Справа № 22ц - 9126/2010 року Головуючий по 1-й інстанції:
Юхно С.П.
Суддя-доповідач: Прядкіна О.В.
2010 року серпня місяця 21 дня м. Полтава
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді : Прядкіної О.В.
Суддів Пилипчук Л.І., Дряниці Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою , Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м.Полтаві
на постанову Ленінського районного суду м.Полтави суду від 20 січня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м.Полтаві про зобов'язання здійснити нарахування державної соціальної допомоги дитини війни.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Апеляційного суду, -
Постановою Ленінського районного суду м.Полтави суду від 20 січня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м.Полтаві.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м.Полтаві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року та з 1 січня по 30 червня 2009 року з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», ст.54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», та провести відповідні виплати за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року в сумі 715 грн. 25 коп., з 1 січня по 30 вересня 2009 року - в сумі 896 грн. 40 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
З постановою суду не погодився начальник Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м.Полтаві , надавши апеляційну скаргу, в якій прохає її скасувати з підстав порушення норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що остання задоволенню не підлягає.
Відповідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що згідно ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» позивач відноситься до категорії громадян, які мають статус дітей війни. У зв'язку з цим відповідно до ст.6 цього Закону має право на отримання державної соціальної допомоги у виді підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.
У період 2008-2009 років державна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком позивачу не виплачувалася.
Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив надані сторонами докази, належно їх оцінив і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову. При цьому вірно виходив з того, що не нарахування та, відповідно, невиплата позивачу державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у вказаний вище період є протиправною.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, яким визнано неконституційними положення п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Згідно зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що відповідач як орган, уповноважений призначати та виплачувати пенсії та доплати до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити позивачу належні нарахування ( за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але на порушення зазначеної статті таких нарахувань не провів, чим і допустив протиправну бездіяльність.
З огляду на наведені вище мотиви, починаючи з 22 травня 2008 року, стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» почала діяти у попередній редакції, отже відповідач з цієї дати повинен був проводити нарахування пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком.
А тому посилання в апеляційній скарзі на положення Постанови КМУ №530 від 28 травня 2008 року безпідставні, оскільки відповідно до ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Щодо вимог про нарахування і виплату допомоги у 2009 році, то статтею 71 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2009 рік" Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розрахунок соціальних виплат здійснюється, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.
Відповідно дія ст.71 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2009 рік" не поширюється на спірні відносини.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Не заслуговують уваги доводи апеляційної скарги щодо неправомірності застосування величини мінімальної пенсії за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов?язкове пенсійне страхування» для нарахування розміру виплат, встановлених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Оскільки законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає, то при розрахунку 30 % доплати до пенсії дітям війни, відповідач повинен виходити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" .
Посилання відповідача на правомірність своїх дій через відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не прийнято судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів органам Пенсійного фонду України для виконання покладених на них обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядалися.
Доводи апеляційної скарги не містять нових доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо верховенства й пріоритету норм конституційного та міжнародного законодавства про непорушність прав і свобод людини і громадянина, в тому числі в галузі соціального захисту осіб з статусом «дитина війни».
У зв'язку з цим, колегія суддів приходить до висновку про те, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального права, а тому скасуванню або зміні не підлягає.
Разом з тим необхідно врахувати, що даний спір виник в сфері соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, тому судовим рішенням повинні відновлюватись права особи шляхом покладення на відповідача обов'язку провести відповідні нарахування (перерахування) належних позивачу сум відповідно до спеціальних законів, а не шляхом стягнення конкретних сум. А тому в цій частині вимоги позивача безпідставні.
Керуючись ст.ст.303, 304-1, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу начальника Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м.Полтаві - відхилити.
Постанову Ленінського районного суду м.Полтави суду від 20 січня 2010 року - залишити без змін.
Виключити із резолютивної частини постанови вказівку суду про стягнення з відповідача на користь позивача конкретної суми доплати до пенсії за визначені періоди.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий : Прядкіна О.В.
Судді: Пилипчук Л.І.
Дряниця Ю.В.
/ Підписи /
З Оригіналом згідно :