Справа № 496/6298/22
Провадження № 1-кп/496/360/23
(повний текст)
15 лютого 2023 року Біляївський районний суд Одеської області в складі:
Судді - ОСОБА_1 ,
заучастю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
перекладача - ОСОБА_6 в режимі відеоконференції з Ренійського районного суду Одеської області,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі Біляївського районного суду Одеської області обвинувальний акт та клопотання захисника обвинуваченого про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, з забороною залишати житло цілодобово, та звільнення його з-під варти в залі суду та клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за обвинуваченням: ОСОБА_4 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 255, ст. 257, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263 КК України,-
В провадженні Біляївського районного суду Одеської області розглядається зазначене кримінальне провадження.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 подав до суду клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт з забороною залишати житло цілодобово, та звільнення його з-під варти в залі суду.
В судовому засіданні захисник підтримав подане ним клопотання та заперечував проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив замінити ОСОБА_4 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт з забороною залишати житло цілодобово, звільнивши його з-під варти в залі суду. Заперечення обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 має захворювання, важкий перебіг яких не надає можливості проходження лікування в умовах ДУ «Одеський слідчий ізолятор», оскільки як вбачається із медичної довідки від 18.01.2023 року (складено відповідно до амбулаторної карти ф№ 025/0), наданої завідувачем Одеської міської медичної частини № 21, а також інших витребуваних захисником документів, що додаються до клопотання, обвинувачений ОСОБА_7 , хворіє на симптоматичну епілепсію та остеохондроз попереково-крижового відділу хребта. При цьому, з 10.01.2023 року, у обвинуваченого виникали судомні напади та, відповідно, йому надавалась невідкладна допомога.
Також з огляду на наявність беззаперечних доказів стосовно необґрунтованості пред'явленого обвинувального акту, відсутності кваліфікуючих ознак злочину, незаконності проведення слідчих дій, а також того, що докази отримані на стадії досудового розслідування - були отримані з явним порушенням вимог, встановлених КПК України, та які ані кожен окремо, ані у своїй сукупності не можуть об'єктивно свідчити про те, що ОСОБА_4 вчинив злочини, що йому інкримінуються. Захисник зазначив, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (п. 80 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 у справі «Харченко проти України»).
Обвинувачений підтримав думку захисника.
В підготовчому судовому засіданні прокурор заперечував проти заміни запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт та підтримав подане ним клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке він просив задовольнити, так як строк тримання ОСОБА_4 під вартою закінчується 23 лютого 2023 року та обґрунтував клопотання тим, що ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких та тяжкого кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 255, ст. 257, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263 КК України. Посилаючись на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду, оскільки йому загрожує покарання до п'ятнадцяти років позбавлення волі. Крім того, обвинувачений, в тому числі, використовуючи свої зв'язки у кримінальному світі, може незаконно вплинути на свідків, потерпілих або інших підозрюваних, яких наразі оголошено у розшук та узгодити свої показання з показаннями інших осіб, схилити їх до надання завідомо неправдивих показів, з метою уникнення покарання або його мінімізації, також може вчинити інше кримінальне правопорушення, продовжити свою злочину діяльність, оскільки офіційно не працевлаштованим, постійного місця проживання в Україні немає, є громадянином Молдови. Прокурор також просить врахувати факт того, що ОСОБА_4 за фактом вчинених ним кримінальних правопорушень, в яких він обвинувачується є керівником злочинної організації, тому з урахуванням всіх цих обставин, є підставами для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави.
Суд, заслухавши думку прокурора щодо продовження строку тримання під вартою, заперечення обвинуваченого та клопотання захисника, та додані до нього документи, дійшов до наступного висновку.
За змістом ст. 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Доцільність продовження перебування під вартою особи, яка підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо у відповідності з її особливими характеристиками.
