Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311
Іменем України
17.08.2010Справа №2-18/2193-2010
За позовом - Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Феодосії», м. Феодосія (вул. Земська, 8, м. Феодосія, 98100)
До відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Феодосіякурорт», м Феодосія (вул. Галерейна, 14, м. Феодосія, 98100)
Про стягнення 28233,57 грн.
Суддя І.К. Осоченко
Від позивача - Майорова Н.М. - ю/к., довіреність № 1 від 04.01.2010р.
Від відповідача - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Феодосії», м. Феодосія - позивач, звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Феодосіякурорт», м Феодосія - відповідача, в якій просить стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 28233,57 грн., з яких 23229,31 грн. - сума основного боргу, 2867,59 грн. - суму пені, 1732,82 грн. - сума інфляційних витрат, 403,85 грн. - сума 3% річних.
Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 509, 525, 526, 530, 532, 546, 548, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 13.04.2005 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 471/05 на відпуск води з комунального водопроводу та прийом стоків в комунальну каналізацію. Згідно з умовами Договору, позивач прийняв на себе зобов'язання по забезпеченню відповідача водою, а відповідач зобов'язувався сплачувати за надані послуги. Відповідач не виконав свої зобов'язання належним чином, у зв'язку з чим, за період з червня 2009р. по 01.03.2010р., за ним утворилася заборгованість у розмірі 23229,31 грн., що і стало підставою звернення до суду.
15.06.2010р. у судовому засіданні від сторін заявлено клопотання відповідно до ст. 69 ГПК України про продовження строку розгляду справи.
Для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, з урахуванням положень ст. 69 ГПК України, суд продовжив строк розгляду справи .
15.06.2010 року у судовому засіданні представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що в порядку досудового врегулювання спору сторони дійшли згоди відносно поетапного погашення заборгованості, а також відповідач вказує, що станом на 14.06.2010р. заборгованість відповідача складає 16695,13 грн.
17.08.2010 року представник позивача надав суду заяву від 10.08.2010 року № 1792 про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 23229,31 грн., пеню у розмірі 2412,59 грн., інфляційні витрати у сумі 1732,82 грн. та 3% річних у сумі 403,85 грн.
Суд приймає таку заяву позивача до свого розгляду.
17.08.2010 року на адресу суду від відповідача надійшла телеграма, в якій відповідач клопоче про зменшення суми пені на 80% та просить розглянути справу за відсутності свого представника.
Розгляд справи відкладався, у справі судом була оголошена перерва з 12.08.2010 року по 17.08.2010 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно статті 19 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема, з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.
На позивача та відповідача розповсюджується стаття 19 вказаного Закону.
13.04.2005 року між Виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства м. Феодосія та Товариством з обмеженою відповідальністю «Феодосіякурорт» укладено договір № 471/05 на водопостачання з комунального водопроводу і приймання стоків у комунальну каналізацію.
Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Феодосія» є правонаступником Виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства м. Феодосія, що підтверджується пунктом 1.1 статуту, свідоцтвом про державну реєстрацію та довідкою Головного управління статистики в АР Крим про включення позивача до ЄДРПОУ.
Згідно з п. 17 Договору № 471/05 від 13.04.2005 року даний договір укладений строком по 13.04.2006 року включно, застосовується до відносин позивача та відповідача з дати підписання та вважається продовженим на один рік, якщо протягом місяця до скінчення строку не надійде заява однієї з сторін про відмову від даного договору або його перегляді.
Отже, згідно змісту вказаного п. 17 договору та як вбачається з матеріалів справи, даний договір є продовженим, діючим, в судовому порядку недійсним не визнавався та безпосередньо застосовується до правовідносин сторін.
Відповідно до п. 1 та п. 3 договору позивач ("Водоканал") приймає на себе зобов'язання забезпечувати відповідача ("Абонента") питною холодною водою і проводити водовідведення, а "Абонент" (відповідач) приймає на себе зобов'язання своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, належно експлуатувати водопровідні і каналізаційні мережі.
Отже, судом встановлено, що згідно зазначеного у п. п. 1, 3, предметом даного договору є виключно правовідносини сторін (позивача та відповідача) щодо надання послуг водопостачання та водовідведення відповідачу та зобов'язання відповідача, зокрема, своєчасно сплачувати вказані послуги.
Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Статтею 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з договором облік витраченої води та стоків визначається за показниками приладів обліку (водомірів, водолічильників), на об'єктах відповідача, які фіксують кількість спожитої ним води та відведених стоків. Зняття показів водомірів здійснюється щомісячно представниками Водоканалу, спільно з представниками абонента.
Абонент самостійно здійснює щомісячні платежі відповідно до виставленого рахунку у строк до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 3 договору).
Розрахунки за воду здійснюються згідно тарифам в розмірі за 1 м. куб. відпущеної води та за 1 м. куб відведених стоків з урахування ПДВ, а саме: за воду - 9,37 грн. за куб.м., за стоки - 6,69 грн. за куб.м.
Однак, відповідачем оплата за вказаним договором за період з червня 2009 року по 01.03.2010 року не здійснювалася у повному обсязі та у встановлені строку, у зв'язку із чим на час звернення позивача до суду за відповідачем рахувалася заборгованість у сумі 23229,31 грн.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідач не представив суду доказів оплати суми боргу розмірі 23229,31 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів, у зв'язку із чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
У відповідності зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3 % (три відсотки) річних від простроченої суми.
Позивач у своїй позовній заяві просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 403,85 грн. та інфляційну суму у розмірі 1732,82 грн. за період з січня 2008 року по 24.03.2008 року.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Оскільки вище судом встановлений факт прострочення оплати відповідачем отриманих послуг з водопостачання та водовідведення, то з відповідача підлягає стягненню 3% річних за період з червня 2009 року по березень 2010 року у сумі 403,85 грн. та інфляційні витрати за період з червня 2009 року по березень 2010 року у сумі 1732,82 грн.
У своїй заяві про уточнення позовних вимог позивач також просить стягнути з відповідача пеню у сумі 2412,59 грн.
Прокурор у своїй позовній заяві також просить стягнути з відповідача пеню у сумі 606,58 грн. за період з 10.12.2009 року по 09.03.2010 року.
Учасники господарських відносин згідно зі статтею 216 Господарського кодексу України несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування у відношенні правопорушників господарських санкцій. При цьому, згідно зі статтею 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин відповідають і за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань. До штрафних санкцій, передбачених статтею 230 Господарського кодексу України, відносяться господарські санкції у виді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити при порушенні їм правил здійснення господарської діяльності.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (стаття 232 Господарського кодексу України).
Стаття 546 Цивільного кодексу України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Неустойкою є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору у випадку порушення боржником зобов'язання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (стаття 551 Цивільного кодексу України).
Пунктом 14.1 договору від 13.04.2005 року передбачено, що у разі порушення абонентом строків здійснення розрахунків, абонент сплачує водоканалу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Перевіривши розрахунок пені, представлений позивачем, відповідно до якого пеня становить 2412,59 грн., суд знаходить його вірним.
Проте 17.08.2010 року на адресу суду від відповідача надійшла телеграма, в якій відповідач клопоче про зменшення суми пені на 80% у зв'язку із тяжким матеріальним становищем.
Згідно зі ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки (штрафу, пені) може бути зменшений за рішенням суду.
Також, пунктом 3 ст. 83 ГПК України встановлено, приймаючи рішення, господарський суд має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Приймаючи до уваги сезонний характер роботи відповідача суд вважає за необхідне частково задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір пені на 70% та стягнути з відповідача пеню у сумі тільки 723,78 грн.
Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.
17.08.2010р. у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 20.08.2010 року
На підставі вищевикладеного та керуючись 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82 - 85, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Прийняти до свого розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог від 10.08.2010 року № 1792.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Феодосіякурорт», м Феодосія (вул. Галерейна, 14, м. Феодосія, 98100, код ЄДРПОУ 02140128) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Феодосії», м. Феодосія (вул. Земська, 8, м. Феодосія, 98100; р/р 26000525514741 в КРФ АКБ УСБ м. Сімферополь, МФО 324010, код ЄДРПОУ 03348086) 23229,31 грн. заборгованості, 403,85 грн. - 3% річних, 1732,82 грн. інфляційної суми, 723,79 грн. пені, 277,79 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5. У частині стягнення пені у сумі 1688,81 грн. у позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Осоченко І.К.