10 лютого 2023 року м. Київ
Унікальний номер справи № 332/5216/21
Апеляційне провадження № 22-ц/824/4878/2023
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 22 грудня 2022 року, постановлену під головуванням судді Заставенко М.О., по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
У грудні 2021 року позивач звернулась до суду з вказаною позовною заявою, в якій просила визнати таким, що на підлягає виконанню виконавчий напис № 7472 від 03 липня 2020 року приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая О.С. про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінфорс» заборгованості в розмірі 8 697,50 грн. (а.с. 1-4).
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 22 грудня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Фінфорс», третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - повернуто позивачеві (а.с. 47-49).
Не погодившись із ухвалою районного суду, 26 грудня 2022 року адвокат Габуєв Г.Ю, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції у іншому складі (а.с. 51-53).
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що ухвала суду першої інстанції є протиправною, винесеною із порушенням норм процесуального права, у зв'язку із чим позивача обмежено у доступі до правосуддя.
Вказував, що у позовній заяві було вказано на неможливість отримання виконавчого напису з тих підстав, що позивач ніколи не укладала кредитних договорів із відповідачем у справі, відповідно, позивач не є стороною договору. Приватний нотаріус Горай О.С. усно відмовив у наданні виконавчого напису з підстав нотаріальної таємниці відповідно до ст. 8 Закону України «Про нотаріат».
Апелянт зазначав, що у зв'язку з відмовою у наданні вказаних документів нотаріусом, він за допомогою ідентифікатора доступу до виконавчого провадження ознайомився із матеріалами виконавчого провадження та встановив, що виконавчого напису в матеріалах виконавчого провадження немає.
Проте, ухвалою районного суду від 02 грудня 2022 року судом було відмовлено у задоволенні клопотання про витребування виконавчого напису та залишено позовну заяву без руху, вказавши, що позивачем не надано доказів неможливості самостійно отримання виконавчого напису.
Вважає, що вже на вказаній стадії суд порушив норми ЦПК України, адже позовна заява повністю відповідала вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, тому суд мав розглянути позовну заяву та ухвалити рішення по суті.
Крім того, апелянт зазначав, що усуваючи недоліки позовної заяви, позивач направив до суду заяву та повідомив про те, що не має можливості отримати докази самостійно, додав докази анулювання свідоцтва приватного нотаріуса Горай О.С. та скріншоти виконавчого провадження, які свідчать про відсутність виконавчого напису.
Крім того, апелянт звертав увагу, що позовна заява була подана до Заводського районного суду міста Запоріжжя, тобто за місцем реєстрації позивача, проте, незважаючи на це, суд направив справу до Печерського районного суду міста Києва за місцем знаходження відповідача. В свою чергу, Печерський районний суд міста Києва, отримавши справу, встановив, що позивач зареєстрована у Дарницькому районному суді міста Києва, а тому справа була передана до вказаного суду, попри всі заяви позивача, що остання ніколи не була зареєстрована у жодному районі Києва. Таким чином, було створено штучні обмеження у доступі до правосуддя (а.с. 51-53).
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідноз ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вказане, розгляд справи здійснювався без виклику сторін у порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали позовної заяви, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, у грудні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Заводського районного суду м. Запоріжжя з вказаною позовною заявою, в якій просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 7472 від 03 липня 2020 року приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая О.С. про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінфорс» заборгованості в розмірі 8 697,50 грн.
Також позивач ОСОБА_1 просила витребувати від приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая О.С. засвідчені належним чином копії усіх документів, на підставі яких був вчинений виконавчий напис № 7472 від 03 липня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінфорс» заборгованості в розмірі 8 697,50 грн. (а.с. 1-4).
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2022 року дану цивільну справу було направлено за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Печерського районного суду м. Києва за місцезнаходженням відповідача.
Направляючи справу до Печерського районного суду м. Києва суд зазначив, що відповідач по справі - ТОВ «Фінфорс» знаходиться за адресою: м. Київ, Новопечерський провулок, буд. 19/3, корпус 2, офіс 9, а виконавчий напис приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. (місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Велика Бердичівська, буд. 35) виконується приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. (місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Окіпної Раїси, буд. 4-а, офіс 71а), отже відповідач та приватний виконавець, де виконується виконавчий напис нотаріуса, зареєстровані за межами територіальної юрисдикції Заводського районного суду м. Запоріжжя (а.с. 22-23).
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26 квітня 2022 року справу було направлено для розгляду за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва, оскільки цим судом було встановлено, що відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 28 липня 2020 року позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Дарницького району м. Києва та відповідно до ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» є місцем виконання виконавчого напису (а.с. 29-30).
Згідно з ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Частиною 12 ст. 28 ЦПК України визначено, що позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред'являтися також за місцем його виконання.
Тлумачення ст. 27, 28 ЦПК України свідчить, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це такий вид підсудності, за умовами якої позивачеві надається право за своїм вибором пред'явити позов в один з декількох визначених у законі судів. Разом із тим, правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (ст. 27 ЦПК України), оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (ч. 16 ст. 28 ЦПК України).
Право вибору між судами, яким згідно з правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.
У позовній заяві вказано, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована у Заводському районі м. Запоріжжя, тому позов подається до цього суду на підставі ч. 12 ст. 28 ЦПК України.
Визначення змісту категорії місця виконання рішення наведене у ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження».