Відповідно до ст. 17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Прецедентне право Конвенції розробило чотири базових прийнятних підстави для відмови у звільненні особи з під варти:
ризик, що особа, якій пред'явлено обвинувачення не з'явиться на суді /справа Stogmuller проти Austria/;
ризик, що особа, якій пред'явлено обвинувачення у випадку звільнення прийме дії, направлені на перешкоджання відправленню правосуддя /справа Stogmuller проти Austria/;
ризик, що особа, якій пред'явлено обвинувачення, здійснить подальші правопорушення /справа Matznetter проти Austria/;
ризик, що особа порушить громадський порядок /справа Letellier проти France/.
Стаття 5 Рекомендації Комітету Європи від 27.06.1980 р. "Про взяття під варту до суду" зауважується на тому, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.
Так, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
У рішенні ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії», Суд зазначив: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».
Обставини даного кримінального провадження, в тому числі і дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який є громадянином іншої країни, та не має зареєстрованого житла в Україні, на думку суду, дають достатні підстави припускати, що обвинувачений може здійснити спроби переховування від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності. При цьому, суд ознайомившись із доданою до клопотання захисника копією договору оренди житлового приміщення, критично ставиться до нього, як на підставу наявності у обвинуваченого постійного місця проживання. Договір укладений лише 26.01.2023 року, іншою особою в інтересах ОСОБА_4 , в період знаходження його під вартою. Тобто таке житло не вказує на сталі соціальні зв'язки обвинуваченого. За таких обставин, суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.
Враховуючи обставини інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_4 злочинів, дані про особу обвинуваченого, який є непрацевлаштованим, обвинувачується у скоєнні декількох особливо тяжких злочинів, в тому числі бандитизм, при цьому відповідно обвинувального акту, таку кримінальну діяльність обвинувачений здійснює впродовж довгого часу, із залученням осіб, які складають злочину організацію, суд також вважає, що існує ризик того, що обвинувачений може продовжити вчинення протиправних незаконних дій, зокрема вчинити інше кримінальне правопорушення. За наведених обставин, суд вважає, що в даному кримінальному провадженні існує реальний ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК.
Щодо можливості незаконно вплинути на свідків, потерпілих або інших підозрюваних, яких наразі оголошено у розшук та узгодити обвинуваченим свої показання з показаннями інших осіб, схилити їх до надання завідомо неправдивих показів, з метою уникнення покарання або його мінімізації, то суд визнає неспроможними доводи сторони захисту щодо відсутності таких ризиків, оскільки покази потерпілих та свідків, які станом на даний час ще не допитані в судовому засіданні, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого розгляду кримінального провадження, перебуваючи на свободі, обвинувачений може здійснювати незаконний вплив на свідків, потерпілих та інших осіб, що наразі перебувають у розшуку, тобто є підозрюваними в скоєнні злочинів, схиляючи їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Щодо посилання захисника обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 про неможливість утримування обвинуваченого в умовах слідчого ізолятора, оскільки за наявних медичних довідок та заключень, ОСОБА_4 не зможуть надати належну медичну допомогу та лікування, то суд зазначає наступне.
Захисником до заперечення додано ряд медичної документації, в тому числі медичну довідку від 18.01.2023 року № 16/ОММЧ-21-23-вн наданої завідувачем Одеської міської медичної частини № 21, а також інших витребуваних документів, що додаються до клопотання, згідно яких обвинувачений ОСОБА_7 , хворіє на симптоматичну епілепсію та остеохондроз попереково-крижового вілділу хребта. При цьому, з 10.01.2023 року, у ОСОБА_4 виникали судомні напади та, відповідно, йому надавалась невідкладна допомога. Рекомендації до лікування такі: лікування таблетками, МРТ головного мозку, ЕЕГ головного мозку. Ув'язнений знаходиться під постійним наглядом лікаря та чергового медичного персоналу.
Слід зазначити, що медичне обслуговування осіб, взятих під варту виконується належним чином, адже це закріплено на законодавчому рівні, так існує певний порядок взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту затверджений Наказ Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України 10.02.2012 № 239/5/104, згідно якого обвинувачений може отримувати належне лікування перебуваючи під вартою в Одеському слідчому ізоляторі.
