Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103
Іменем України
19.08.2010Справа №2-16/3583-2010
За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності Карапєтяна Вадима Борисовича (юридична адреса: 95000, м. Сімферополь, вул. Севастопольська,23/5, кв.6; поштова адреса: 95000, м. Сімферополь, пров. Ліственний, 29/27, ідентифікаційний номер 2653310870)
До відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності Нікуліної Олени Григорівни (98609, м. Ялта, вул. Тімірязєва, б37, кв.12)
Про стягнення 2 505,01 грн.
Суддя Господарського суду АР Крим Білоус М.О.
представники:
Від позивача - Грибовській В.М. - представ, дов. б/н від 01.01.2010р. .
Від відповідача - не з'явився
Обставини справи: Суб'єкт підприємницької діяльності Карапєтян Вадим Борисович звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності Нікуліної Олени Григорівни про стягнення 2 505,01 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що до часу звернення до суду відповідачем, всупереч умовам укладеного договору купівлі-продажу від 01.02.2009 р., не здійснена оплата вартості переданого товару на загальну суму 1788,09 грн. Крім того, позивач просить стягнути пеню у сумі 487,90 грн., інфляційні втрати у розмірі 168,04 та 3% річних у розмірі 60,98 грн.
Відповідач явку представника до судового засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Позивач у судовому засіданні 19.08.2010р. підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі та надав акт звірки взаєморозрахунків, який був направлений на адресу відповідача.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.
Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
01.02.2009 р. між Суб'єктом підприємницької діяльності Карапєтяном Вадимом Борисовичем (Продавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності Нікуліною Оленою Григорівною (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу, п. 1.1 якого передбачено, що Продавець передає у власність, а Покупець приймає та сплачує товар відповідно до накладної на умовах дійсного договору. (а.с.9)
Конкретна кількість, асортимент та ціна продукції, яка передається зазначається у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною дійсного договору.
Сторони обумовили, що умови дійсного договору розповсюджуються на поставку кожної партії товару, яка передається по окремим витратним накладним. (п.1.2. Договору)
Відповідно до п.2.2. Договору Покупець сплачує вартість кожної партії товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця, або шляхом внесення грошових коштів до каси Продавця. Підставою для сплати є видаткова накладна.
Як стверджує позивач, на виконання цього договору Суб'єктом підприємницької діяльності Карапєтяном Вадимом Борисовичем був переданий у власність Суб'єкта підприємницької діяльності Нікуліної Олени Григорівни товар на загальну суму 1788,09 грн., що підтверджується видатковою накладною № 00-120500002 від 12.05.2009р. (а. с. 10). Несплата відповідачем отриманого товару стала підставою для звернення Суб'єкта підприємницької діяльності Карапєтяна Вадима Борисовича до суду з позовом про стягнення заборгованості в примусовому порядку.
У той же час, позивач не надав суду доказів реального виконання ним своїх обов'язків за договором в частині передачі товару відповідачу.
Ухвалами ГС АР Крим від 16.07.2010 р. та від 10.08.2010 р. позивача було зобов'язано надати суду, у тому числі, довіреності про одержання відповідачем товарно-матеріальних цінностей за видатковою накладною № 00-120500002 від 12.05.2009р. на суму 1788, 09 грн.
В наданій позивачем видатковій накладній зазначено, що товар оримано фізичною особою Півоваровою. Проте, не вказано на підставі якої довіреності вказаний товар був отриманий цією особою та відсутня печатка СПД Нікуліної О.Г на підписі про отримання, що в свою чергу, могло б свідчить про передачу товару відповідачу відповідно до виконання саме договору купівлі - продажу від 01.02.2009р.
Згідно з пунктом 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 р., передбачено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.
Відповідно до п.13. вказаної Інструкції, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей.
Таким чином, позивач поставляючи товар відповідачу, повинен був пересвідчиться у повноваженнях особи, яка отримує цей товару від імені СПД Нікуліної О.Г.
Але, вказаних дій позивачем зроблено не було, також не було надано доказів отримання товару саме відповідачем - СПД Нікуліною О.Г.
Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.
За таких обставин, всебічно та в повному обсязі дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи документи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог Суб'єкта підприємницької діяльності Карапєтяна Вадима Борисовича.
Враховуючи відсутність підстав для стягнення основної суми боргу, у суду також відсутні підстави для стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити в задоволенні позову.
Повний текст рішення складено 20.08.2010 р.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Білоус М.О.