Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313
Іменем України
16.08.2010Справа №2-24/3165-2010
За позовом Заступника прокурора м. Сімферополя (95011, АР Крим, м. Сімферополь вул. Севастопольська, 11)
в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15, ідентифікаційний код 04055630)
до відповідача 1. - Сімферопольського дитячого оздоровчо-екологічного центру (95000, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова, 51, ідентифікаційний код 13779485)
до відповідача 2. - Приватного підприємства "Девис" (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. М. Залки, 27, кв.13, ідентифікаційний код 23894649)
про визнання договору недійсним
Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова
Від прокуратури - Коноваленко А.В. - прокурор, посвідчення № 09036.
Від позивача - не з'явився.
Від відповідача 1. - Якубов Д. К., представник, довіреність від 01.04.2010 р. №04-05/40.
Від відповідача 2. - не з'явився.
Обставини справи:
Заступник Прокурора м. Сімферополя в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідачів - Сімферопольського дитячого оздоровчо-екологічного центру та Приватного підприємства "Девис" про визнання недійсним укладеного між Приватним підприємством "Девис" та Сімферопольським дитячим оздоровчо-екологічним центром договір № 15 від 03.03.2009 року про спільне співробітництво.
Крім того, прокурор просить покласти на відповідача судові витрати зі сплати державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що договір № 15 від 03.03.2009 року про спільне співробітництво, предметом якого є спільне співробітництво сторін по договору з організації дозвілля і надання послуг для мешканців міста, за ствердженням Заступника прокурора м. Сімферополя, укладено між Приватним підприємством "Девис" та Сімферопольським дитячим оздоровчо-екологічним центром з метою приховання іншого правочину, а саме: договору найму (оренди) земельної ділянки, за яким наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений строк у володіння та користування за плату.
Вважаючи, що фактом укладення правочину та його правовими наслідками, порушено право Сімферопольської міської ради та держави в цілому, Заступник Прокурора м. Сімферополя просить визнати спірний договір недійсним, посилаючись на норми чинного законодавства.
Прокурор позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Позивач явку представника в судове засідання не забезпечив, клопотанням від 16.08.2010 р. просить справу розглянути за відсутністю свого представника, який знаходиться на лікарняному. Також повідомив суду про те, що заявлені прокурором позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач №1 проти задоволення позовних вимог заперечував по мотивам, викладеним у відзиві на позов.
Відповідач №2 явку представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов не представив, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином.
Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача №1 і прокурора, суд -
03.03.2009 р. між відповідачем №1 по справі і відповідачем №2 був укладений договір № 15 про спільне співробітництво.
Відповідно до п. 1.1 договору сумісним співробітництвом сторони передбачають організацію дозвілля та надання послуг для надання мешканців міста та його гостей.
Відповідно до п. 1.2 вказаного договору відповідач №1 надає суворо відведено місце на території Дитячого парка (відповідно схеми), а відповідач №2 розміщає об'єкти на даному місці для здійснення підприємницької діяльності.
Відповідно до п. 5.1 вказаного договору плата за розміщення об'єктів на території дитячого парку вноситься кожного місяця до 5 - ого числа поточного місяця відповідачем №2 на спец. рахунок СДОЕЦ у розмірі 100,00 грн. за місяць за одну точку.
Відповідно до п. 7.1 вказаного договору він набирає чинності з 01.03.2009 р. та діє до 31.12.2009 р.
Позовні вимоги прокурора мотивовані тим, що оспорюваний договір є по суті прихованим договором оренди земельної ділянки, який укладений без додержання відповідного порядку укладення, встановленого законодавством для договорів оренди земельної ділянки, а тому на підставі ст. ст. 203,215 ЦК України має бути визнаний недійсним.
Відповідно до частини першої статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступати за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційне, касаційне подання, подання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.
Пунктом 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до статті 36 Закону України “Про прокуратуру” підставою представництва в суді держави є наявність порушення або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок противоправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними і державою.
Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Дослідивши матеріали справи, зокрема умови спірного правочину, суд встановив, що відповідачами фактично вчинено удаваний правочин.
Так, згідно з умовами спірного договору, відповідач №1 надав відповідачу №2 земельну ділянку відповідно схемі, а СПД Донченко Г.В. сплачувала відповідну плату за розміщення об'єктів на території Дитячого парку, також встановлену договором. Зазначене сторонами не заперечувалось та не спростовувалось.
