2-6885|10
10 серпня 2010 року м.Донецьк
Київський районний суд м. Донецька в складі
головуючого судді - Л.М. ПАВЛЕНКО
при секретарі О.В. КОВАЛЬОВОЙ
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду Київського районного суду м. Донецька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до суб*єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, третя особа: Донецький міський центр зайнятості про розірвання трудового договору, стягнення заробітної плати, моральної шкоди, та витрат на правову допомогу
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до суб*єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, третя особа: Донецький міський центр зайнятості про розірвання трудового договору, стягнення заробітної плати, моральної шкоди, та витрат на правову допомогу, посилаючись на те, що з 10.01.2008р. по 27.10.2008р. вона перебувала у трудових правовідносинах з відповідачем. Під час її звільнення з нею не був проведений повний розрахунок, а саме не сплачена -заборгованість по заробітній платі у розмірі 5416,84гр., крім того вважає, що діями відповідача їй була заподіяна моральна шкода, яку вона оцінює у розмірі 10000гр., яка полягала в тому, що у зв*язку з невиплатою заробітної плати вона не мала можливості нормально існувати та харчуватись, покупати необхідні для життя речі, виникла необхідність позичати гроші у знайомих. Просить суд розірвати укладений трудовий договір, стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі 5416,84гр., витрати на правову допомогу у розмірі 4000гр.
У судовому засіданні позивач уточнила позовні вимоги, просила стягнути з відповідача суму відшкодування за весь час вимушеного прогулу в сумі 12748,36гр., зобов*язати відповідача надати до Донецького міського центру зайнятості трудовий договір, укладений між ОСОБА_1 та суб*єктом підприємницької діяльності - фізичною особою - ОСОБА_2 для реєстрації припинення такого трудового договору, зобов*язати зробити в трудовій книжці ОСОБА_1 запис «Звільнена з роботи за власним бажанням, п.2 ст. 36 КЗпП», на день розірвання трудового договору і знаття з реєстрації Міським центром зайнятості. Покласти на відповідача судові витрати.
Відповідач та її представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, посилаючись на те, що матеріальна шкода позивачем не обґрунтована, так як документально не підтверджується. Просила відмовити у задоволенні позову .
Представник третьої особи в судове засідання не з*явився, про день слухання справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, а тому суд розглядає справу за його відсутності, на підставі наявних доказів, які є в матеріалах справи.
Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, приходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10.01.2008р. ОСОБА_1 була прийнята на посаду бухгалтера до суб*єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, та укладений трудовий договір.
30.09.2008р. ОСОБА_1 надала заяву про звільнення з займаної посади за сімейними обставинами з 01.10.2008р.
Відповідно до ст.. 36 КЗпПУ робітник має право розірвати трудовий договір з власної ініціативи в будь - який час. В такому разі, відповідно до п. 7 Порядку реєстрації трудових договорів між працівником та фізичною особою, затверджено Наказом міністерства праці та соціальної політики України №260 від 08.06.2001р., сторони, тобто позивач та відповідач повинні були у триденний термін повідомити Донецький міський центр зайнятості про розірвання такого трудового договору та надати свої примірники для того, щоб в них було зроблено запис про розірвання. Тільки після того, як Донецький міський центр зайнятості зробить та зареєструє запис про припинення або розірвання трудового договору, у відповідності до п. 6 зазначеного вище Порядку та п. 2.20-1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого спільним Наказом Міністерства праці України, міністерства юстиції України та міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 року, роботодавець повинна була зробити у трудовій книжці робітника запис про звільнення із зазначенням дати зняття трудового договору з реєстрації Донецьким міським центром зайнятості. Такий запис повинен бути підтверджений підписом посадової особи Донецького міського центру зайнятості.
Ст.47 КЗпПУ передбачено, що роботодавець зобов*язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені ст.. 116 КЗпП України. П.4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого спільним Наказом Міністерства праці України, міністерства юстиції України та міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993р. передбачено, що в разі видачі належним сином оформленої трудової книжки з вини роботодавця, останній повинен сплатити працівнику середній заробіток за весь час затримки. Останнім робочим днем в такому разі вважається день видачі належним чином оформленої трудової книжки.
На підставі викладеного, суд вважає, що час з 01.10.2008р. по 25.02.2010р. для ОСОБА_1 у відповідності до ст.. 235 КЗпПУ є часом її вимушеного прогулу, за який відповідачка повинна сплатити їй середній заробіток, що на 25.02.2010р. становить 12748,36гр. Суд вважає, що позов в цій частині підлягає задоволенню, оскільки він ґрунтується на законі.
Відповідачем в судовому засіданні не надано доказів про повідомлення в триденний термін Донецького міського центру зайнятості про розірвання трудового договору, а також того, що на виконання вимог п.4.2.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого спільним Наказом Міністерства праці України, міністерства юстиції України та міністерства соціального захисту населення України від №58 від 29.07.1993р. ОСОБА_1 було надіслано поштове повідомлення зі вказівкою про необхідність прийти із трудовою книжкою для вчинення запису про звільнення.
Позивачем не надано доказів, які б підтверджували наявність моральної шкоди, заподіяної суб*єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2. Не знайшли свого підтвердження позовні вимоги щодо відшкодування витрат на правову допомогу. В порядку ст.. 88 ЦПК України, суд вважає необхідним покласти на відповідача судові витрати.
На підставі ст..ст. 83,116,117 КЗпП України, Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992р., керуючись ст. 11,60,67,88,212,213,215 ЦПК України,суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з суб*єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму відшкодування за весь час вимушеного прогулу у розмірі 12748 (дванадцять тисяч сімсот сорок вісім)гр..36 коп.
Стягнути з суб*єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 127 (сто двадцять сім) гр.. 48 коп.
Зобов*язати суб*єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_2 надати до Донецького міського центру зайнятості трудовий договір, укладений між ОСОБА_1 та суб*єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 для реєстрації припинення такого трудового договору.
Зобов*язати суб*єкт підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_2 зробити в трудовій книжці ОСОБА_1 запис «звільнена з роботи за власним бажанням, п.2 ст. 36 КЗпП» на день розірвання трудового договору і зняття з реєстрації Донецьким Міським центром зайнятості.
Стягнути з суб*єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 (тридцять) гр.., 00 коп.
ОСОБА_1 відмовити в задоволенні позову до суб*єкта підприємницької діяльності - фізичної особи - ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області в 10 денний строк з дня проголошення.
Суддя Л.М. ПАВЛЕНКО