Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
Яреми А.Г.,
Лихути Л.М.,
Левченка Є.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні у м. Києві 29 серпня 2006 р. цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Приватно-орендного підприємства “ЛАН» про стягнення орендної плати за земельний пай, відшкодування моральної шкоди та покладення обов'язків щодо продовження договору оренди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миргородського районного суду Полтавської області від 18 вересня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 02 березня 2004 року,
У березні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та Приватно-орендного підприємства “ЛАН» (далі ПОП “Лан») про стягнення орендної плати за земельний пай у розмірі 385 грн. 54 коп., відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000 грн. та покладення обов'язків щодо продовження договору оренди земельного паю.
Позовні вимоги мотивував тим, що 07 лютого 2000 року між ним та ОСОБА2 було укладено договір оренди земельного паю на строк 3 роки з оплатою у розмірі 1 % від вартості земельного паю. В порушення Указу Президента України від 02 лютого 2002 року “ Про додаткові міри по захисту селян-власників земельних ділянок та земельних паїв» відповідач орендатор ОСОБА_2 не збільшив орендну плату до 1,5%, а з 01 січня 2003 року відмовився від продовження договору оренди.
Рішенням Миргородського районного суду Полтавської області від 18 вересня 2003 року позов задоволено частково: з ОСОБА_2 стягнуто на користь позивача 73 грн.58 коп. орендної плати за 2002 рік. В решті вимог відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 02 березня 2004 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2 орендної плати скасовано, постановлено нове рішення. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача 390 грн. 69 коп. В решті рішення суду залишено без зміни.
В касаційний скарзі ОСОБА_1 просить постановлені судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд у суд першої інстанції в зв'язку з тим, що рішення постановлені з порушенням норм матеріального и процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом апеляційної інстанції були допущені порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Миргородського районного суду Полтавської області від 18 вересня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 02 березня 2004 року залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду України
Ярема А.Г.
Лихута Л.М.
Левченко Є.Ф.