювався обов'язок керівника Держспецзв'язку в період з березня 2018 року до жовтня 2019 року направляти пропозиції про здійснення виплат на оплату надбавки за інтенсивність служби собі, заступнику та першому заступнику на погодження до Міністра Кабінету Міністрів або будь-якої іншої особи, - шо свідчить про порушення п. 4 ч. 1 ст. 277 КПК України при пред'явленні підозри, оскільки самим змістом повідомлення про підозру спростовується наявність в діянні ОСОБА_4 складу злочину, зокрема такого його елементу як об'єктивної сторони злочину - кримінально- протиправної бездіяльності;
- інкримінована ОСОБА_4 форма об'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 426 КК України, охоплює лише такі прояви бездіяльності військових службових осіб, які стосуються поведінки їх підлеглих, а орган досудового розслідування у повідомленні про підозру ставть у вину ОСОБА_4 бездіяльність щодо невиконання обов'язку, який не передбачає жодного виконання Скаржником функцій військової влади відносно своїх підлеглих, - шо свідчить про порушення п. 4 ч. 1 ст. 277 КПК України при пред'явленні підозри, оскільки самим змістом повідомлення про підозру спростовується наявність в діянні ОСОБА_4 складу злочину, зокрема такого його елементу як об'єктивної сторони злочину - кримінально- протиправної бездіяльності;
- здійснення витрати на оплату надбавки за інтенсивність служби та премії Голові Держспецзв'язку ОСОБА_4 , першому заступнику Голови Держешещзв'язку ОСОБА_9 та заступнику Голови Держспецзв'язку ОСОБА_8 за 2018-2019 роки в межах затвердженого фонду оплати праці, спростовує навіть гіпотетичну можливість того, що держава зазнала майнової шкоди на суму таких виплат, оскільки власне держава передбачила (заклала) такі кошти для цілей оплати праці працівникам шляхом затвердження вказаних фондів оплати праці, - шо свідчить про порушення п. 4 ч. 1 ст. 277 КПК України при пред'явленні підозри, оскільки самим змістом повідомлення про підозру спростовується наявність у діянні ОСОБА_4 складу злочину, зокрема такого його елементу як об'єктивної сторони злочину - суспільно небезпечних наслідків у вигляді істотної шкоди;
- підписання окремих та не пов'язаних між собою наказів про особовий склад (21 наказ протягом періоду з березня 2018 року по жовтень 2019 року), якими визначався конкретний розмір надбавки за інтенсивність служби та щомісячний розмір премії Голові, першому заступнику та заступнику Голови Держспецзв'язку, не об'єднувалося та не могло об'єднуватися єдиним наміром Скаржника, щонайменше, з огляду на непередбачуваність фондів грошового забезпечення, затверджених на різні бюджетні роки (2018 та 2019) та відмінність періодів часу, підстав та мети прийняття відповідних наказів; стороною обвинувачення не наведено жодних обгрунтувань щодо пов'язаності всіх відповідних наказів про особовий склад єдиним, а не самостійними намірами, що виникали щоразу перед підписанням кожного окремого наказу про особовий склад, - що свідчить про порушення п. 4 ч. 1 ст. 277 КПК України при пред'явленні підозри, оскільки самим змістом повідомлення про підозру спростовується наявність в діянні ОСОБА_4 складу злочину, зокрема такого його елементу як об'єктивної сторони злочину - суспільно небезпечних наслідків у вигляді істотної шкоди, то у 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а саме суми в розмірі 220 250 грн (у 2018 році) та/або 240 125 грн (у 2019 році), адже жодним з 21-го наказу про особовий склад зазначені суми перевищені не були;
- матеріали кримінального провадження № 62021000000000184 від 02.03.2021 не містять достатніх доказів вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, а органом досудового розслідування не вчинено всіх необхідних процесуальних дій для дотримання стандарту достатності доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, зокрема: не отримано Інформації від Кабінету Міністрів України чи Міністра Кабінету Міністрів України про наявність чи відсутність в них в період з березня 2018 року до жовтня 2019 року прав (повноважень) на погодження пропозицій Голови Держспецзв'язку щодо встановлення, нарахування і виплату премій, надбавок за Інтенсивність Голові Держспецзв'язку, його першому заступнику та заступнику; не ініційовано та не реалізовано проведення слідчих розшукових дій, спрямованих на отримання показань особи, яка у інкримінований період обіймала посаду Міністра Кабінету Міністрів України - допиту ОСОБА_10 , що свідчить про порушення п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України при пред'явленні підозри, оскільки органом досудового розслідування не вчинено всіх необхідних процесуальних дій для дотримання стандарту достатності доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Відтак, адвокат стверджує, що підозра є необґрунтованою, не містить змісту повідомлення про підозру, виклад обставин не вказує на наявність в діяннях підозрюваного кримінального правопорушення та відсутній умисел. Окрім цього, на думку адвоката шкода ніяким чином не завдана.
