Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322
Іменем України
20.08.2010Справа №2-32/3627-2010
Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
За позовом Відкритого акціонерного товариства “Крименерго” (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400)
До відповідача Ленінського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим (98200, АР Крим, Ленінський р-н, смт. Леніне, вул.. Енгельса, 9 В ідентифікаційний код 08673738)
Про стягнення 70 957, 50 грн.
За участю представників:
Від позивача - Шереметьєва Л.О., довіреність № 015-Д від 05.01.2010р. у справі.
Від відповідача - Романенко С.Л. довіреність № 7 від 16.08.2010р. у справі.
Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.
Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство „Крименерго” звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Ленінського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим, в якій просить стягнути з відповідача 70 957, 50 грн., в тому числі 51 133, 44 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію, 1 252, 01 грн. інфляційних втрат за активну електричну енергію, 573, 89 грн. - 3% річних за активну електричну енергію, 3 921, 58 грн. - пені за активну електричну енергію, 13 003, 45 грн. - заборгованості за спожиту реактивну електричну енергію, 115, 27 грн. - інфляційних втрат за спожиту реактивну електричну енергію, 122, 28 грн. - 3% річних за спожиту реактивну електричну енергію, 835, 58 грн. - пені за спожиту реактивну електричну енергію.
Ухвалою господарського суду від 20.07.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 16.08.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.
У судовому засіданні 16.08.2010р. оголошено перерву в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов'язків за договором № 99 від 06.12.04р. поставки електричної енергії, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 51 133, 44 грн. - за активну електричну енергію, та 13 003, 45 грн. - за реактивну електричну енергію , що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.
Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги визнав в розмірі 39 000, 75 грн. основного боргу, просив суд визнати відповідачем у справі ГУ МВС України в АР Крим, а Ленінський районний відділ ГУ МВС України в АР Крим - співвідповідачем. Крім того, просив суд надати відстрочку виконання рішення.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 20.08.2010р. відповідачу відмовлено у задоволенні клопотання про залучення у справі другого відповідача.
У судовому засіданні представник позивача надав клопотання в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача 15 229, 52 грн. заборгованості за активну електричну енергію, 1 252,02 грн. - інфляційних втрат за активну електричну енергію, 569, 52 грн. 3% річних за активну електричну енергію, 3 701, 53 грн. пені за активну електричну енергію, 13 003, 45 грн. заборгованості за реактивну електричну енергію, 115, 27 грн. - інфляційних втрат за реактивну електричну енергію, 3% річних в розмірі 122, 28 грн. за реактивну електричну енергію, 822, 41 грн. пені за реактивну електричну енергію.
Представник відповідача у судовому засіданні із вимогами, викладеними в заяві погодився в повному обсязі.
Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
06.12.2004 р. між ВАТ «Крименерго» (Постачальник) (позивач) та Ленінським районним відділом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим (Споживач) (відповідач) укладено договір № 99 про постачання електричної енергії. (а.с. 22-25).
За своєю правовою природою, зазначений договір є договором надання послуг.
Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно Преамбулі пункту 2 Договору під час виконання цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватись чинним законодавством України, Правилами користування електричною енергією.
Пунктом 1 Договору передбачено, що Постачальник поставляє електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику її вартість та здійсню інші платежі згідно з умовами дійсного Договору та додатків до Договору, що є невід'ємними частинами.
Відповідно до пункту 7.2 Договору перевірка стану розрахунків за електроенергію здійснюється за розрахунковий період щомісячно, та оформлюється двостороннім Актом звірки, який Споживач зобов'язаний повернути підписаним до наступного розрахункового періоду.
Пунктом 1 Додатку до договору № 4.2 сторони передбачили, що розрахунки за спожиту електроенергію здійснюються відповідно до пункту 6.6 ПКЕЕ. Розрахункова дата ( день, коли Споживач надає Акт про обсяги спожитої електроенергії, а Постачальник виставляє остаточний рахунок) встановлюється 6 числа кожного місяця. ( а.с. 26).
Відповідно до пункту 5 зазначеного додатку до Договору, споживач до 13 числа кожного місяця здійснює розрахунок .
Пунктом 18 додатку № 5 до Договору передбачено, що за результатами розрахункового періоду 6 числа Постачальник виписує Споживачеві документи на оплату за перетоки реактивної електроенергії. Кошти за перетоки перераховуються протягом 5 днів з дня отримання розрахункових документів. ( а.с. 27-28).
