10 лютого 2023 року місто Київ
справа № 365/183/21
провадження №22-ц/824/4612/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Державна казначейська служба України
відповідач - Головне управління Національної поліції у м.Києві
відповідач - Департамент патрульної поліції
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу Державної казначейської служби України
на додаткове рішення Згурівського районного суду Київської області від 4 жовтня 2022 року, ухвалене у складі судді Хижний Р.В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції у м.Києві, Департаменту патрульної поліції про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним притягненням до адміністративної відповідальності у справі № 755/550/19 Дніпровського районного суду м.Києва, -
Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 12 жовтня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Держави через Державну казначейську службу України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 6289,60 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишено без задоволення, рішення Згурівського районного суду Київської області від 12 жовтня 2021 року залишено без змін.
У грудні 2021 року представник ОСОБА_1 адвокат Антонюк С.В. звернувся до суду першої інстанції з заявою, в який просив стягнути з держави через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 документально обґрунтовані та розраховані судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10500 грн. Крім того, просив поновити п'ятиденний строк на подання доказів понесення судових витрат, передбачений ч.8 ст.141 ЦПК України, у зв'язку з отриманням стороною позивача вперше рішення суду 24 листопада 2021 року.
Додатковим рішенням Згурівського районного суду Київської області від 4 жовтня 2022 року стягнуто з держави через Державну казначейську службу України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, представник Державної казначейської служби України подав апеляційну скаргу, в який просить скасувати додаткове рішення та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні заяви у повному обсязі. В апеляційній скарзі посилається на порушення норм матеріального, процесуально права та неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи.
Суд першої інстанції не звернув увагу, що предмет спору в даній справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значним.
Казначейство вважає, що вказана сума у розмірі 5000 грн., щодо відшкодування судових витрат має бути залишена без розгляду, оскільки є такою, що безпідставно збільшена та неспівмірна із понесеними витратами.
В судове засідання учасники справи не з'явилися, про день та час розгляду справи Державна казначейська служба України повідомлена шляхом направлення повідомлення на електронну пошту /том №2, а.с.34/, іншим учасникам надіслані судові повідомлення на поштові адреси, зазначені в апеляційній скарзі. Головне управління Національної поліції у м.Києві та Департамент патрульної поліції судові повідомлення отримали, що підтверджується зворотними повідомленнями про вручення поштових відправлень /а.с.36,36/, про причини своєї неявки суд не повідомили. Судові повістки надіслані на поштові адреси позивача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Антонюка С.В. повернулись до суду з довідками поштових відділень "адресат відсутній за вказаною адресою" /а.с.38-39, 40-41 /, а тому відповідно до ч.8 ст. 128 ЦПК України судові повістки вважається врученими адресатам.
За таких обставин колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.
Оскільки рішення ухвалене за відсутності учасників справи, то датою рішення є дата складення повного судового рішення ( ч.5 ст.268 ЦПК України).
Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Ухвалюючи додаткове судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що при ухваленні рішення не було вирішено питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу. Суд вважав доведеним позивачем розмір понесених ним судових витрат. Разом з тим, вважав, що присудження витрат на професійну правничу допомогу у більшому розмірі, а саме 10500 грн. не відповідало б принципу справедливості та розумності.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.
Частиною першою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.
У частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України таке право є гарантованою Конституцією України можливістю фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000). Це право є одним із конституційних, невід'ємних прав людини і має загальний характер; реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб'єктами права; вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість (абзаци третій, четвертий, п'ятий підпункту 3.1, абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009).
Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, визначених законом, держава забезпечує надання професійної правничої допомоги безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав та особи, яка надає правничу допомогу. Для надання професійної правничої допомоги діє адвокатура. Забезпечення права на захист від кримінального обвинувачення та представництво в суді здійснюються адвокатом, за винятком випадків, установлених законом. Витрати учасників судового процесу на професійну правничу допомогу відшкодовуються в порядку, визначеному законом (стаття 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року).
Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Згідно статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань.
