30 серпня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Гнатенка А.В., суддів: Гуменюка В.І., Григор'євої Л.І., Данчука В.Г., Костенка В.Й.,-
розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до госпрозрахункової адміністративно-технічної інспекції Тернопільської міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
У липні 2004 року ОСОБА_1 звернувся із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 21 червня 2004 року його звільнено з роботи за п.4 ст.40 КЗпП України за відсутність на робочому місці без поважних причин 28 травня 2004 року та з 14 червня 2004 року по 21 червня 2004 року. Вважає, що звільнення є незаконним, так як ним була направлена відповідачу заява про надання йому відпустки з 14 червня 2004 року і оскільки відмови у задоволенні заяви він не отримав, тому вважав її задоволеною. Просив поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. У вересні 2004 року ОСОБА_1 доповнив свій позов та просив стягнути з відповідача моральну шкоду, оскільки незаконним звільненням порушено звичайний ритм його життя, погіршились відносини з колегами по роботі та матеріальне становище.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 25 листопада 2004 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 16 березня 2005 року рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25 листопада 2004 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд.
У касаційній скарзі госпрозрахункова адміністративно-технічна інспекція Тернопільської міської ради просить скасувати ухвалу апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та направляючи справу на новий розгляд, апеляційний суд послався на те, що суд першої інстанції не виконав певний обсяг процесуальних дій, пов'язаних з дослідженням суттєвих обставин справи.
Проте покладені в основу ухвали апеляційного суду мотиви скасування рішення суду й направлення її на новий розгляд до суду першої інстанції суперечать вимогам цивільного процесуального законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.301 ЦПК України (18.07.1963 року) суд апеляційної інстанції може встановлювати нові факти, досліджувати нові докази, а також докази, які, на думку осіб, що беруть участь у справі, судом першої інстанції досліджувались з порушенням встановленого цим Кодексом порядку.
Відповідно до норм чинного процесуального законодавства до підстав, за наявності яких суд апеляційної інстанції скасовує рішення з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, віднесені, зокрема, якщо: справа розглянута неповноважним суддею; рішення ухвалено чи підписано не тим суддею, який розглянув справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, не повідомлених про час і місце судового засідання; суд вирішив питання про права і обов»язки осіб, які не були притягнуті до участі у справі.
Проте в порушення вимог ст. ст. 301, 307 ЦПК України (18.07.1963 року) апеляційний суд безпідставно направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, ухилившись тим самим від процесуальних обов»язків, які покладені на нього законом при перегляді судових рішень.
З огляду на зазначене, постановлена ухвала суду апеляційної інстанції не може залишатися в силі й підлягає скасуванню, а справа-направленню на новий розгляд до апеляційного суду.
Керуючись ст.ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу госпрозрахункової адміністративно-технічної інспекції Тернопільської міської ради задовольнити.
Ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 16 березня 2005 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.В.Гнатенко
Судді: В.І.Гуменюк
В.Г.Данчук
Л.І.Григор'єва
В.Й.Косенко