З врахуванням зазначеного у скарзі та поясненнях, адвокат просить суд:
- скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_4 від 16.09.2022 слідчого другого відділу Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчинених внаслідок ведення Російською Федерацією, із залученням представників інших держав, агресивної війни проти України Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 , погоджене прокурором другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини у сфері оборонно-промислового комплексу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні № 62021000000000184 від 02.03.2021 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 426 КК України.
- зобов'язати компетентну посадову особу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Офісу Генерального прокурора у кримінальному провадженні № 62021000000000184 від 02.03.2021 вчинити дії щодо виключення з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей у кримінальному провадженні № 62021000000000184 від 02.03.2021 про дату та час повідомлення про підозру ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 426 КК України.
В судовому засіданні адвокат та підозрюваний підтримали скаргу, вказали що підозра є необгрунтованою.
Прокурор в судовому засіданні та слідчий в судовому засіданні заперечували щодо задоволення скарги вказали, що підозра є необгрунтованою, а доводи прокурора безпідставними.
Окрім цього, слідчий подав письмові заперечення, в яких зазначено, що у період з 07.03.2018 по 22.10.2019 рішення про виплату та конкретний розмір надбавки за інтенсивність служби, премії, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення Голові Держспецзв'язку, його першому заступнику та заступнику повинно було прийматися Міністром Кабінету Міністрів України або особою, яка тимчасово виконує його обов'язки.
Також, зазначив щодо позиції адвоката, що інкримінована ОСОБА_4 форма об'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 426 КК України охоплює лише такі прояви бездіяльності військових службових осіб, які стосуються поведінки їх підлеглих, а орган досудового розслідування у повідомленні про підозру ставить у вину ОСОБА_4 бездіяльність щодо невиконання обов'язку, який не передбачає жодного виконання скаржником функцій військової влади відносно своїх підлеглих.
Слідчий зазначає, що дане твердження є довільним тлумаченням, адже диспозиція ч.1 ст. 426 КК України, як кримінально карану бездіяльність військової службової особи, визначає також інше умисне невиконання дій, які вона за своїми службовими обов'язками повинна була виконати, якщо це заподіяло істотну шкоду. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є лише суспільно небезпечні наслідки у виді істотної шкоди, яка за приписами примітки 2 до ст. 425 КК України може виявлятися у заподіянні майнової шкоди.
Відповідно до висновку експерта від 09.09.2022 № 20483/22-72/22823/22-72, отриманого за результатами проведення судової економічної експертизи у кримінальному провадженні №62021000000000184, сума зайво нарахованих та виплачених керівництву Держспецзв'язку надбавок за інтенсивність служби та премій є втратою активів (збитками).
Більш того, колегія суддів Третьої судової палати, Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 30.09.2020 (справа 517/639/17), яка набрала законної сили, зазначила, що за наявності права особи на отримання або нарахування надбавок, його реалізація повинна здійснюватися в порядку і спосіб, визначений законодавством. Підвищена інтенсивність праці не є безумовною підставою для нарахування надбавок до заробітної плати, оскільки залежить і від інших критеріїв та показників, які враховуються керівництвом підприємства, установи, організації.
Підписання окремих та не пов'язаних між собою наказів про особовий склад, якими визначався конкретний розмір надбавки за інтенсивність служби щомісячний розмір премії Голові, першому заступнику та заступнику Голови Держспецзв'язку, не об'єднувалося та не могло об'єднуватися єдиним наміром Скаржника, щонайменше, з огляду на непередбачуваність фондів грошового і абезпечення, затверджених на різні бюджетні роки та відмінність періодів часу, підстав та мети прийняття відповідних наказів.
Окрім цього, слідчий зауважив, що сторона захисту не наділена правом оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості. Перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри здійснюється під час безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом.
Вивчивши скаргу, заслухавши позицію учасників процесу, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Офісу Генеральнош прокурора здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021000000000184 від 02.03.2021.
16.09.2022 у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 426 КК України, тобто у іншому умисному невиконанні військовою службовою особою дій, які вона за своїми службовими обов'язками повинна була виконати, якщо це заподіяло істотну шкоду, вчиненому в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
21.10.2022 прокурором винесена постанова про завершення досудового розслідування та надання доступу до його матеріалів, згідно з якою зібрані під час досудового розслідування докази визнані достатніми для складання обвинувального акту відносно ОСОБА_4 , а досудове розслідування завершеним.