Стаття 11 ЗУ «Про попереднє ув'язнення» встановлює, що особам, взятим під варту, забезпечуються побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 21 Закону визначено, що адміністрація місць попереднього ув'язнення зобов'язана: створити особам, взятим під варту, необхідні житлово-побутові умови відповідно до встановлених норм, забезпечити їх харчуванням та медичним обслуговуванням.
Таким чином твердження захисника ОСОБА_5 про незадовільний стан здоров'я обвинуваченого та необхідність його лікування тільки в медичних закладах поза межами установи Одеського слідчого ізолятора, та неможливість отримання ним задовільного лікування в межах установи, об'єктивно нічим не підтверджується, а лікування, відповідно довідки, можливо в умовах ДУ Одеський слідчий ізолятор враховуючи, що обвинувачений під постійним наглядом лікарів. Консультації проводяться із залученням фахівців, у зв'язку із чим відсутні достатні підстави для зміни раніше застосованого до нього запобіжного заходу. Отже надані документи не містять висновку про неможливість утримувати ОСОБА_4 в умовах ОСІ.
Відмовляючи в задоволенні клопотання захисника та задовольняючи клопотання прокурора, суд виходить з того, що санкції статей за якими обвинувачується ОСОБА_4 передбачають покарання до п'ятнадцяти років позбавлення волі, що на думку суду є важливим аргументом, вважати, що він може переховуватись від правосуддя, крім того, дійсно інший запобіжний захід може сприяти тому, що обвинувачений може вплинути на показання свідків, потерпілого, які ще не були допитаними в судовому засіданні. Крім того, обвинувачений є громадянином іншої країни, не має постійного місця проживання в Україні, офіційно не працевлаштований, тому враховуючи сукупність зазначених прокурором ризиків та аргументів, які на даний час не відпали, суд вважає клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Приймаючи до уваги принцип презумпції невинуватості, правил поваги свободи особи, вік, стан здоров'я обвинуваченого, а також те, що ОСОБА_4 обвинувачуються у скоєнні особливо тяжких злочинів, незважаючи на те, що обвинувачений, раніше до кримінальної відповідальності на території України не притягувався, суд приходить до висновку, про необхідність відступу від правил поваги свободи особи та вважає необхідним продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки зазначені фактори виправдовують тримання даної особи під вартою.
Щодо визначення розміру застави обвинуваченому, то судом вже було надано цьому оцінку при обранні запобіжного заходу. Так, керуючись положеннями ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.
Враховуючи те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені злочину передбаченого ч. 2 ст. 255 КК України, суд вважає недоцільним визначати йому розмір застави.
Суд, у підготовчому судовому засіданні у відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 314 КПК України, поставив на обговорення питання щодо направлення обвинувального акту до відповідного суду для визначення підсудності, оскільки встановив непідсудність даного кримінального провадження Біляївському районному суду Одеської області.
У відповідності до ч. 1 ст. 32 КПК України, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 34 КПК України кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності.
Також у відповідності до ч. 2 ст. 34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п'яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.
З огляду на вищенаведене, суд вважає за потрібне направити обвинувальний акт до Одеського апеляційного суду для вирішення питання щодо територіальної підсудності кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 23, 32, 34, 177, 178, 184, 314-315, 350, 376, 395 КПК України, -
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про заміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, з забороною залишати житло цілодобово, та звільнення його з-під варти в залі суду - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, а саме з 15 лютого 2023 року до 15 квітня 2023 року, включно.
Утримання обвинуваченого проводити в ДУ «Одеській слідчий ізолятор».
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі - начальнику ДУ «Одеській слідчий ізолятор».
Звернутись до Одеського апеляційного суду з поданням для вирішення питання щодо територіальної підсудності кримінального провадження № 12022160000000659 від 27.09.2022 року за обвинуваченням: ОСОБА_4 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 255, ст. 257, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263 КК України.
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена в частинні продовження запобіжного заходу безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено17 лютого 2023 року о 10:00 годині.
Суддя ОСОБА_1