10 лютого 2023 року м. Житомир справа № 240/40226/21
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо застосування при обчисленні пенсії середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої оплачено страхові внески за 2014, 2015, 2016 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" провести призначення, нарахування та доплату пенсії з 01.02.2020 з урахуванням для обчислення пенсії середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017, 2018, 2019 із величини 7763,17 гривень.
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначила, що з 06.10.1994 їй була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", а з 01.02.2020, на підставі поданої нею заяви, її було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Однак, при визначені з 01.02.2020 розміру її пенсії Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області застосувало показник середньої заробітної плати в Україні за 2014, 2015 та 2016 роки. Позивач вважає такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області неправомірними, оскільки до 01.02.2020 пенсія відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" їй не призначалась, а тому підстави для застосування відповідачем пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та визначення розміру її пенсії із врахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014, 2015 та 2016 роки були відсутні. Зауважує, що оскільки пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" їй призначено з 01.02.2020, то відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" при обчисленні розміру її пенсії необхідно застосовувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017, 2018 та 2019 роки. З огляду на зазначене, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Ухвалою суду провадження у справі №240/40226/21 за позовом ОСОБА_1 було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувало проти заявлених позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю. Аргументуючи свою позицію Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зазначило, що дії щодо застосування з 31.01.2020 при переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" показника середньої заробітної плати в Україні за 2014, 2015 та 2016 роки є правомірними. Зокрема, відповідач зазначив, що відповідно до норм ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Отже, визначення заробітної плати для обчислення пенсії із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, застосовується лише при призначенні пенсії. Враховуючи вищевикладене, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило, що застосування для обчислення позивачу пенсії показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017, 2018, 2019 роки, у зв'язку з переходом з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", чинним законодавством не передбачено.
Враховуючи вищезазначені обставини, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області просило відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до норм ст.ст. 257, 263 КАС України дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 06.10.1994 ОСОБА_1 була призначена пенсія за віком відповідно статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII "Про державну службу" (далі - Закон №3723-XII).
Стаття 37 Закону №2493-ІІІ в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії, передбачала, що на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років. Зазначеним особам призначаються пенсії в розмірі 80 відсотків суми їх посадового (чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим Законом, без обмеження граничного розміру пенсії. Пенсія державному службовцю виплачується у повному розмірі незалежно від його заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків посадового (чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим Законом, без обмеження граничного розміру пенсії.
Починаючи з 31.01.2020 ОСОБА_1 , на підставі поданої нею заяви, була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" .
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що при призначенні ОСОБА_1 з 31.01.2020 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області визначило розмір її пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014, 2015 та 2016 роки в розмірі 3764,40 гривень та із застосуванням до нього коефіцієнтів збільшення: 1,17 (відповідно до постанови КМУ від 20.02.2019 №124); 1,11 (відповідно до постанови КМУ від 01.04.2020 №251); 1,11 (відповідно до постанови КМУ від 22.02.2021 №127), що загалом склало 5426,60 гривень (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 = 5426,60 грн).
Вважаючи, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області протиправно застосувало при обчисленні розміру її пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014, 2015 та 2016 роки замість такого показника за 2017, 2018 та 2019 роки, тобто за три роки, які передували її зверненню за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою.
У відповідь на вказану заяву, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надіслало позивачу лист №25699-23182/Б-02/8-0600/21 від 16.08.2021, в якому зазначило, що перерахунок її пенсії з 31.01.2020 проведено з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014, 2015 та 2016 роки. Визначення заробітної плати для обчислення пенсії із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії застосовується лише при призначенні пенсій.
Позивач, не погоджуючись із такими діями відповідача та вважаючи, що має усі підстави для застосування при обчисленні розміру її пенсії показника середньої заробітної плати за період 2017, 2018 та 2019 роки, звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 1 Закону №1058-ІV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Положеннями статті 9 Закону №1058-ІV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Статтею 27 Закону №1058-ІV передбачено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою: П= Зп х Кс, де: П - розмір пенсії; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.
Згідно з частиною 2 статті 40 Закону №1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону №1058-ІV, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
В свою чергу, згідно з частиною 3 статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника), на інший. Показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення вперше пенсії згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відтак лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії.
Під час розгляду справи судом безспірно встановлено, що з 06.10.1994 ОСОБА_1 була призначена пенсія за віком відповідно статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII "Про державну службу", а починаючи з 31.01.2020 їй була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Суд відмічає, що за призначенням пенсії відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивач вперше звернулась саме 31.01.2020. До 31.01.2020 позивач отримувала пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII "Про державну службу", який передбачав інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж ті, що визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Суд зазначає, що Верховний Суд у подібних правовідносинах неодноразово висловлював правову позицію щодо того, що у випадку, якщо особа, яка вже отримує пенсію за одним законом виявила бажання отримувати пенсію, право на яку визначене іншим законом, то має місце саме призначення пенсії, а не переведення з одного виду пенсії на інший згідно із частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії - пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №127/7522/17, від 18 серпня 2020 року у справі №263/6611/17, від 31 жовтня 2018 року у справі №876/5312/17.
Таким чином, на переконання суду, в даному випадку має місце саме призначення ОСОБА_1 з 31.01.2020 пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV, а не переведення її з одного виду пенсії на інший згідно ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV. Відтак, при визначенні з 31.01.2020 розміру її пенсії за віком має враховуватися показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії - пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області протиправно при призначенні ОСОБА_1 з 31.01.2020 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застосувало показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2014, 2015 та 2016 роки (за три календарні роки, що передували року перерахунку призначеного їй попереднього виду пенсії відповідно до Закону України від 16.12.1993 №3723-XII "Про державну службу"), а не за 2017, 2018 та 2019 роки - три календарні роки, що передують року призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
На підстав викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо застосування при призначенні їй з 31.01.2020 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014, 2015 та 2016 роки та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області здійснити ОСОБА_1 з 31.01.2020 перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням при визначенні розміру пенсії показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2017, 2018 та 2019 роки, та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням виплачених сум.
При цьому суд наголошує, що пенсія позивача підлягає перерахунку саме з 31.01.2020, а не з 01.01.2020, як про це вказує позивач в прохальній частині її позовної заяви, оскільки призначення їй пенсії за віком на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та відповідно застосування невірного показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, було здійснено саме з 31.01.2020, а не з 01.02.2020.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене та встановлені обставини справи, які перевірені зібраними доказами у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні з даним позовом до суду позивач сплатила судовий збір в розмірі 908,00 гривень, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією від 30.09.2021 №59.
Таким чином, враховуючи приписи ч. 1 ст. 139 КАС України, суд приходить до висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 гривень.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо застосування при призначенні ОСОБА_1 з 31.01.2020 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014, 2015 та 2016 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області здійснити ОСОБА_1 з 31.01.2020 перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням при визначенні розміру її пенсії показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2017, 2018 та 2019 роки, та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович