ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
16 серпня 2010 року 13:42 № 2а-14907/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І.В. та представників:
позивача: Морозової Н.В.;
відповідача: Корнелюк М.П.
розглянув у судовому засіданні адміністративну справу
за позовомВідкритого акціонерного товариства “Спеціалізована пересувна механізована колона № 501”
доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
27 листопада 2009 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Відкрите акціонерне товариство “Спеціалізована пересувна механізована колона № 501” (далі за текстом -позивач, ВАТ “Спеціалізована пересувна механізована колона № 501”) звернулося звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі за текстом -відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомленні-рішення від 24 липня 2009 року № 0048151520/3, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкцій у розмірі 7 766,00 грн. за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань.
Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю повноважень у органу державної податкової служби змінювати призначення коштів, які сплачуються платником податків в рахунок поточних податкових зобов'язань, та неправомірністю нарахування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Заперечуючи проти адміністративного позову ДПІ у Голосіївському районі м. Києва просить повністю відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що мораторій на задоволення вимог кредиторів не поширюється на поточні платежі платника податків, а тому штрафні санкції, передбачені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” застосовано правомірно.
У зв'язку із зазначеним ДПІ у Голосіївському районі м. Києва просить повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти адміністративного позову заперечив.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
25 грудня 2008 року фахівцями ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено невиїзну камеральну перевірку ВАТ “Спеціалізована пересувна механізована колона № 501” на предмет своєчасності сплати податків і зборів до бюджету.
У ході перевірки встановлено, позивачем в порушення підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” узгоджені податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 15 532,00 грн., визначені самостійно у деклараціях з податку на додану вартість від 10 вересня 2004 року № 195735, від 04 жовтня 2004 року № 212095, від 10 листопада 2004 року № 273485, від 10 грудня 2004 року № 285667, від 12 12 січня 2005 року № 313802, від 10 лютого 2005 року № 4818, від 21 березня 2005 року № 22057, від 12 квітня 2005 року № 41501, від 12 травня 2005 року № 85816, від 03 червня 2005 2005 року № 97281 сплачені при затримці, що єз затримкою більшою більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплаченої узгодженої суми податкового зобов'язання.
За результатом перевірки 25 грудня 2008 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва складено акт № 2491-15/20-213 (далі по тексту -Акт перевірки), на підставі якого 25 грудня 2008 року прийнято податкове повідомленні-рішення №0048151520/0, яким до позивача застосовано штрафні фінансові санкції у розмірі 7 766,00 грн.
В результаті апеляційного узгодження податкового зобов'язання визначеного податковим повідомленням-рішенням від 25 грудня 2008 року №0048151520/0 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 24 липня 2009 року прийнято податкове повідомленні-рішення № 0048151520/3, яким до позивача застосовано штрафні фінансові санкції у розмірі 7 766,00 грн. аналогічного змісту, скасування якого є предметом даного спору.
Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акту перевірки з наступних підстав.
Підставою для нарахування позивачу під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів податкових зобов'язань у вигляді суми штрафних (фінансових) санкцій стало зарахування ДПІ у Голосіївському районі м. Києва сплачених платником податку сум податкових зобов'язань у рахунок податкового боргу, яка виникла до порушення провадження у справі про банкрутство позивача, на яку поширювався мораторій на задоволення вимог кредиторів і яка підлягала погашенню в порядку черговості, встановленому Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Судом встановлено, що ухвалою господарського Господарського суду міста Києва від 09 серпня 2004 2004 року у справі № 15/342-б порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ “Спеціалізована пересувна механізована колона № 501” та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою господарського Господарського суду міста Києва від 05 лютого 2009 року № 15/342-б-43/493 припинено провадження у справі про банкрутство ВАТ “Спеціалізована пересувна механізована колона № 501”.
Таким чином, оскільки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва спірне податкове зобов'язання визначено податковим повідомленням-рішенням від 25 грудня 2008 року №0048151520/0, то воно фактично нараховано в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів ВАТ “Спеціалізована пересувна механізована колона №501”, який тривав до 05 лютого 2009 року.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Тобто, єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу є грошовий платіж.
Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України “Про Національний банк України” Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Цим Законом, який є спеціальним з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” , податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.
Така позиція відповідає позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 27 жовтня 2009 року у справі за позовом Джанкойського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до преамбули Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” цей Закон не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Відповідно до частини четвертої статті 12 цього Закону, в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;
не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
В абзаці 3 пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 15 “Про судову практику в справах про банкрутство” зазначено, що за змістом статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю.
З огляду на викладене, нарахування інспекцією відповідачем штрафних (фінансових) санкцій на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів ВАТ “Спеціалізована пересувна механізована колона № 501” здійснено безпідставно.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що ДПІ у Голосіївському районі міста Києва не надано достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення від 24 липня 2009 року № 0048151520/3 є протиправними та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. . Позов Відкритого акціонерного товариства “Спеціалізована пересувна механізована колона № 501” задовольнити.
2. . Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 24 липня 2009 року № 0048151520/3.
3. . Присудити з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства “Спеціалізована пересувна механізована колона № 501” судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.А. Кузьменко