ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________
"22" серпня 2006 р.
Справа № 13/93-06-3212А
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Л.І. Бандури
суддів: Л.І. Бойко, Т.А. Величко
при секретарі судового засідання Храмшиній І.Г.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: Кругленко Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
СПД -фізичної особи ОСОБА_2
на постанову господарського суду Одеської області від 30.05.2006р.
у справі № 13/93-06-3212А
за позовом СПД -фізичної особи ОСОБА_2
до ДПІ у Овідіопольському районі
про скасування податкового повідомлення - рішення
В судовому засіданні оголошувалась перерва згідно зі ст. 150 КАС України до 22.08.06р.
встановив:
ОСОБА_2 зареєстрована Овідіопольською районною державною адміністрацією як суб'єкт підприємницької діяльності без створення юридичної особи, про що зроблено запис в журналі обліку реєстрації справ від 26.03.2003р. та видане відповідне свідоцтво.
ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області здійснена перевірка господарської одиниці -бару «ІНФОРМАЦІЯ_2», який належить СПД -фізичній особі ОСОБА_2, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, про що складено акт №НОМЕР_1 від 24.10.2004р. (а.с.7-9).
В ході перевірки встановлено порушення п.п.1, 13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ч.1 ст.7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» та ч.24 ст.6 Декрету КМ України «Про акцизний збір», які полягали у непроведенні розрахункової операції через РРО на суму 21,50грн., невідповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі, зазначеній у денному звіті РРО, на 8,50грн., не розміщенні торгового патенту на видному місці, а також не розміщенні на видному місці копій декларацій про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (тютюнові вироби).
На підставі акту перевірки ДПІ у Овідіопольському районі прийняла податкове повідомлення-рішення №НОМЕР_2 від 02.11.2004р. про визначення податкового зобов'язання в сумі 1930грн. за порушення законодавства про патентування та порядку проведення розрахунків.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, СПД -фізична особа ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою та уточненням до неї про його скасування, оскільки вважає що рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства
Заперечуючи проти позову податкова служба послалась на ті ж обставини, які зазначені в акті перевірки.
Постановою господарського суду Одеської області від 30.05.2006р. (суддя О.Л. Панченко) позов задоволено частково. Податкове повідомлення-рішення ДПІ у Овідіопольському районі від 02.11.2004р. №НОМЕР_2 скасоване в частині визначення донарахованих штрафних санкцій у сумі 1930грн. сумою податкового зобов'язання, а застосування штрафних санкцій у сумі 80грн. скасовано в повному обсязі.
Приймаючи постанову, суд виходив із того, що позивачем порушено п.п. 1, 13 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі та громадського харчування та послуг» та ч.24 ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір». Разом з тим, суд зазначив, що у спірному податковому повідомленні-рішенні штрафні санкції визначені як сума податкового зобов'язання, що суперечить ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000р. та ст.ст. 13-15 Закону України «Про систему оподаткування», а оскільки штрафні санкції застосовані до позивача не за порушення правил оподаткування, у відповідача не було законних підстав для визначення їх як податкового зобов'язання з поширенням на них вимог Закону України № 2181-ІІІ, щодо граничного строку сплати та положень щодо наслідків несплати.
Не погоджуючись із постановою суду, СПД -фізична особа ОСОБА_2 після подачі заяви про апеляційне оскарження, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Заслухавши доводи представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши надані докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що постанова суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до п.1, п.13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі та громадського харчування та послуг» від 01.06.2000р. № 1776-Ш (із змінами та доповненнями) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Відповідно до ч.24 ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» (зі змінами і доповненнями) у суб'єкта підприємницької діяльності, що здійснює роздрібну торгівлю підакцизними товарами, на які встановлено ставки акцизного збору у відсотках до обороту, у місці торгівлі такими товарами на видному місці повинні бути розміщені засвідчені виробником або імпортером копії чинних декларацій про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари, що були подані їх виробником або імпортером до центрального органу державної податкової служби України або центрального органу державної митної служби України.
Аналіз вищевказаних законів свідчить, що відповідальність за їх невиконання настає лише при встановлені таких порушень.
Як вбачається з акту перевірки, факт непроведення розрахункової операції на суму 21,50грн. через РРО підтверджується рахунком офіціанта (а.с. 9), невідповідність сум готівкових коштів сумі, зазначеної у денному звіті РРО, на 8,50грн. -описом наявних готівкових коштів та денним звітом (а.с. 9).
Разом з тим, рахунок офіціанта є неналежним доказом, оскільки не містить ні назви закладу, ні дати його видачі, ні підпису офіціанта.
З опису наявних готівкових коштів від 24.10.2004р. вбачається невідповідність наявних грошових коштів сумі, зазначеної у денному звіті РРО, на суму 30грн., натомість, в акті перевірки сума невідповідності складає 8,50грн., крім того, опис наявних готівкових коштів містить виправлення.
Щодо порушень ч. 24 ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів «Про акцизний збір», судова колегія зазначає, що з описової частини акту перевірки не вбачається встановлення такого порушення, а зазначено про це тільки у висновках акту. Крім того, акт перевірки № НОМЕР_1 від 24.10.2004р. та додані до нього матеріали містять у собі численні виправлення, помилки та неточності, що позбавляє можливості достовірно встановити обставини справи.
В порушення Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, затвердженого Наказом ДПА України № НОМЕР_3, податковою інспекцією не доведено факт надання акту перевірки СПД для ознайомлення та підпису, так як акт відмови від підписання матеріалів перевірки складений на керівника підприємства бару «ІНФОРМАЦІЯ_1», тоді як перевірка здійснювалась в кафе-барі «ІНФОРМАЦІЯ_2».
Таким чином, висновок суду першої інстанції про допущені позивачем порушення, які встановлені актом перевірки, не відповідає матеріалам справи.
Господарський суд Одеської області обґрунтовано дійшов висновку про те, що штрафні санкції застосовані до позивача не за порушення правил оподаткування, тому у відповідача не було законних підстав для визначення їх як податкового зобов'язання. Судом також правомірно встановлено, що у ДПІ не було підстав застосовувати до позивача штрафні санкції у сумі 80 грн. за порушення порядку використання торгового патенту.
Виходячи з вищевикладеного, постанова господарського суду підлягає скасуванню, як прийнята при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу СПД ОСОБА_2 задовільнити.
Постанову господарського суду Одеської області від 30.05.2006р. у справі № 13/93-06-3212А скасувати, позов задовільнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Овідіопольському районі від 02.11.2004р. № НОМЕР_2.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя Л. І. Бандура
Суддя Л.І. Бойко
Суддя Т.А. Величко