"11" серпня 2010 р. Справа № 03/1447
Господарський суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Єфіменка В.В.,
з секретарем Коломієць В.П.,
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача -ОСОБА_1 за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с. Гірка Полонка, Луцький район, Волинська область
до приватного підприємця ОСОБА_3, м. Черкаси
про стягнення 39 058 грн. 71 коп., -
Заявлено позов про стягнення з відповідача 39 058 грн. 71 коп., в тому числі 38 688 грн. основного боргу та 370 грн. 71 коп. 3% річних за невиконання грошових зобов'язань по розрахунках за договорами від 03.02.2010 № 03/03/10-01 та від 09.02.2010 № 09/02/10-01 на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні за маршрутом м. Антверпен (Бельгія) -м. Кременчук (Україна).
Представник позивача в судовому засіданні 04 серпня 2010р. позов підтримав повністю, просив його задовольнити.
Після судового засідання, 04.08.2010 представник позивача подав заяву про розгляд спору по суті без його участі, позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач у відзиві на позов та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю вважаючи їх безпідставними посилаючись на те, що за період з 10.06.2010 по 09.08.2010 відповідач платіжним дорученнями перерахував позивачу 5805 грн. Відповідач не погоджується із твердженням позивача, що рахунок-фактура № СФ-0000067 від 09.02.2010 та рахунок-фактура № СФ-0000089 від 24.02.2010 являються належними доказами і не мають ніякого відношення до договорів перевезення вантажу автомобільним транспортом від 03.02.2010 № 03/03/10-01 та від 09.02.2010 № 09/02/10-01, а в актах здачі прийняття робіт за № ОУ-67 та № ОУ-89 відсутні посилання саме на виконання вищевказаних договорів перевезення вантажу автомобільним транспортом. Представник відповідача заявив клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
03.02.2010 сторони уклади договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом за № 03/02/10-01 у відповідності з яким позивач (перевізник) зобов'язався виконати перевезення вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні за маршрутом м. Антверпен (Бельгія) -м. Кременчук (Україна), а відповідач (експедитор) зобов'язався оплатити за надані послуги (вартість перевезення еквівалент 1900 євро).
09.02.2010 сторони уклади аналогічний договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом за № 09/02/10-01 у відповідності з яким позивач (перевізник) зобов'язався виконати перевезення вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні за маршрутом м. Антверпен (Бельгія) -м. Кременчук (Україна), а відповідач (експедитор) зобов'язався оплатити за надані послуги (вартість перевезення еквівалент 1900 євро).
П.13 вищевказаних договорів сторони визначили, що експедитор (відповідач) зобов'язаний розрахуватися з перевізником (позивачем) на протязі 20 банківських днів після отримання оригіналів CMR, рахунка, акта виконаних робіт, податкової накладної (для платників ПДВ).
Конвенція про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогам від 19.05.1956 (далі - Конвенція) (з послідуючими змінами, до якої Україна приєдналася у встановленому порядку) містить зокрема такі положення: ця Конвенція застосовується до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою транспортних засобів, коли місце завантаження і місце доставки вантажу, вказані в контракті, знаходяться на території двох різних країн, з яких, хоча б одна є учасницею Конвенції. Застосування Конвенції не залежить від місця проживання і національності сторін, які заключили договір.
При застосуванні цієї Конвенції під «транспортними засобами»слід розуміти автомобілі, автомобілі з напівпричепами, причепи і напівпричепи так, як вони визначені в ст. 4 Конвенції про дорожній рух від 19 вересня 1949 р.
Договір перевезення встановлюється накладною. Відсутність, неправильність або втрата накладної не відображаються ні на існуванні, ні на дійсності договору перевезення, до якого і в цьому випадку застосовуються правила цієї Конвенції.
Накладна складається в трьох екземплярах, підписаних відправником та перевізником, причому ці підписи можуть бути відпечатані типографським способом або замінені штампами відправника та перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена накладна. Перший екземпляр накладної передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.
Накладна, якщо не доведено зворотного, має силу договору відносно умов і задоволення прийняття вантажу перевізником.
При відсутності в накладній обґрунтованих перевізником оговорок, існує презумпція, що вантаж і його упаковка були зовні у справному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що число вантажних місць, а також їх маркування і номера відповідали вказівкам накладної.
По будь-яким спорам, що виникають з приводу перевезень, які здійснюються у відповідності з цією Конвенцією, позивач може звертатися не тільки до компетентних судів, що беруть участь у Конвенції країн, вказаних із взаємної згоди сторонами, а й до суду країни, на території якої знаходяться:
1) місце проживання відповідача, його головна контора, або відділення чи агентство, при посередництві якого був заключений договір перевезення або
2) місце прийняття вантажу до перевезення, або місце доставки.