За правилами ч. 1 та 2 наведеної статті виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Виходячи зі змісту ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» місцем виконання судового рішення є місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання. Такі виконавчі дії провадяться за місцем проживання боржника, місцем його перебування, роботи або за місцем знаходженням його майна.
Таким чином, місцем виконання виконавчого напису нотаріуса є місце проживання чи перебування, місце роботи або місце знаходженням майна ОСОБА_1 .
У відповідності до наданої інформації приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. у листі від 14 січня 2022 року, позивач отримувала дохід від ТОВ «Завод ХІТ Технологія», але наразі з даним підприємством у трудових відносинах не перебуває (а.с. 20).
З інформації про виконавче провадження № 62669056, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця м. Києва Дорошкевич В.Л. (м. Київ, вул. Раїси Окіпної, буд. 4-А, офіс 71-А) боржник ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що територіально відноситься до Дарницького району м. Києва. Вказану обставину було встановлено ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 26 квітня 2022 року про передачу справи за підсудністю до Дарницького районного суду міста Києва.
Ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2022 року про передачу справи до Печерського районного суду м. Києва та ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 26 квітня 2022 року про передачу справи за підсудністю до Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_1 не оскаржувала, тому законність вказаних ухвал не може бути предметом перегляду у цій справі.
Отже, апеляційний суд відхилив доводи апелянта щодо порушення правил територіальної підсудності.
У ст. 175 ЦПК України визначено вимоги до форми та змісту позовної заяви.
Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Згідно з ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
До заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акту чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування (ч. 6 ст. 177 ЦПК України).
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч. 1 ст. 185 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Так, ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 02 грудня 2022 року у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Габуєва Г.Ю. про витребування доказів відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Фінфорс», третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - залишено без руху та надано строк п'ять днів для усунення недоліків (а.с. 39).
В ухвалі зазначено, що дана позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України. У задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Габуєва Г.Ю. про витребування у приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. засвідчені належним чином копії усіх документів, на підставі яких був вчинений виконавчий напис № 7472 від 03 липня 2021 року відмовлено. Вказано, що доказів неможливості самостійного отримання копії усіх документів, на підставі яких був вчинений виконавчий напис та копії самого виконавчого напису стороною позивача не надано, відмови у наданні вказаних доказів не додано.
Також судом зазначено, що стороною позивача не доведено неможливість ознайомитись із документами, на підстави яких приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис у нотаріуса самостійно, оскільки згідно ст. 8 Закону України «Про нотаріат», довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії. Оскільки нотаріальні дії вчинялись щодо особи позивача, у останнього немає перешкод у отриманні копій документі, вчинених відносно нього, безпосередньо у нотаріуса.
При цьому, судом вказано, що позивач на виконання вимог ухвали має подати до суду позовну заяву в новій редакції з додатками, що підтверджують викладені у ній обставини, та/або клопотання про витребування доказів судом, зміст якого має відповідати вимогам статті 84 ЦПК України (а.с. 39).
12 грудня 2022 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Габуєвим Г.Ю. направлено на адресу суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій останній зазначив, що ОСОБА_1 ніколи не укладала договорів з ТОВ «Фінфорс», відповідно, не є стороною договору, доказів вчинення виконавчого напису у неї немає. Оскільки свідоцтво на право зайняття нотаріальною діяльністю Горая О.С. анульовано, а за ідентифікатором доступу до виконавчого провадження представником позивача встановлено, що жодні документи виконавцю не направлялись. Таким чином, представник позивача заявляв клопотання про витребування доказів у відповідача, а саме виконавчого напису № 7472 від 03 липня 2020 року приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая О.С., договору, на підставі якого вчинено виконавчий напис № 7472, докази повідомлення відповідачем позивача про вчинення виконавчого напису (а.с. 41-45).
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (ч. 3 ст. 185 ЦПК України).
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 22 грудня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Фінфорс», третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, повернуто позивачу (а.с. 47-49).
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява та заява про усунення недоліків, в сукупності не відповідають вимогам ст. 177 ЦПК України, які були роз'яснені позивачу, та які позивач не усунув у встановлений суддею строк.
Колегія суддів не погодилась з висновком районного суду про повернення позовної заяви виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.
Пунктами 7, 10, 19 ч. 2 ст. 197 ЦПК України визначено, що у підготовчому засіданні суд з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; вирішує заяви та клопотання учасників справи; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
У п. 1 ст. 264 ЦПК України встановлено, що під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Таким чином, питання щодо доведеності обставин, якими обґрунтовуються вимоги позивача, належності, допустимості, достатності достовірності доказів, вирішуються судом на стадії судового розгляду, а не на стадії відкриття провадження у справі та перевірки відповідності позовної заяви вимогам щодо її форми та змісту.
З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції, вважає, що у порушення вищезазначених норм процесуального права суд першої інстанції передчасно вирішив клопотання позивача про витребування доказів та дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви з підстав не усунення недоліків позовної заяви.
У рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що ст. 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.
Як свідчить позиція ЄСПЛ у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Аналізуючи фактичні обставини справи, вимоги процесуального права, колегія суддів вважає, що підстави для повернення позовної заяви були відсутні, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення заявнику позовної заяви з підстав, передбачених ст. 185 ЦПК України.
Згідно зі ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Дарницького районного суду міста Києва від 22 грудня 2022 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 379, 381-382, 384 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 22 грудня 2022 року скасувати.
Справу за позовомОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
О.В. Борисова
В.М. Ратнікова