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.
Сторони не представили доказів розірвання вказаного договору або зміни його умов, у той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів. Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент розгляду спору договір продовжує діяти.
Відповідно до пункту 23 ПКЕЕ оплата спожитої електричної енергії, в тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється споживачем шляхом зарахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку. Кошти від застосування штрафних санкцій до споживача, в тому числі пеня за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії, а також плата за надання споживачу додаткових послуг зараховуються на поточний рахунок енергопостачальника.
У виконання вимог пункту 19 ПКЕЕ, в якому зазначено, що розрахунки за спожиту електричну енергію здійснюються на підставі показань приладів обліку, постачальником було здійснено зняття показань приладів обліку споживача. (а.с. 31,33,35).
На підставі показань про спожиту електричну енергію Постачальником були виставлені рахунки № 99 від 12.01.2010р. на суму 9 012, 81 грн. ( а.с. 30), № 99 від 11.01.2010р. га суму 41 631, 70 грн. ( а.с. 32), № 99 від 11.03.2010р. на суму 54 484, 19 грн. ( а.с. 34), № 99 від 08.04.2010р. на суму 64 506, 11 грн. ( а.с. 36), № 99 від 13.05.2010р. на суму 52 106, 19 грн. ( а.с. 37). № 99 від 08.06.2010р. на суму 51 133, 44 грн. ( а.с. 38), на оплату реактивної електричної енергії: № 99 від 12.01.2010р. на суму 2 733, 84 грн. ( а.с. 39), № 99 від 11.02.2010р. на суму 7 036, 72 грн. ( а.с. 41), № 99 від 11.03.2010р. на суму 9 274, 82 грн. ( а.с. 43), № 99 від 08.04.2010р. на суму 11 082, 09 грн. ( а.с. 45), № 99 від 13.05.2010р. на суму 12 327, 44 грн. ( а.с. 46), № 99 від 08.06.2010р. на суму 13 003, 45 грн. ( а.с. 47).
Вказані рахунки були отримані споживачем, відповідно до підпису уповноваженої особи у рахунках.
Пункт 2 статті 509 Цивільного кодексу України вказує, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 діючого Кодексу.
Одночасно, пунктом 3 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права і обов'язки можуть виникати безпосередньо з закону чи іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність. Таким нормативно-правовим актом є Правила користування електричною енергією.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем частково оплачувалась активна електрична енергія, а саме 6 647, 22 грн. були оплачені 25.06.2010р., 7 000, 00 грн. - 23.07.2010р., 8 580, 17 грн. - 26.07.2020р., 7 000, 00 грн. - 29.07.2010р., 6 676, 53 грн. - 13.08.2010р.
Таким чином, судом встановлено, що сума заборгованості в розмірі 6 647, 22 грн. була погашена відповідачем до звернення позивача до суду із позовом про стягнення заборгованості в примусовому порядку. (14.07.2010р. згідно зі штампом поштового відділення на конверті, доданому до позовної заяви).
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Отже, суд не може прийняти зменшення позовних вимог в цій частині, оскільки у позивача було відсутнє право вимоги на момент звернення із відповідним позовом до суду.
Що стосується сплаченої заборгованості в розмірі 29 256, 70 грн., судом встановлено, що вказана заборгованість погашена відповідачем після звернення позивача із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку.
Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
За таких обставин, провадження у дійсній справі підлягає припиненню в частині стягнення 29 256, 70 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки відповідачем вказана сума заборгованості погашена .
Відповідач не представив суду обґрунтованих доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 15 229, 52 грн. за активну електроенергію та 13 003, 45 грн. за реактивну електроенергію, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 15 229, 52 грн. за активну електроенергію та 13 003, 45 грн. за реактивну електроенергію є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 569, 52 грн. 3% річних та 1 252, 01 грн. інфляційних втрат за активну електричну енергію.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Матеріалами справи підтверджена сума інфляційних втрат за активну електричну енергію в розмірі 1 252, 01 грн., визнана відповідачем у судовому засіданні та підлягає стягненню.
Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтями 536 та 692 Цивільного кодексу України, які встановлюють, що в разі прострочення оплати товару, продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Так, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, сума 3% річних за активну електричну енергію за період з 13.01.2010р. по 02.07.2010р. підтверджується матеріалами справи в розмірі 569, 52 грн., визнана відповідачем та підлягає стягненню.
Отже, сума 3% річних складає 128, 70 грн., проте оскільки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, сума 3% річних у розмірі 121, 46 грн. визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 122, 28 грн. 3% річних та 115, 27 грн. інфляційних втрат за реактивну електричну енергію.
Судом встановлено, що заявлена позивачем сума 122, 28 грн. 3% річних та 115, 27 грн. інфляційних втрат за реактивну електричну енергію підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.
Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 701, 53 грн. за активну електричну енергію та 822, 41 грн. - за реактивну електричну енергію.
Відповідно до пункту 8 Договору, вразі несвоєчасної оплати Постачальник нараховує Споживачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.
Аналогічна позиція міститься в пункті 25 ПКЕЕ, яка зазначає, що за несвоєчасну оплату електричної енергії понад термін, обумовлений договором, споживач сплачує неустойку (пеню) згідно з законодавством та договором.
Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Судом встановлено, що заявлена сума пені в розмірі 3 701, 53 грн. за активну електричну енергію та 822, 41 грн. - за реактивну електричну енергію підтверджується матеріалами справи, визнані відповідачем у судовому засіданні та підлягають стягненню.
Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Статтею 233 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Ленінський районний відділ ГУМВС України в АРК є бюджетною організацією та повністю фінансується з державного бюджету України.
Беручи до уваги важливість напрямку діяльності Ленінського районного відділу ГУМВС України в АРК, та виключну необхідність використання електроенергії в реалізації забезпечення захисту прав і свобод громадян, суспільства і держави від протиправних посягань, охороні громадського порядку, суд вважає винятковим випадком та приводом до зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Виходячи із загальних засад цивільного законодавства, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, беручи до уваги ступінь виконання відповідачем зобов'язання, та те, що розміри пені, яка підлягає сплаті відповідачем на користь позивача можуть суттєво вплинути на фінансовий стан відповідача, а також враховуючи, що порушення грошових зобов'язань з боку відповідача сталось з об'єктивних причин, наведених відповідачем у поданому до суду відзиві на позовну заяву, відповідно до частини 2 статті 233 Господарського кодексу України, керуючись правами, наданими пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе, як виняток, зменшити нарахований розмір пені, стягнувши з відповідача 370, 15 грн. пені за активну електричну енергію та 82, 24 грн. пені за реактивну електричну енергію.
При цьому, судом встановлено, що порушення відповідачем зобов'язань за договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.
Іншого, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України суду не доведено.
Крім того, відповідачем було заявлено клопотання про розстрочення виплати заборгованості.
Суд з цього приводу вважає необхідним зазначити наступне.
Згідно статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Зі змісту вказаної норми можна зробити висновок, що таке право може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.
Суд роз'яснює право звернутися до суду з заявою про надання відстрочки, розстрочки виконання рішення в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України в будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 78, пунктом 1-1 статті 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Ленінського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим (98200, АР Крим, Ленінський р-н, смт. Леніне, вул.. Енгельса, 9 В ідентифікаційний код 08673738) на користь Відкритого акціонерного товариства “Крименерго” (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400) 15 229, 52 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію.
3. Стягнути з Ленінського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим (98200, АР Крим, Ленінський р-н, смт. Леніне, вул.. Енгельса, 9 В ідентифікаційний код 08673738) на користь Відкритого акціонерного товариства “Крименерго” (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400) 1 252, 01 грн. інфляційних втрат за активну електричну енергію, 562, 52 грн. - 3% річних за активну електричну енергію, 370, 15 грн. пені за активну електричну енергію, 13 003, 45 грн. - заборгованість за реактивну електричну енергію, 115, 27 грн. інфляційних втрат за реактивну електричну енергію, 122, 28 грн. - 3% річних за реактивну електричну енергію, 82, 24 грн. пені за реактивну електричну енергію, 640, 72 грн. державного мита та 213, 10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. В частині стягнення 29 256, 70 грн. провадження у справі припинити.
5. В іншій частині позову відмовити.
6. Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.
За згодою представника у судовому засіданні 20.08.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 20.08.2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Барсукова А.М.