Справа № 458/465/22
1-кп/458/10/2023
судового засідання
14.02.2023 м. Турка
Турківський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3
потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5
законного представника потерпілого ОСОБА_6
представника потерпілого ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
захисника обвинуваченого ОСОБА_9 ,
під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувального акта в кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022141290000208 від 05.05.2022, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
встановив:
У провадженні Турківського районного суду Львівської області перебуває вказане кримінальне провадження.
У судовому засіданні 20.12.2022 захисник обвинуваченого ОСОБА_9 подав клопотання про визнання доказу очевидно недопустимим доказом - допит у судовому засіданні (показання) як потерпілої ОСОБА_5 .
В обгрунтування цього клопотання захисник ОСОБА_9 зазначив, що стороною обвинувачення було запропоновано обсяг доказів для дослідження в процесі судового розгляду, серед яких є допит в судовому засіданні як потерплої ОСОБА_5 .
Вважає, що запропонований стороною обвинувачення (прокурором) допит потерпілої підлягає виключенню із переліку дослуджуваних в судовому засіданні внаслідок його очевидної недопустимості та він не може бути використаний при ухваленні судових у цьому кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_5 не зверталася у правоохоронні органи із заявою про вчинення щодо неї кримінального правопорушення, не зверталась із заявою про залучення її як потерпілої у цьому кримінальному провадженні, кримінальним правопорушенням не заподіяно їй жодної шкоди. ОСОБА_5 залучена у кримінальному провадженні як потерпіла з порушенням встановленого кримінальним процесуальним законом порядку, а відтак покликання сторони обвинувачення про дослідження в судовому засіданні як доказу допиту потерпілої ОСОБА_5 є безпідставним, незаконним, оскільки не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
За клопотанням прокурора ОСОБА_3 суд, на підставі ч. 2 ст. 89 КПК України, оголосив перерву в судовому засіднанні для подання прокурором заперечення на клопотання сторони захисту.
У судовому засіданні 14.02.2023 прокурор ОСОБА_3 подав письмове заперечення проти клопотання захисника. Вказав, що з цим клопотанням не погоджується, оскільки 04.05.2022 ОСОБА_5 особисто подала письмову заяву на ім'я начальника Самбірського РВ ГУ НП у Львівській області, в якій вказала, що ОСОБА_8 побив її сина - ОСОБА_10 який є психічно хворий та спричинив йому розрив нирки та кровотечу у черевну порожнину. Більше того, 05.05.2022 слідчим у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_5 було вручено пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого, з якою та ознайомилась, проставила свій підпис і тим самим, ОСОБА_5 , з урахуванням на той час фізичного та психічного стану її сина - ОСОБА_10 , який є психічно хворий з дитинства та проходив стаціонарне лікування, стала потерпілою у межах вищевказаного кримінального провадження та слідчий справедливо саме її залучив до кримінального провадження у якості потерпілої. Постанови про відмову в залученні її як потерпілої матеріали кримінального провадження не містять. Вважає, що з урахуванням положень ч. 1 ст. 55 КПК України ОСОБА_5 зазнала моральної шкоди, а в подальшому і матеріальної, зокрема, у вигляді витрат на лікування сина - ОСОБА_10 . Просив відмовити в клопотанні захисника щодо визнання допиту потерпілої ОСОБА_5 очевидно недопустимим доказом.
Потерпіла ОСОБА_5 заперечила проти клопотання захисника обвинуваченого.
Представник потерпілих ОСОБА_7 вказав, що ОСОБА_5 на початку досудового розслідування слідчий вручив пам'ятку про права та обов'язки як потерпілої, з цього приводу вона не заперечувала, а тому, відповідно до вимог ч. 7 ст. 55 КПК України, це необхідно розцінювати як її згоду бути потерпілою в цьому кримінальному провадженні.
У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_9 підтримав подане ним клопотання від 20.12.2022, вказав, що прокурор не спростував доводів його клопотання, оскільки ОСОБА_5 не подавала заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення, як і не подавала заяви про залучення її як потерпілої, як цього вимагають норми ст. 55 КПК України. Вручення їй слідчим пам'ятки про права та обов'язки не є заявою про визнання її потерпілою, а тому вважає, що статус Матківської як потерпілої в цьому кримінальному провадженні визначений з порушенням слідчим вимог КПК України.
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши доводи та заперечення проти клопотання сторони захисту, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до положень ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
У статті 86 КПК України визначено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
З цієї норми видно, що критерієм загальної недопустимості доказу, тобто доказу, який може бути визнаний недопустимим у нарадчій кімнаті, є порушення порядку його отримання.
Чинним КПК України встановлено підстави і умови визнання доказів недопустимими, що передбачає в свою чергу надання оцінки такому критерію судом в нарадчій кімнаті при ухваленні судового рішення в сукупності з іншими доказами.
Водночас, законодавець окремо закріпив категорію очевидної недопустимості доказів, де процес оцінки судом певних відомостей як доказів відбувається на момент їх дослідження під час судового розгляду.