При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Велика Палата Верховного Суду у своїх висновках зазначала про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19 лютого 2020 р.: «Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони».
Таким чином, суд зазначив, що у питанні визначення розподілу судових витрат судді мають виступати виключно як арбітри та надавати оцінку доказам та доводам, що наводяться сторонами. Вирішення питання про розподіл судових витрат судом на власний розсуд може бути підставою для оскарження такого рішення.
У постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розміробґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У зазначеній вище постанові Верховний Суд зменшив розмір судових витрат, зважаючи на те, що заявлений розмір був неспівмірний зі складністю справи.
В постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо: заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо); суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо); заявлені судові витрати були недоцільні або не обов'язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів тощо).
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас, згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачу ОСОБА_1 правничу допомогу у даній справі надавав адвокат Антонюк С.В., що підтверджується ордером серії АІ № 1106239 від 16 квітня 2021 року (а.с.29) та договором №68 про надання правової допомоги від 7 квітня 2021 року, укладеним між АБ "Сергія Антонюка" в особі керуючого Антонюка С.В. та Речуном О.М. (а.с. 205-206).
Договором про надання правової допомоги погоджено представництво інтересів позивача під час розгляду справи про відшкодування шкоди завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності у справі №755/550/19 Дніпровського районного суду м.Києва.
Пунктом 4.1 договору визначено, що сума винагороди бюро визначається виходячи з почасової оплати в розмірі 1000 грн. за одну годину фактично виконаної роботи на підставі підписаного сторонами акту, який є підставою для стягнення витрат на правову допомогу.
На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу представником позивача надано копію акту прийому-передачі наданих послуг та копії меморіальних ордерів на суми 1000 грн., 1500 грн., 4000 грн. та 4000 грн. (а.с.207-211).
В позовній заяві представником позивача - адвокатом Антонюком С.В. було зазначено попередній розрахунок понесених судових витрат, де зазначав, що позивач очікує орієнтовно понести витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000 грн., остаточні розрахунки будуть зазначені в акті прийому - передачі наданих послуг по договору про надання правової допомоги № 68 від 7 квітня 2021 року.
В акті прийому-передачі наданих послуг за договором № 68 від 7 квітня 2021 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Антонюк С.В. зазначає, що на ознайомлення з матеріалами справи № 755/550/17 в Дніпровському районному суді м. Києва, підготовку та направлення позовної заяви до Згурівського районного суду Київської області, підготовку процесуальних документів та участь у судових засіданнях ним було витрачено 10 год. 30 хв. часу, що із розрахунку 1000 грн. за одну годину, в загальному складає 10500 грн.
Судом установлено, що представник позивача приймав участь у двох судових засіданнях 20 травня2021 року з 11:00 години по 11:10 години, 1 липня 2021 року з 15:36 години по 16:36 години, 26 серпня 2021 року з 12:07 години по 12:43 години, що підтверджується протоколами судових засідань.
Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 12 жовтня 2021 року на користь позивача присуджено 6289,60 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди, що разом становить 8289,60 грн.
Зважаючи на суму, яка стягнута на користь позивача за рішенням суду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що присудження витрат на професійну правничу допомогу у більшому розмірі, а саме 10500 грн., не відповідає принципу справедливості та розумності.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що визначена судом першої інстанції до стягнення є безпідставно збільшеною, та неспівмірною із понесеними витратами не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки обставини на які посилається апелянт, а саме: складність справи, обсяг і складність складених процесуальних документів судом першої інстанції враховані при визначені розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, які були стягнуті з відповідача.
Крім того, відповідач ДКСУ будучи повідомленим про розгляд заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, заперечення щодо розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу суду першої інстанції не подав.
Доводи апеляційної скарги щодо неправомірності стягнення судового збору є безпідставними, оскільки оскаржуваним додатковим рішення питання щодо стягнення судового збору судом не вирішувалось.
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 371, 367, 374, 375, 381-384, 390, 435 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Згурівського районного суду Київської області від 4 жовтня 2022 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М.Стрижус