Головуючий у І інстанції Линник В.Я.
Провадження № 22-ц/824/2352/2023 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О.
Іменем України
10 лютого 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Матвієнко Ю.О., суддів Гуля В.В., Мельника Я.С., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 жовтня 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У жовтні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з неї заборгованість за договором б/н від 05.03.2014 року в розмірі 22 260 грн. 04 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 18 474 грн. 10 коп., в тому числі: заборгованості за поточним тілом кредиту в розмірі 0 грн. 00 коп., заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 18 474 грн. 10 коп., заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 0 грн. 00 коп., заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 3 785 грн. 94 коп., заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, в розмірі 0 грн. 00 коп., нарахованої пені в розмірі 0 грн. 00 коп., нарахованої комісії в розмірі 0 грн. 00 коп., посилаючись на те, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим 05.03.2014 року підписала Заяву № б/н про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана Анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір, що підтверджується її підписом у заяві.
Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір, що підтверджується її підписом у заяві.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладенні Договору дала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.
Власник карткового рахунку зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникненню овердрафту, що передбачено п.2.1.1.5.7 Договору.
Позивач свої зобов'язання виконав належним чином, натомість відповідачка ОСОБА_1 не надавала банку своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, внаслідок чого за договором утворилась заборгованість в розмірі 22 260грн. 04 коп., яку і просив стягнути позивач з відповідача на свою користь.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 24 жовтня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судомпершої інстанції норм матеріального та процесуального права, просиврішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Обгрунтовуючи скаргу, посилався на те, що відповідачка ОСОБА_1 , підписавши 05.03.2014 року Анкету-заяву, своїм підписом підтвердила факт отримання нею грошових коштів та погодилася з розміром відсотків за користування позиченими коштами. Крім того, відповідач користувалася карткою, повертаючи кредит та сплачуючи відсотки, що підтверджує факт наявності між нею та позивачем кредитних правовідносин.
На думку скаржника, відмовляючи в задоволенні позову, суд необґрунтовано відмовив у стягненні фактично отриманих відповідачкою кредитних коштів, тобто тіла кредиту.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що заборгованість за договором у відповідача відсутня, оскільки сума внесених на погашення кредиту коштів перевищує суму фактично отриманих коштів. Такий висновок суду не відповідає умовам договору та вимогам ст.ст. 534 та1048 ЦК України.
Суд, здійснюючи перерахунок заборгованості, порушив умови договору та вимоги статті 534 ЦК України, проігнорував, що відповідачка не звільнялася від обов'язку сплачувати проценти за користування кредитом за статтею 1048 ЦК України.
Крім цього, суд не звернув уваги на те, що відповідачкою не оспорювався факт погодження умов кредитування, у тому числі щодо порядку погашення заборгованості.
Статтею 534 ЦК України встановлено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Крім процентів, позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за фактично отриманими коштами у розмірі 18 474 грн. 10 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту.
При цьому, платіж за умовами договору включає плату за користування кредитом, передбачену Тарифами, і частину заборгованості по кредиту. У разі несвоєчасного або не в повному обсязі внесення щомісячного мінімального платежу сума кредиту вважається простроченою. Прострочене тіло кредиту - це кредитні кошти, які були надані клієнту та не були повернені у строк, передбачений договором.
Тобто, якщо позичальник своєчасно не повертає заборгованість за фактично використаними кредитними коштами (поточним тілом кредиту), така заборгованість стає простроченою та відображається у відповідній колонці розрахунку заборгованості.
Кредитний ліміт є поновлювальною кредитною лінією, тобто відповідач може використовувати кредитні кошти, погашати заборгованість та знову користуватися кредитними коштами.
Позивач у скарзі зазначив, що суми, які він просить стягнути, належним чином обґрунтовані та підтверджені.
Зокрема, із розрахунку заборгованості та виписки за картрахунками відповідача чітко вбачаються всі операції по зняттю (використанню) кредитних коштів, а також всі операції з часткового погашення заборгованості.