Таким чином, судом встановлено, що фактично між відповідачами укладено договір найму (оренди) земельної ділянки, за яким наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений строк володіння та користування за плату, тобто укладений ПП «Девіс» та Сімферопольським дитячим оздоровчо-екологічним центром Сімферопольської міської ради договір фактично вчинено для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Згідно зі ст. 2 Закону України “Про оренду землі” відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Статтею 792 ч. 2 ЦК України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до ст.ст. 3, 4 Закону України «Про оренду землі» об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.
Таким чином виходячи із зазначених положень, передавати в оренду земельні ділянки можуть тільки їх власники.
Проте, у даному випадку земельна ділянка, що була передана у користування ПП «Девіс» та знаходиться на території СДОЕЦ, перебуває у власності територіальної громади міста в особі Сімферопольської міської ради, оскільки правовстановлюючі документи на земельну ділянку відповідачем №1 належним чином не оформлені, що не заперечується самим Сімферопольським дитячим оздоровчо-екологічним центром.
Також, відповідно до ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Відповідно до ст. 142 Конституції України право на землю комунальної власності належить територіальним громадам. Органи місцевого самоврядування є суб'єктами земельних відносин, здійснюють регулювання земельних відносин, а також контроль за додержанням земельного законодавства.
Статтею 12 Земельного кодексу України визначені повноваження міських рад у галузі земельних відносин до яких належить: розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, вирішення інших питань у галузі земельних відносин.
Згідно п. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Статтями 124, 125, 126 Земельного кодексу України у редакції, що діяла на дату укладення договору, регламентовано, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником і користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Судом встановлено, що документи, що посвідчують право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, що була передана у оренду відповідачу №2, у відповідача №1 відсутні. Так само судом встановлено відсутність відповідного рішення Сімферопольської міської ради щодо передачі земельної ділянки у оренду та відсутність встановлення меж земельної ділянки в натурі.
Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України такими вимогами є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що сторонами при укладенні оспорюваного договору не були дотримані загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: пункт 1 ст. 203 ЦК України яким визначено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідачами доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, не представлено, отже позовні вимоги прокурора обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Суд зазначає, що на час розгляду справи оспорюваний договір припинив свою дію, проте на час звернення з відповідним позовом до суду права Сімферопольської міської ради, на захист яких звернувся прокурор, були порушені. Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в покладаються на відповідачів в рівних частинах відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України та повідомлено, що повний текст рішення буде складено 20.08.2010 р.
Повний текст рішення складений та підписаний згідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 20.08.2010 р.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В|розв'язав|:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним укладений між приватним підприємством "Девис", (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. М. Залки, 27, кв.13, ідентифікаційний код 23894649) та Сімферопольським дитячим оздоровчо-екологічним центром, (95000, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова, 51, ідентифікаційний код 13779485) договір № 15 від 03.03.2009 року про спільне співробітництво.
3. Стягнути з Сімферопольського дитячого оздоровчо-екологічного центру (95000, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова 51, ідентифікаційний код 13779485) на користь державного бюджету м. Сімферополя (р/р 31115095700002, код платежу 22090200, в банку одержувача: Управління держказначейства в АР Крим, МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, ОКПО 34740405) державне мито в розмірі 42,50 грн.
4. Стягнути з Сімферопольського дитячого оздоровчо-екологічного центру (95000, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова 51, ідентифікаційний код 13779485) на користь державного бюджету м. Сімферополя ( р/р № 31214264700002; отримувач: Державний бюджету м. Сімферополь; код платежу: 22050003; ЄДРПОУ 34740405; банк одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь; МФО 824026 ) 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у Господарському суду АР Крим.
5. Стягнути з приватного підприємства "Девис" (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. М. Залки, 27, кв.13, ідентифікаційний код 23894649) на користь державного бюджету м. Сімферополя (р/р 31115095700002, код платежу 22090200, в банку одержувача: Управління держказначейства в АР Крим, МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, ОКПО 34740405) державне мито в розмірі 42,50 грн.
6. Стягнути з приватного підприємства "Девис" (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. М. Залки, 27, кв.13, ідентифікаційний код 23894649) на користь державного бюджету м. Сімферополя ( р/р № 31214264700002; отримувач: Державний бюджету м. Сімферополь; код платежу: 22050003; ЄДРПОУ 34740405; банк одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь; МФО 824026 ) 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у Господарському суду АР Крим.
Накази видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Колосова Г.Г.