19 серпня 2010 р. № 5/330-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Борденюк Є.М.,
Могил С.К.,
Самусенко С.С.
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_4
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.06.2010
у справі № 5/330-09 господарського суду Сумської області
за позовомОСОБА_4
до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Магазин "Славутич"
простягнення 206 863, 41 грн.
за участю представників:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
У грудні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Сумської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Магазин "Славутич" про стягнення 206 863, 41 грн. збитків.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 13 квітня 2010 року у справі № 5/330-09 провадження у справі було припинено. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10 червня 2010 ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін.
Не погоджуючись із прийнятими судовими актами, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу місцевого та постанову апеляційного господарського суду, а справу передати на розгляд до господарського суду Сумської області в іншому складі суду, оскільки, на думку скаржника судами порушено норми процесуального права, зокрема ст. ст. 12, 80 Господарського процесуального кодексу України.
Переглянувши в касаційному порядку оскаржені ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.
Як встановлено господарськими судами, станом на 2 грудня 2002 року позивачу, як учаснику TOB "ТФ "Магазин "Славутич", належала частка в статутному фонді цього товариства у розмірі 29,24 %, що на той час складало 25 150 гри.
Рішенням зборів учасників TOB "ТФ "Магазин "Славутич" від 5 листопада 2003 року статутний фонд товариства був збільшений до 118 000 грн., у зв'язку з чим між учасниками здійснився перерозподіл часток на користь учасника ОСОБА_5, й частка ОСОБА_4 зменшилась з 29, 24 % до 21, 31 % статутного капіталу.
Рішенням зборів учасників товариства від 31 травня 2004 року збільшено статутний капітал товариства до 163 600 грн., у зв'язку з чим частка ОСОБА_4 склала 21,50 % вартістю 35150 грн.
22 вересня 2005 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав (частки у статутному капіталі), згідно якого позивач продав ОСОБА_6 право власності на частину в розмірі 21,5 % у статутному капіталі TOB "ТФ "Магазин "Славутич".
Відповідно до п. 3.1. зазначеного договору купівлі-продажу, позивач втрачає всі права та обов'язки по відношенню до товариства, які були обумовлені статутом.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 24 вересня 2008 року у справі № 2-27/2008р. за позовом ОСОБА_4 до TOB "ТФ "Магазин "Славутич" про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників товариства та стягнення грошових сум, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_4 задоволено, визнано незаконним п. 2 рішення загальних зборів TOB "ТФ "Магазин "Славутич" від 5 листопада 2003 року в частині зменшення частки учаснику товариства ОСОБА_4 з 29,24% до 21,31% статутного капіталу товариства; визнано незаконними п.п. 3, 4 рішення загальних зборів TOB "ТФ "Магазин "Славутич" від 31 травня 2004 року про збільшення статутного капіталу та перерозподіл часток у статутному капіталі, в частині зменшення частки учаснику товариства ОСОБА_4 з 29,24% до 21,50 % статутного капіталу товариства; стягнуто з TOB "ТФ "Магазин "Славутич" на користь ОСОБА_4 10000 грн., внесених як додатковий вклад.
Посилаючись на вказане рішення як на підставу своїх вимог про стягнення з відповідача 206 863, 41 грн. збитків від протиправного позбавлення частки у статутному капіталі, ОСОБА_4 звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
Дослідивши вимоги позивача, суди обох інстанцій зазначили, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів, підвідомчі господарським судам.
Частиною 1 ст. 167 ГК України визначено, що корпоративні права -це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Статтею 1 ГПК України передбачено, що господарським судам підвідомчі спори щодо захисту порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у т.ч. іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи. При цьому справи, що виникають з корпоративних відносин, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК підвідомчі господарським судам незалежно від того, які особи - юридичні чи фізичні -є учасниками корпоративних відносин, з яких виник спір.
Корпоративними спорами є такі спори, предметом яких є вимоги учасників корпоративних відносин, тобто відносин, пов'язаних із здійсненням управління корпоративним утворенням або веденням його справ, про захист їх корпоративних прав способами, передбаченими законом.
Пункт 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України передбачає такий склад сторін корпоративного спору: 1) учасник (акціонер, засновник) господарського товариства, в тому числі такий, що вибув, та товариство або 2) учасники (акціонери, засновники) господарського товариства у спорі між ними, пов'язаному із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням цього товариства.
Встановивши, що підставою для звернення з даним позовом було незаконне позбавлення позивача об'єкту права власності (відносини щодо захисту права власності), суди дійшли висновку, що такий спір виник не з корпоративних відносин в розумінні ст. 12 ГПК України, оскільки позивач не є учасником товариства, оскільки в 2005 році позивач продав свою частку в TOB "ТФ "Магазин "Славутич", і, як визначено у договорі купівлі-продажу корпоративних прав, укладеному між позивачем та ОСОБА_6, втратив усі права та обов'язки по відношенню до товариства, які були обумовлені статутом, як учасника товариства.
З огляду на те, що нормами ГПК України не передбачено права фізичної особи на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених прав з позовом про відшкодування матеріальної шкоди завданої незаконним позбавленням права власності, суди дійшли висновку, що провадження у справі підлягає припиненню відповідно до п. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з тим, що даний спір не підлягає розгляду в господарських судах України.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками судів попередніх інстанцій, які в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності і вірно застосували норми процесуального права.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм законодавства при прийнятті ухвали та постанови не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Сумської області від 13 квітня 2010 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10 червня 2010 року у справі № 5/330-09 залишити без змін.
Головуючий суддя Борденюк Є.М.
Судді : Могил С.К.
Самусенко С.С.