Слідчий суддя звертає увагу що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Так, відповідно до змісту ч.ч. 1, 2 ст. 111 КПК України, повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.
Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
Слідчий суддя, при постановлені ухвали, керується при цьому висновками ЄСПЛ у справі «Фокс, Кампбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», де зазначено, що «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином. І вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення» та така кількість доказів на даний час у вказаних матеріалах наведена.
Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
При цьому, слідчий суддя нагадує що обставини здійснення підозрюваною особою конкретних дій та доведеність її вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
З огляду на вищезазначене, підозра є певним початковим етапом обвинувачення, оскільки під час підозри висувається припущення про можливого скоєння особою кримінального правопорушення, а відтак, має відповідати загальним вимогам, які характеризують зміст обвинувачення. Враховуючи, що підозра є припущенням про вчинення конкретною особою кримінального правопорушення, то існування підозри нерозривно пов'язане із наявністю підозрюваного.
Разом з цим, стандарти доказування (переконання) поступово зростають з перебігом ефективного розслідування та потребують більш глибокого обґрунтування та прийняття рішення слідчим, прокурором «поза розумним сумнівом»,
Стандарт оцінки доказів, як підстави прийняття обґрунтованого та законного рішення «поза розумним сумнівом» передбачає, зокрема, що повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри вже має ґрунтуватися не на припущення щодо можливості скоєння особою кримінального правопорушення, а на певних доказах, результатах досудового розслідування, які об'єктивно пов'язують підозрювану особу із фактом вчинення злочину.
Отже, застосування такого стандарту доказування і відповідно його перевірки слідчим суддею залежить від (1) рівня обмеження прав, свобод та інтересів людини внаслідок повідомленням її про підозру та (2) терміну здійснення ефективного розслідування.
Так, відповідно до положень ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою ст.37 цього Кодексу.
Згідно ст. 277 КПК України, письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості:1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру;7) права підозрюваного;8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Відповідно, до ст. 278 КПК України якою передбачено порядок вручення письмового повідомлення про підозру, вбачається, що :
1. Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
2. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання.
3. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню.
4. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Відповідно доположеньст.277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором, а також визначено вимоги, яким це повідомлення має відповідати.
Таким чином, слідчий суддя, вважає, що зміст повідомлення про підозру ОСОБА_4 узгоджується з вимогами даних статей та вручення підозри відбулось в рамках ст. 278 КПК України.
Слідчий суддя, при постановлені ухвали, керується при цьому висновками ЄСПЛ у справі «Фокс, Кампбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», де зазначено, що «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином. І вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення» та така кількість доказів на даний час у вказаних матеріалах наведена.
Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
При цьому слідчий суддя нагадує, що обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
При цьому, слідчий суддя звертає увагу суду, що перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з врахуванням положень ст.17 КПК України не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень ст.303 ч.1 п.10 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.
Визнання доказів недопустимими належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду, у відповідності до ст. 89 КПК України.
Так, ч. 1 ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Крім того, під час досудового розслідування у повідомленні зазначається стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, які відомі на момент здійснення повідомлення про підозру. При цьому слідчим суддею на даній стадії провадження не перевіряється наявність всіх елементів складу кримінального правопорушення, наведені у повідомленні про підозру обставини мають бути достатніми вважати, що особа могла вчинити вказане кримінальне правопорушення.
Тому, з викладених обставин, стороною захисту не аргументовано та не підтверджено жодним належним доказом підтверджень, які б свідчили про неналежність доказів, на яких ґрунтується підозра, тому твердження адвоката є безпідставними та недоведеними.
Дослідивши матеріали провадження в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування щодо підозрюваного, чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив, в тому числі, процесуальних порушень вимог Глави 22 КПК України, якими визначено випадки, зміст, порядок повідомлення про підозру.
При цьому, повторно слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.
Відтак, скарга не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.277-278, 303, 305-307, 309, 371-372 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні скарги ОСОБА_4 про скасування повідомлення слідчого другого відділу Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчинених внаслідок ведення Російською Федерацією, із залученням представників інших держав, агресивної війни проти України Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 , погоджене прокурором другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини у сфері оборонно-промислового комплексу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про підозру ОСОБА_4 від 16.09.2022, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 426 КК України, у кримінальному провадженні № 62021000000000184 від 02.03.2021 - відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1