Так, згідно з ч.1 ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
А у відповідності до вимог ч. 2 ст. 89 КПК України, в разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
Отже, з аналізу положень ст. 86-89 КПК України можна дійти висновку, що законодавець поділяє докази на допустимі та недопустимі, при цьому, ознаки недопустимості доказів поділяє на очевидні та неочевидні, у зв'язку з чим встановив різний порядок вирішення питання їх допустимості.
Норми чинного КПК України не містять визначення очевидної недопустимості доказу, однак, з урахуванням положень ст. 86, 87 КПК України, можна зробити висновок, що очевидно недопустимими є ті докази, про недопустимість яких прямо вказано в КПК України.
Так, очевидно недопустимим є доказ, отриманий з порушенням процедури, визначеної КПК України, або в непередбаченому процесуальним законом порядку.
Критерій недопустимості доказів, зокрема їх очевидної недопустимості, застосовується також і щодо доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, що визначено у ст. 87 КПК, за умови підтвердження сторонами кримінального провадження їх очевидної недопустимості.
Суд зазначає, що «очевидна недопустимість» є якісною характеристикою допущених порушень передбаченого законом порядку доказування у кримінальному провадженні. Її сутність полягає у тому, що такі порушення є безсумнівними, безперечними і, саме в силу цього, не потребують здійснення їх перевірки і співставлення з іншими доказами, наданими учасниками судового провадження.
Такі порушення повинні мати явний і безумовний характер і при цьому, встановлення таких порушень, повинно передувати дослідженню відомостей, щодо яких ставиться питання про очевидну недопустимість, адже визнання доказу очевидно недопустимим зумовлює неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате (ч. 2 ст. 89 КПК України).
У поданому до суду клопотанні сторона захисту просить визнати очевидно недопустимим доказом допит у судовому засіданні (показання) як потерпілої ОСОБА_5 .
Сторона захисту заявила про очевидну недопустимість цього доказу з огляду на порушення вимог чинного КПК України щодо визнання ОСОБА_5 потерпілою в кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути, зокрема, фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.
Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 55 КПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 55 КПК України, потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
Відтак, процесуальними умовами набуття статусу потерпілого як учасника кримінального провадження є необхідність подання заяви про вчинення щодо нього кримінального правопорушення, або подання заяви про залучення до провадження як потерпілого.
У цьому кримінальному провадженні суд встановив, що ОСОБА_5 не подавала заяви про вчинення кримінального правопорушення щодо неї, а особисто 04.05.2022 подала письмову заяву на ім'я начальника Самбірського РВ ГУ НП у Львівській області, в якій вказала, що ОСОБА_8 побив її сина - ОСОБА_10 який є психічно хворий та спричинив йому розрив нирки та кровотечу у черевну порожнину.
Також, суд встановив, що після початку кримінального провадження ОСОБА_5 не подала заяву про залучення її до провадження як потерпілої.
Відповідно до ч. 7 ст. 55 КПК України, якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою.
У свою чергу, законодавцем не визначено форми та зміту письмової згоди, за наявності якої, слідчий, прокурор або суд має право визнати особу потерпілою (ч. 7 ст. 55 КПК України.
05.05.2022 слідчим у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_5 було вручено пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого, з якою та ознайомилась, проставила свій підпис.
Відтак, ОСОБА_5 надала згоду на визнання її потерпілою у цьому кримінальному провадженні та набула процесуального статусу потерпілої, як особа, якій спричинена або може бути спричинена моральна або майнова шкода, внаслідок вчинення кримінального правопорушення щодо потерпілого - її сина ОСОБА_4 , який є особою з інвалідністю І-ї групи з дитинства, з урахуванням тяжкості спричинених йому тілесних ушкоджень та його фізичного стану внаслідок таких ушкоджень.
Вирішуючи питання про визнання очевидно недопустимим допит потерпілої ОСОБА_5 суд дійшов висновку, що порушення порядку проведення процесуальних дій слідчим, в даному випадку, визнання ОСОБА_5 потерпілою, як процедурний недолік, не має впливу та не порушив, не обмежив та не звузив прав ні потерпілої ОСОБА_5 , ні самого обвинуваченого ОСОБА_8 . При цьому, суд не встановив істотного порушення їх прав та свобод.
Відтак, з урахуванням встановлених обставин, суд не встановив очевидної недопустимості доказу - допиту у судовому засіданні (показання) як потерпілої ОСОБА_5 на підставі ч. 2 ст. 89 КПК України, а тому в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого необідно відмовити.
Керуючись ст. 86, 87, ч. 2 ст. 89, ч.2 ст. 349 КПК України, суд
ухвалив:
Відмовити в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 про визнання очевидно недопустимим доказом - допит у судовому засіданні (показання) як потерпілої ОСОБА_5 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, прийняте за результатами розгляду справи.
Ухвала постановлена 14.02.2023.
Суддя ОСОБА_1