Подання позовів, які можуть виникати в результаті перевезень, виконаних у відповідності з цією Конвенцією, можливе на протязі одного року. Проте, у випадку зловмисного проступку або вини, яка згідно закону, який застосовує суд, що розглядає справу, прирівнюється до зловмисного проступка, строк встановлюється в три роки. Строк обчислюється:
1) у випадку часткової втрати вантажу, його пошкодження або прострочки в доставці -з дня здачі вантажу;
2) у випадку втрати всього вантажу -з тридцятого дня по закінченні встановленого для перевезення строку, або якщо він (строк) не був встановлений, з 60-го дня по прийнятті вантажу перевізником до перевезення;
3) у всіх інших випадках по закінченні трьохмісячного строку із дня укладення договору перевезення.
День, вказаний вище в якості точки відліку строку подання позову, не приймається в рахунок при встановленні його строку.
Факт виконання зобов'язань позивачем з перевезення вантажів підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами:
- договорами від 03.02.2010 № 03/03/10-01 та від 09.02.2010 № 09/02/10-01 на перевезення вантажів автомобільним транспортом;
- міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) № 58908774 від 09.02.2010 та № 58908727 від 16.02.2010;
- рахунком-фактурою № СФ-0000067 від 09.02.2010;
- рахунком-фактурою № СФ-0000089 від 24.02.2010;
- актами здачі-прийняття робіт № ОУ-67 та № ОУ-89, які підписані підприємцями, затверджені та скріпленими печатками сторін;
- гарантійним листом відповідача від 10.06.2010, в якому відповідач гарантує здійснити оплату за надані транспортні послуги згідно вищезазначених рахунків до 30 червня 2010 року;
Отримання відповідачем оригіналів документів відповідно умов вищевказаних договорів підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 152493 від 18.02.2010 та № 227060 від 01.03.2010.
Докази отримання відповідачем 22.02.2010 та 03.03.2010 документів, визначених п. 13 вищезазначених договорів підтверджується його підписом на поштових повідомленнях.
Гарантійний лист відповідача від 10.06.2010 та факт перерахування ним коштів позивачу у розмірі 5805 грн. суд розцінює як доказ прийняття та виконання відповідачем умов договору перевезення вантажів у міжнародному сполученні.
Зобов'язання у відповідності з ст. 526 Цивільного Кодексу України та ст. 193 Господарського Кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач своїх грошових зобов'язань по розрахунках перед позивачем вчасно не виконав.
Відповідачем було перераховано позивачу частина боргу в розмірі 5 805 грн., що підтверджується дослідженими в судовому засіданні платіжними дорученнями:
- від 10.06.2010 № 46 на суму 1805 грн.,
- від 15.07.2010 № 60 на суму 1000 грн.,
- від 06.08.2010 № 80 на суму 2000 грн.,
- від 09.08.2010 № 86 на суму 1000 грн.
Суд приходить до висновку, що в частині стягнення 5 805 грн. боргу предмет спору відсутній, і в цій частині провадження у справі підлягає припиненню.
Ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний, на вимогу кредитора, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки та 3% річних від простроченої суми, що становить 370 грн. 71 коп.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення і з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 36 058 грн. 71 коп. в тому числі 35 688 грн. боргу, 370 грн. 71 коп. 3% річних за невиконання зобов”язань по розрахунках по договорах від 03.02.2010 № 03/03/10-01 та від 09.02.2010 № 09/02/10-01 на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні за маршрутом м. Антверпен (Бельгія) -м. Кременчук (Україна).
Відповідач до порушення провадження у справі сплатив позивачу по рахунку ФС 0000067:
- 11.06.2010 -1805 грн.;
- 15.07.2010 -1000 грн.
Позивач, звертаючись з позовом про стягнення 38 688 грн. боргу та 370,71 грн. 3% річних сплатив 390,58 грн. держмита.
Витрати по сплаті мита підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі, оскільки 3000 грн. він сплатив вже після порушення провадження у справі.
З відповідача на користь позивача необхідно стягнути 390,58 грн. витрат по держмиту та 236 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення.
Керуючись ст. 49, п.1-1 ст. 80, ст. 82-85 ГПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути 36 058 грн. 71 коп. в тому числі 35 688 грн. боргу, 370 грн. 71 коп. 3% річних, 390 грн. 58 коп. витрат по сплаті держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з приватного підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2.
В іншій частині позовних вимог провадження у справі припинити за відсутністю предмету спору.
Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.
СУДДЯ В.В.Єфіменко
Рішення оформлено
та підписано 13.08.2010.