19 серпня 2010 р. № 14/15-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Головуючий суддя
Судді:Борденюк Є.М.
Могил С.К.,
Самусенко С.С.,
розглянувши у відкритому судовому касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.05.2010
у справі № 14/15-10 господарського суду Дніпропетровської області
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Татран-Україна"
до відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"
простягнення грошових коштів,
за участю у судовому засіданні представників
позивача :Прокопишина В. І., за довіреністю.
відповідача:Третяк М. Л., за довіреністю
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 4 лютого 2010 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18 травня 2010 року, позов товариства з обмеженою відповідальністю "Татран-Україна" задоволено частково, стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" 200 229 грн. - основного боргу, 28 893, 36 грн. інфляційних втрат, 4 406, 43 грн. 3% річних, та судові витрати.
В касаційні скарзі відповідач стверджує про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення у даній справі та прийняти нове -про відмову в позові.
Переглянувши в касаційному порядку оскаржені рішення та постанову судів попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.
Як встановлено господарськими судами, 24 березня 2008 року між учасниками даного господарського спору укладено договір поставки № 473д, за умовами якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача товар (продукцію матеріально-технічного призначення), а останній в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості і за цінами, вказаними в накладних.
Відповідно до п. 5.1 Договору оплата товару здійснюється відповідачем на підставі рахунків-фактур, виставлених позивачем за товар, вартість якого встановлена в специфікації.
Специфікацією № 2 передбачено здійснення оплати за товар по факту поставки протягом 20-ти банківських днів після підписання актів приймання-передачі по кількості і якості, надання рахунків-фактур і податкових накладних за фактично отриманий товар.
Згідно з п. п. 5.3, 5.4 Договору у випадку несвоєчасності надання податкових накладних строк оплати продовжується на період затримки податкових накладних. Сторони щомісячно до 5 числа місяця, наступного за звітним, здійснюють звірку взаєморозрахунків за дійсним договором на підставі даних, що містяться в товаротранспортних накладних та платіжних документах.
Судами з'ясовано, що на виконання умов договору позивач згідно зі специфікацією № 2 поставив відповідачу товар загальною вартістю 200 229, 00 грн., що підтверджується наявними у справі видатковою накладною № 909 від 3 вересня 2008 року та довіреністю № 451708/972 від 3 вересня 2008 року, проте відповідач в порушення умов договору поставлений товар не оплатив.
У зв'язку з виникненням у відповідача заборгованості за поставлений товар, позивач надіслав на адресу відповідача 3 квітня 2009 року для підписання складений акт звірки розрахунків станом на 1 квітня 2009 року з зазначенням суми заборгованості перед позивачем. У відповідь ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" не надало своїх заперечень та заборгованості не погасило. Натомість 5 листопада 2009 року позивач отримав від відповідача лист-пропозицію № 5-17/7138 щодо можливості погашення заборгованості.
Вирішуючи даний спір, судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Виходячи з того, що факт неналежного виконання грошових зобов'язань відповідачем доведено матеріалами справи, суди обох інстанцій дійшли висновків про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу, інфляційних втрат та річних.
При цьому, спростовуючи доводи відповідача, про те, що у нього не виникло зобов'язання оплатити отриманий товар, оскільки позивачем не доведено факт передачі рахунків-фактур, апеляційним судом враховано вимоги п.п. 6.3, 6.4 Договору, якими передбачено, що оригінали та/або копії супровідних документів на товар передаються покупцю або вказаному ним представнику "з рук в руки" або іншим способом. За несвоєчасне надання зазначених документів, постачальник сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми поставленого товару за кожний день прострочки. Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється у відповідності з вимогами Інструкції Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР про порядок приймання товару по кількості № П-6 і Інструкції Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР про порядок приймання товару по якості № П-7 з обов'язковим підписанням акту приймання-передачі товару.
Відповідно до п. 12 Інструкції П-6, приймання продукції за кількістю здійснюється за транспортними і супровідними документами (рахунком-фактурою, специфікації, описи, пакувальними ярликами та ін.) відправника (виробника). Відсутність зазначених документів або деяких з них не зупиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, які документи відсутні.
Відтак, встановивши, що відповідачем не надано доказів складення акту щодо відсутності зазначених документів при поставці товару, апеляційний суд визнав обґрунтованим висновок місцевого суду про те, що відповідачем було отримано всі товаросупровідні документи до поставленого позивачем товару, необхідні для його оплати.
При цьому, апеляційним судом визнано достатнім та належним доказом обґрунтованості позову наявну серед матеріалів справи видаткову накладну, за якою приймався товар, підписану представником відповідача без будь-яких зауважень.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з наведеними висновками господарських судів, та вважає безпідставними доводи касаційної скарги, яким жодним чином не спростовано факти прострочення виконання грошового зобов'язання та не доведено наявності будь-яких обставин для звільнення відповідача від обов'язку оплатити вартість поставленого товару.
Посилання скаржника на недоведеність факту передачі товару та настання строку його оплати спростовується наявними матеріалами справи, яким достеменно підтверджено обґрунтованість позову.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування законних судових рішень, прийнятих з дотриманням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу, за результатом здійснення повного і всебічного розгляду всіх необхідних обставин справи та на підставі правильного застосування норм матеріального права.
З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18 травня 2010 року у справі № 14/15-10 залишити без змін.
Головуючий суддяБорденюк Є.М.
Судді :Могил С.К.
Самусенко С.С.