При цьому, висновок суду про погашення заборгованості, що зроблений судом без
урахування зазначених норм матеріального права, з урахуванням преюдиційного значення встановлених судом обставин, позбавляє позивача права на ефективний судовий захист, адже наявність висновку про погашення заборгованості за кредитом, що зроблений судом передчасно та без повного встановлення обставин справи, позбавляє Банк можливості стягнути з позичальника відсотки за ст. 1048 ЦК України та ст. 625 ЦК України, право на які гарантовані законом, та які в даній справі судом не лише не стягувалися, а й не визначалися.
У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від представника ОСОБА_1 - адвоката Мохнюк Р.Г., остання проти задоволення скарги позивача АТ КБ «ПриватБанк» заперечила та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що ухвалене з додержанням вимог закону.
Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки ціна позову в даній справі (22 260 грн. 04 коп.) менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 05.03.2014 року ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг у «ПриватБанку» підписала Анкету-Заяву, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с.15).
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку" складає між нею та Банком Договір, про що свідчить підпис ОСОБА_1 в Анкеті-Заяві.
Відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком.
Згідно п. 2.1.1.5.5. Умов та Правил надання банківських послуг відповідач зобов'язаний погашати заборгованість по кредиту, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Згідно п. 2.1.1.5.6. Умов та Правил надання банківських послуг, клієнт зобов'язаний у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту, оплати винагороди банку).
Витягом із Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна GOLD» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: тарифи за відкриття та обслуговування карткового рахунку, комісії, пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, позовну давність щодо вимог банку та інші умови.
Встановлено, що відповідач не виконувала належним чином свої зобов'язання за договором, за яким в результаті цього виникла заборгованість в розмірі 22 260 грн. 04 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 18 474 грн. 10 коп., в тому числі: заборгованості за поточним тілом кредиту в розмірі 0 грн. 00 коп., заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 18 474 грн. 10 коп., заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 0 грн. 00 коп., заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 3 785 грн. 94 коп., заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, в розмірі 0 грн. 00 коп., нарахованої пені в розмірі 0 грн. 00 коп., нарахованої комісії в розмірі 0 грн. 00 коп.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності факту досягнення між сторонами згоди щодо укладення договору конкретного виду, а також щодо істотних його умов, викладених в Умовах та Правилах надання банківських послуг, недоведеності факту надання кредиту на підставі Анкети-Заяви від 05.03.2014 року, недоведеності позивачем наявності заборгованості у відповідача за договором та її розміру.
Однак з такими висновками суду повністю погодитись не можна, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У відповідності з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно з ч.1 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується лишедо тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У наданій суду заяві-анкеті від 05.03.2014 року, підписаній сторонами, інформація про процентну ставку відсутня. Також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за простроченими відсотками.
АТ КБ «ПриватБанк», обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 05.03.2014 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт ««Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», як на невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна GOLD» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.
Проте, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими Витягом з Тарифів та Витягом з Умов відповідач ознайомилася та погодилася, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати заборгованості за тілом кредиту та щодо сплати процентів, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування. При цьому, у наданій анкеті-заяві від 05.03.2014 року не вказано, яку саме послугу та на яких умовах відповідач бажає отримати, окрім цього, з наданого витягу тарифів обслуговування карт вбачається, що наявні різні тарифні плани обслуговування кредитної картки, а саме: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна GOLD», однак надані позивачем документи не містять посилань на те, який саме тарифний план підлягає застосуванню у даному випадку.
При цьому, надана позивачем роздруківка із сайту банку не може бути визнана належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Отже, в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у підписаній відповідачем анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Таким чином, Витяг з Тарифів обслуговування преміальних кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 05.03.20214 року шляхом підписання заяви-анкети.
Отже в справівідсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року, прийнятій у справі №342/180/17-ц (провадження №14-131цс19), за результатами перегляду в касаційному порядку рішень судів першої та апеляційної інстанції, ухвалених за наслідками розгляду спору у подібних правовідносин.
Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не заявив.
Враховуючи викладене, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову у стягненні з відповідача на користь позивача заборгованості за простроченими відсотками, оскільки належних доказів на підтвердження досягнення із відповідачем згоди щодо умов, розміру та порядку здійснення таких нарахувань у встановленими законом формі та порядку позивачем надано не було.
