19 серпня 2010 р. № 2/3-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Головуючий суддя
Судді:Борденюк Є.М.
Могил С.К.,
Самусенко С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.05.2010
у справі № 2/3-10 господарського суду Дніпропетровської області
за позовомприватного науково-виробничого підприємства "Інвест-Гарант"
до відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"
простягнення грошових коштів,
за участю у судовому засіданні представників
позивача :не з'явився
відповідача:Третяк М. Л., за довіреністю
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 2 лютого 2010 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18 травня 2010 року, позов приватного науково-виробничого підприємства "Інвест-Гарант" про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" 150 606 грн. заборгованості, 4 642, 71 грн. - 3% річних, 20 600, 07 грн. інфляційних збитків задоволено повністю.
Посилаючись на безпідставне незастосування судами попередніх інстанцій статей 612, 613 Цивільного кодексу України, а також на неправильне застосування статей 525, 526, 625 вказаного кодексу, і на порушення статей 33, 43 Господарського процесуального кодексу України, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення у даній справі, прийняти нове рішення про відмову в позові.
Переглянувши в касаційному порядку оскаржені рішення та постанову судів попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.
Як встановлено господарськими судами, 21 липня 2008 року позивач (підрядник) та відповідач (замовник) уклали договір підряду на капітальний ремонт № 1075а, згідно з умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання виконати роботи по капітальному ремонту м'якої покрівлі РОФ-1 і РОФ-2 відповідно до проектно-кошторисної документації, а відповідач - прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість.
Загальна сума договору з урахуванням ПДВ сторонами встановлена в п. 2.1 договору і складає 470 000 грн. Відповідно п. 2.4. оплата відповідачем вартості виконаних підрядником робіт здійснюється на підставі рахунків-фактур, виставлених позивачем за фактично виконані роботі за звітний період, підтверджених актами форми Ф-2 та Ф-3, оформленими в двосторонньому порядку. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача, поетапно, протягом 20-ти календарних днів після підписання акта виконаних робіт, надання рахунку фактури та податкової накладної.
Пунктом 2.5 договору передбачено, що в разі несвоєчасного надання податкової накладної та рахунка-фактури строк оплати відсувається на період затримки вказаних документів.
Судами з'ясовано, що на виконання умов договору позивач виконав підрядні роботи загальною вартістю 150 606 грн., що не заперечується відповідачем та підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних робіт, рахунками-фактурами на оплату та податковими накладними, дати складання яких відповідають датам складання вищезазначених актів приймання виконаних робіт, що підтверджує одночасне складення всіх необхідних для оплати робіт документів. Отримання податкових накладних та актів приймання виконаних робіт відповідачем не заперечується.
Дійшовши висновку, що сторони у даній справі є суб'єктами господарювання, тому зобов'язані виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства в передбаченому ст. ст. 4, 173-175 і 193 ГК України порядку, суди обох інстанцій встановили, що відповідач порушив вказані вимоги, оскільки наявний борг за виконані позивачем роботи не погасив.
За таких обставин, судами обох інстанцій визнано обґрунтованими та доведеними позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 150 606 грн.
Крім того, на підставі положення ст. 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судами задоволено позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, розрахунок яких ґрунтується на нормах законодавства.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з наведеними висновками господарських судів, та вважає безпідставними доводи касаційної скарги, яким жодним чином не спростовано факти прострочення виконання грошового зобов'язання та не доведено наявності будь-яких обставин для звільнення відповідача від обов'язків оплатити борг за виконані роботи та передбачених законом нарахувань за весь час прострочення оплати.
Посилання скаржника на недоведеність фактів передачі результатів виконаних робіт та настання строку їх оплати спростовується наявними матеріалами справи, яким достеменно підтверджено обґрунтованість позову.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування законних судових рішень, прийнятих з дотриманням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу, за результатом здійснення повного і всебічного розгляду всіх необхідних обставин справи та на підставі правильного застосування норм матеріального права.
З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18 травня 2010 року у справі № 2/3-10 залишити без змін.
Головуючий суддяБорденюк Є.М.
Судді :Могил С.К.
Самусенко С.С.