Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
Яреми А.Г.,
Лихути Л.М.,
Левченка Є.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні у м. Києві 29 серпня 2006 р. цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Державного підприємства “АИСТ» про відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Первомайського міського суду Харківської області від 16 січня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 06 квітня 2004 року,
У липни 2002 року ОСОБА_1 звернулась до суду в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 1986 року народження з позовом до Державного підприємства “Аист» ( далі ДП “Аист) та директора Гребьонкіної Л.А. про відшкодування моральної шкоди в сумі 3000 грн.
Позовні вимоги мотивувала тим, що 06 липня 2002 року ОСОБА_2 було неправомірно відрахована з дитячого табору підприємства за зловживання алкогольними напоями та паління, що привело до порушення здоров'я дочки .
Рішенням Первомайського міського суду Харківської області від 16 січня 2004 року в задоволені позову відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 06 квітня 2004 року рішення суду першої інстанції залишено без зміни.
В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасувати, як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи та встановленим доказам.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом апеляційної інстанції були допущені порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Первомайського місцевого суду Харківської області від 16 січня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 06 квітня 2004 року залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду України
Ярема А.Г.
Лихута Л.М..
Левченко Є.Ф..