Разом з тим, рішення суду в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 18 474 грн. 10 коп., є помилковим, виходячи з наступного.
З долученої до матеріалів справи виписки по руху коштів (а.с.53-58) чітко вбачається, що відповідачці ОСОБА_1 було встановлено кредитний ліміт, вона неодноразово знімала кредитні кошти через банкомат, купувала продукти харчування, здійснювала перерахування на інші рахунки, поповнювала рахунок в терміналі самообслуговування, що підтверджує факт отримання нею кредитної картки, без якої користування вищевказаними грошовими коштами було б неможливим.
При цьому, відповідачкою не заперечується факт отримання нею картки з кредитним лімітом та факт користування кредитними коштами з 2014 по 2021 рік.
Таким чином, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому АТ КБ «ПриватБанк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, розмір якої в даному випадку дорівнює 18 474 грн. 10 коп.
Щодо посилань суду на те, що фактично витрачені відповідачем кредитні кошти були повністю повернуті банку у добровільному порядку, оскільки розмір безпідставно стягнутих з відповідачки процентів перевищує розмір фактично використаних позичальником та не повернутих банку коштів, апеляційний суд зауважує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Заперечуючи наявність заборгованості у відповідачки за договором б/н від 05.03.2014 року, представник ОСОБА_1 надав до суду першої інстанції контррозрахунки, які ним виконані на підставі наданої Банком виписки по рахунку, та обґрунтовані з посиланням на те, що відповідачем Банку повернуто більше коштів ніж фактично витрачено, з врахуванням сплачених відповідачем відсотків та пені, що нараховані банком всупереч умов договору.
Разом з тим, в обґрунтування розміру заборгованості Банком до позовної заяви додано розрахунок (а.с.5-12), відповідно до якого заборгованість відповідача за простроченим тілом кредиту становить 18 474 грн. 10 коп. При цьому, заборгованість за нарахованою пенею становить 0 грн. 00 коп., заборгованість за нарахованими відсотками становить 0 грн. 00 коп., а заборгованість за простроченими відсотками становить 3 785 грн. 94 коп., тобто вона не включена до тіла кредиту і винесена в окрему графу розрахунку позивача.
Слід зауважити, що відповідачем суду не надано будь-яких доказів на спростування достовірності наданого Банком розрахунку або помилковості обрахованої заборгованості за простроченим тілом кредиту, яка підтверджується первинними банківськими документами. А надані відповідачем власні розрахунки не спростовують розміру заборгованості за простроченим тілом кредиту, яка визначена позивачем у наданому суду розрахунку, який є чітким, зрозумілим, узгоджується з випискою по рахунку і приймається апеляційним судом як належний, допустимий і достовірний доказ.
З врахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги щодо стягнення заборгованості по простроченому тілу наданого кредиту обґрунтовані, узгоджуються з нормами законодавства та підтверджуються матеріалами справи, отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Суд першої інстанції на вищенаведені обставини уваги не звернув та дійшов помилковоговисновку про недоведеність заявлених Банком позовних вимог в частині стягнення заборгованості попростроченому тілу кредиту.
Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача фактично отриманої суми кредитних коштів, розмір якої в даному випадку дорівнює 18 474 грн. 10 коп., є помилковим, оскільки висновки суду у цій частині не відповідають обставинам справи та спростовуються її матеріалами.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Оскільки висновки суду про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за простроченим тілом кредиту не відповідають обставинам справи, рішення суду підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 18 474 грн. 10 коп., з ухваленням по справі в цій частині нового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача вищевказаної суми. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін, як таке, що ухвалене з додержанням вимог закону.
Зважаючи на те, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» підлягають частковому задоволенню, на його користь з відповідача ОСОБА_1 згідно вимог ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню понесені по справі судові витрати у вигляді сплаченого за подачу позову та апеляційної скарги судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на суму 4 710 грн. 25 коп.
У зв'язку із тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
Апеляційну скаргуАкціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 жовтня 2022 року в частині відмови у стягненні заборгованості за простроченим тілом кредиту - скасувати та ухвалити по справі в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 18 474 грн. 10 коп.
В іншій частині рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 жовтня 2022 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати на суму 4 710 грн. 25 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач:
Судді: