Справа № 2-7306/2010
27 серпня 2010 року Калінінський районний суд м. Горлівки Донецької області у складі :
головуючого судді: Жуковій О.Є.
при секретарі: О.С.Сусловій
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Горлівки справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства Горлівська управління шахтобудмеханізація про стягнення вихідної допомоги при припинені трудового договору, моральної шкоди,
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача посилаючись на те, що 01 вересня 2009 року набуло чинності рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області, згідно з яким з відповідача належить стягнути заборгованість за заробітною платою, компенсацію втрати частині заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати та моральну шкоду у зв'язку з цим.
На підставі рішення від 25.12.2009 року та ухвали від 15.03.2009 року Калінінський районний суд м. Горлівки Донецької області зобов'язав відповідача змінити формулювання причини його звільнення, зазначивши у трудовій книжці п.3 ст.38 КЗпП України, отже встановив факт - трудовий договір між ним та відповідачем припинено внаслідок порушення ним законодавства про працю.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що всупереч змісту поданої заяви про звільнення відповідач оформив припинення трудового договору з іншої причини, тобто ухилився від відповідальності, що передбачена ст..44 КЗпП України про необхідність виплачувати вихідну допомогу при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим органом законодавства про працю. Просив суд стягнути з відповідача на його користь вихідну допомогу у розмірі 2936,04 гривень, моральну шкоду за невиплату вихідної допомоги у розмірі 3000 гривень.
У судове засідання ОСОБА_1 надав заяву про розгляд справи у його відсутність, наполягав на задоволенні позову, а також просив поновити пропущений з поважної причини строк звернення до суду з вимогами про відшкодування моральної шкоди.
Представник відповідача позов визнав частково. Пояснив, що перед позивачем дійсно наявна заборгованість по сплаті вихідної допомоги в сумі 1394,30 гривень, яка не сплачена до теперішнього часу , і тому не заперечував проти стягнення зазначеної суми . В решті позовні вимоги , а саме в частині стягнення моральної шкоди позов не визнав, посилаючись на те, що вихідна допомога не була сплачена ОСОБА_1 через нестабільне фінансове становище підприємства, нестачу коштів, тобто вина підприємства відсутня. В подальшому представник відповідача надав суду заяву , в якій просив справу розглянути у його відсутність.
Суд, вислухавши пояснення представника відповідача , дослідивши матеріали справи, вважає, що позов належить частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.116 КЗПП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства проводиться в день звільнення.
Відповідно до ст. 44 КЗпП при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору, працівникові виплачується вхідна допомога у розмірі передбаченим колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
У відповідності до рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 25 грудня 2009 року та ухвали Калінінського районного суду м. Горлівки від 15 лютого 2009 року (а.с.2,5), змінено формулювання причини звільнення ОСОБА_1 в трудовій книжці та зазначено, що позивача звільнено з ВАТ “Горлівське управління шахтобудмеханізації” за п.3 ст. 38 КЗпП України .
З вищезазначеного рішення суду від 25 грудня 2009 року , що має преюдиціальний характер , вбачається, що позивач працював на підприємстві відповідача та був звільнений 01 вересня 2009 оку (а.с.2).
Згідно довідки ВАТ “Горлівське управління шахтобудмеханізації” ОСОБА_1 була нарахована при звільненні вихідна допомога в сумі 3384, 48 гривень (а.с.27). Заборгованість підприємства перед позивачем по вихідній допомозі станом на 27.08.2010 року складає 1394, 30 гривень (а.с.27).
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення вихідної допомоги слід задовольнити частково і з відповідача на користь ОСОБА_1 належить стягнути недоплачену суму вихідної допомоги в розмірі 1394,30 гривень .
Вирішуючи вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Статтею 233 КЗпП України встановлено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного (міського суд в тримісячний строк, з дня коли він дізнався, або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Згідно ст. 234 КЗпП України разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
П.4 Постанови Пленуму Верховного суду України “ “Про практику розгляду судами трудових спорів” від 6 листопада 1992 року №9 встановлено, що встановлені ст. ст. 228,233 строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін . У кожному випадку суд зобов?язаний перевірити і обговорити причину пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви , чому він поновлює, або вважає неможливим поновити порушений строк.
ОСОБА_1 звернувся до суду з казаним позовом , в якому також висунув вимоги про відшкодування моральної шкоди , 01 липня 2010 року, тобто з порушення встановленого ст. 233 КЗпП України строку .
З матеріалів справи вбачається, що в рішенні Калінінського районного суду м. Горлівки від 25.12.2009 року, яким було змінено формулювання причини звільнення ОСОБА_1, була допущена описка , яка була вправлена ухвалою суду від 15 лютого 2010 оку, що набула чинності 20 лютого 2010 року (а.с.5) Крім того в судовому засіданні було встановлено, що позивач переніс інфаркт міокарда, хворіє на кардіосклероз (а.с.16).
Тобто, з урахуванням зазначених обставин, суд приходить до висновку, що позивач встановлений ст. 233 КЗпП України тримісячний строк пропустив з поважної причини, і наявні встановлені законом підстави для його поновлення.
Статтею 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно п.13 ППВСУ “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової ) шкоди” від 31 березня 195 року № 4 відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форм власності .
В судовому засіданні було встановлено, що відповідачем було дійсно порушено права ОСОБА_1 у сфері трудових правовідносин, що виразилося в невиплаті йому належних при звільненні сум вихідної допомоги , через що у суду не викликає сумнівів , що вищевикладене призвело до моральних страждань позивача, вимусило його прикладати додаткові зусилля для організації свого життя і йому дійсно було заподіяно моральну шкоду. Проте, вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_1, суд приходить до висновку, що вказаний позивачем розмір відшкодування 3000 гривень є забагатим , не підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, і тому приходить до висновку, що з врахуванням ступеня та глибини моральних страждань заподіяних позивачу з врахуванням стану його здоров?я (а.с.16), а також вимог розумності та справедливості , з ВАТ “Горлівське управління шахтобудмеханізації” на користь ОСОБА_1 в відшкодування моральної шкоди слід стягнути 1000 гривень.
Судові витрати підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 88 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 44, 116,117 , 237-1 КЗпП України, п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31 березня 1995 року № 4 , ст. 10,11, 209, 212,214,215, 217, 218 ЦПК України, суд ,-
Позовну заяву задовольнити частково .
Поновити ОСОБА_1 пропущений з поважної причини строк звернення до суду.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Горлівське управління шахтобудмеханізації” на користь ОСОБА_1 суму вихідної допомоги в розмірі 1 394 ( одну тисячу триста дев?яносто чотири ) гривні 30 копійок, моральну шкоду в сумі 1000 ( одну тисячу ) гривень.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Горлівське управління шахтобудмеханізації” на користь держави судовий збір в сумі 51 (п?ятдесят одна ) гривня , судовий збір в сумі 8 (вісім ) гривень 50 копійок , та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 120 (сто двадцять ) гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: