Постанова
Іменем України
01 вересня 2006 року
Справа № 2-23/1577-2006
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Голика В.С.,
Градової О.Г.,
секретар судового засідання Алєєва А.М.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко Г.М.) від 19.06.2006 року у справі № 2-23/1577-2006
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим (вул. Леніна 22-а,Алушта,98500)
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №НОМЕР_1, №НОМЕР_2 від 30.08.2004 року, №НОМЕР_3, №НОМЕР_4 від 27.10.2004 року.
Останнім уточненням від 13.06.2006 року позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №НОМЕР_5 від 12.01.2005 року про визначення податкового зобов'язання з єдиного податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб в сумі 1600,00 грн., в інший частині від позову відмовився.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко Г.М.) від 19.06.2006 року у справі № 2-23/1577-2006А частково задоволено позов Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у місті Алушті в Автономній Республіці Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Алушті в Автономній Республіці Крим № НОМЕР_6 від 12.01.2005 року про донарахування податкового зобов'язання з єдиного податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб в сумі 1600,00 грн. В інший частині провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову у цій частині.
Задовольняючи позов, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення не є документом, який визначає нарахування «додаткового платежу до бюджету», встановленого Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19.06.2002 року №124-3/02 «Про деякі питання, пов'язані з нарахуванням та сплатою податків в Автономній Республіці Крим».
Не погодившись з постановою господарського суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у місті Алушті в Автономній Республіці Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.
В апеляційній скарзі податкова інспекція зазначає, що податкове зобов'язання з єдиного податку було визначено податковою інспекцією правомірно, при цьому сума податкового зобов'язання 1600,00 грн. складається з: 200,00 грн. -відповідно до статті 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»; 1400,00 грн. -відповідно до Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19.06.2002 року №124-3/02 «Про деякі питання, пов'язані з нарахуванням та сплатою податків в Автономній Республіці Крим».
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Латиніна О.А. від 15.08.2006 року у зв'язку з відпусткою у складі колегії було замінено суддю Черткову І.В. на суддю Голика В.С.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Сотула В.В. від 29.08.2006 року у зв'язку з відпусткою у складі колегії було замінено суддю Дугаренко О.В. на суддю Градову О.Г.
Слухання справи, призначене на 15.08.2006 року, було відкладено у зв'язку з неявкою представників сторін.
У судовому засіданні 29.08.2006 року оголошувалась перерва. Після оголошеної перерви 01.09.2006 року представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Судова колегія вважає можливим розглянути спір за відсутністю сторін, оскільки матеріалів справи достатньо для розгляду спору по суті, а згідно частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
Державною податковою інспекцією у місті Алушті 30.08.2004 року було проведено перевірку місця здійснення діяльності з питання наявності найманих працівників в буфеті з літньою площадкою, розташованому по АДРЕСА_2, який належить Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1. По результатах перевірки був складений акт №НОМЕР_7 від 30.08.2004 року.
Перевіркою зокрема було встановлено, що торгівельну діяльність у зазначеному буфеті здійснювала ОСОБА_2 з якою у позивача не був укладений трудовий договір.
На підставі акту перевірки податковою інспекцією 30.08.2004 року були прийняти податкові повідомлення-рішення №НОМЕР_1 про донарахування податкового зобов'язання з єдиного податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб в сумі 1400,00 грн., з яких 700,00 грн. -сума податку, 700,00 грн. -штрафні санкції, та №НОМЕР_2 про донарахування податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 79,95 грн., з яких 26,65 грн. -основний платіж, 53,30 грн. -штрафні санкції.
У процесі апеляційного оскарження Державною податковою інспекцією у місті Алушті зазначені податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарга позивача -без задоволення.
Рішенням Державної податкової адміністрації Автономної Республіки Крим про результати розгляду повторної скарги були скасовані зазначені податкові повідомлення рішення: №НОМЕР_2 -повністю, а №НОМЕР_1 у частині застосування штрафних санкцій з єдиного податку в сумі 700,00 грн. та донараховано податкове зобов'язання з єдиного податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб в розмірі 900,00 грн.
На підставі вказаного рішення було прийнято податкове повідомлення-рішення №НОМЕР_5 від 12.01.2005 року, яке і оспорюється позивачем у зв'язку з уточненням позовних вимог від 09.06.2006 року.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті такою, яка підлягає частковому задоволенню у зв'язку з наступним.
З матеріалів справи вбачається, що позивач на момент проведення перевірки був платником єдиного податку, згідно з свідоцтвом про сплату єдиного податку НОМЕР_8.
З пояснювальної записки ОСОБА_2 слідує, що остання працювала реалі затором у Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 з 01.06.2004 року, а документи, які свідчать про наявність між ними трудових відносин, знаходяться у позивача.
Відповідно до абзацу 4 статті 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» у разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.
Працівників на момент складання заяви про право на застосування спрощеної системи оподаткування у позивача не було, однак, факт наявності працівника позивачем не оспорюється.
Таким чином, судова колегія вважає правомірним визначення позивачу податкового зобов'язання з єдиного податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб в розмірі 200,00 грн. та вважає апеляційну скаргу податкової інспекції такою, яка підлягає задоволенню у цій частині.
Що стосується позивачу податкового зобов'язання з єдиного податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб в розмірі в сумі 1400,00 грн. на підставі Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19.06.2002 року №124-3/02 «Про деякі питання, пов'язані з нарахуванням та сплатою податків в Автономній Республіці Крим», то судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 1 статті 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 року був прийнятий відповідно до пункту 4 Перехідних положень Конституції України, в якому зазначено, що Президент України протягом трьох років після набуття чинності Конституцією України має право видавати схвалені Кабінетом Міністрів України і скріплені підписом Прем'єр-міністра України укази з економічних питань, не врегульованих законами.
Вказаним Указом у першому абзаці пункту 2 зазначено, що ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
Абзацом 4 цього пункту визначено, що у разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.
Згідно з абзацом 2 пункту 5 зазначеної Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим при встановленні органами державної податкової служби в ході перевірки господарюючих суб'єктів наявності найманих працівників, не включених в розділ 8 поданого даними суб'єктами заяви про перехід на спрощену систему оподаткування, і відсутності у цих найманих працівників довідки про їх трудові відносини з платником єдиного податку платник єдиного податку зобов'язаний виплатити додатковий платіж до бюджету у розмірі 100 відсотків ставки єдиного податку в розрахунку за кожний попередній календарний місяць роботи по єдиному податку у звітному календарному році.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з аналізу зазначених норм, судова колегія дійшла висновку, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим у Постанові від 19.06.2002 року №124-3/02 не мала повноважень для збільшення ставки єдиного податку.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку про неправомірність визначення податковою інспекцією податкового зобов'язання з єдиного податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб в розмірі 1400,00 грн. на підставі Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19.06.2002 року №124-3/02 «Про деякі питання, пов'язані з нарахуванням та сплатою податків в Автономній Республіці Крим».
Враховуючи викладене, судова колегія вважає апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті такою, яка підлягає частковому задоволенню, а постанову господарського суду першої інстанції -зміні.
Керуючись статтею 195, пунктом 2 частини 1 статті 198, статтею 201, частиною 2 статті 205, статтями 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим задовольнити частково.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.06.2006 року у справі № 2-23/1577-2006 змінити, виклавши резолютивну частину постанови у наступній редакції:
«1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати нечинним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у місті Алушті від 12.01.2005 року №НОМЕР_5 в частині донарахування податкового зобов'язання з єдиного податку в сумі 1400,00 грн.
3. У задоволенні позовних вимог в частині визнання нечинним податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у місті Алушті від 12.01.2005 року №НОМЕР_5 в частині донарахування податкового зобов'язання з єдиного податку в сумі 200,00 грн. відмовити.
4. В інший частині провадження у справі закрити.»
5. В інший частині резолютивну частину постанови господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.06.2006 року у справі № 2-23/1577-2006 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанову може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді В.С. Голик
О.Г. Градова